Тема1. Походження, суть та функції грошей
1.1. Економічна сутність грошей та концепції їх походження.
1.2. Історичні аспекти зміни форм грошей та їх характеристика
1.3. Функції грошей та механізм їх взаємодії.
Економічна сутність грошей та концепції їх походження
Світова економічна література наводить декілька протилежних концепцій походження грошей, які можна умовно поділити на два напрямки: раціоналістичний та еволюційний.
Прибічники раціоналістичної концепції виходили з того, що гроші виникли в результаті певної раціональної угоди між людьми або запровадженні законодавчими актами держави з огляду на необхідність виділення спеціального інструменту для обслуговування сфери товарного обігу і підвищення ефективності її функціонування. Засновником цього підходу у визначенні походження грошей був Аристотель.
Таким чином, раціоналістична концепція хоч і не відкидає товарну природу грошей, але все ж таки не погоджується з їх стихійним, еволюційним походженням.
Проте представники концепції еволюційного походження (А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс) довели безпідставність раціоналістичної концепції. На їхню думку, виникнення грошей зумовлено труднощами безпосереднього обміну продуктами праці.
Процес еволюції та становлення грошей являє собою розвиток форми вартості, тобто розвиток мінової вартості.
> Проста, або випадкова, форма вартості з'явилась на найнижчих щаблях економічного розвитку. Ця форма була найпростішою, епізодичною і випадковою, оскільки обмін не був регулярним. Пропозиції, за якими обмінювались товари, теж були випадковими. Наприклад, одна община могла обміняти надлишок шкір овець на надлишок зерна, що утворився в іншій общині, і такий обмін можна подати так: одна шкіра вівці на один кошик зерна. Мінова вартість за такого обміну могла часто змінюватись у часі і просторі.
> Розгорнута форма вартості. Подальший розподіл праці зокрема розмежування скотарства і землеробства, сприяв розвитку товарних відносин. Надлишки землеробської продукції вже не випадково, а регулярно починають обмінюватись на надлишки продукції тваринництва. Один товар обмінюється на велику кількість інших товарів-еквівалентів. Наприклад, один мішок зерна дорівнює: одній вівці, двом унціям золота, двом шкірам соболя.
> Загальна форма вартості. Поступово учасники обміну впевнювалися у тому, що серед продуктів, котрі обмінюються на ринку, є такі, попит на які найбільший. Тому кожний товаровиробник за продукт своєї праці прагнув отримати загальний товар, який потрібний всім. Такими товарами за різних часів у різних місцевостях найчастіше були худоба, сіль, зерно та ін. Загальна форма вартості - це така форма, за якої безліч товарів обмінюється на якийсь один товар, і цей товар стає загальним еквівалентом. Стихійне закріплення за одним із товарів ролі загального еквівалента означало, власне, появу грошей у їх найпростішому вигляді. Вони, вже могли виконувати базові грошові функції -засобу вимірювання вартості та засобу обігу. Однак у цій ролі товари затримувались недовго, оскільки зі збільшенням кількості продуктів обміну, ускладненням та розширенням територіальних меж обміну, вже не задовольняли вимог товарного обігу і за своїми властивостями не відповідали умовам еквівалентності. В результаті обміну загальним еквівалентом протягом тривалого періоду стає один товар - метал. Цей процес становлення товару як загального еквівалента, дуже складний і тривалий. Він визначив появу четвертої форми вартості - грошової.
> Грошова форма вартості. Відмінність грошової форми вартості від загальної полягає не в тому, за яким товаром закріпилась роль загального еквівалента, а в тому, чи закріпилась ця роль за одним товаром. І якщо таке закріплення відбулось, то й перехід від загальної форми вартості до грошової можна вважати таким, що здійснився. Отже, цілком очевидним є висновок про те, що виникнення та розвиток грошей -тривалий еволюційний процес, зумовлений стихійним розвитком товарного виробництва та обміну. Таке трактування походження грошей дістало назву еволюційної концепції. Воно є науково достовірним і створює сприятливу базу для з'ясування суті грошей.
Історичні аспекти зміни форми грошей та їх характеристика
* Повноцінні гроші - гроші, у яких номінальна вартість відповідає реальній вартості, тобто вартості матеріалу, з якого вони зроблені. Наприклад, до таких грошей відносять металеві гроші (мідні, срібні, золоті монети).
* Неповноцінні - це гроші, які не мають власної (субстанціональної) вартості.
Рис.1.1. Схема еволюції форм грошей
Початковою висхідною формою повноцінних грошей були товарні гроші. Та найпоширенішим видом товарних грошей була худоба. Згодом на роль грошей стали претендувати предмети розкоші та дорогоцінні вироби.
Задовольнити т вимоги попередні гроші не могли у зв'язку з їх фізичними властивостями. На їх місце ринок стихійно висунув різні метали, серед яких спочатку використовували залізо, мідь, бронзу, що найчастіше вживали люди, а згодом цю роль почали виконувати дорогоцінні метали - срібло і золото.
Спершу металеві гроші виступали у формі зливків срібла або золота, а згодом у формі монети.
Перші монети з'явилися майже двадцять шість століть тому у Стародавньому Китаї і Лідійській державі. У Київській Русі першими металевими грошима були гривні - зливки зі срібла, які датуються ще Хст.
Спочатку в обігу перебували водночас золоті і срібні монети. Цей етап у розвитку грошей називався золото-срібним біметалізмом. До золотого обігу країни перейшли у другій половині XIX ст. - встановився золотий монометалізм.
Новим етапом розвитку грошей стала поява знаків вартості. Знаки вартості (замінники повноцінних грошей) - гроші, номінальна вартість яких вища від реальної, тобто витраченої на їх виробництво суспільної праці. До знаків вартості належать:
1. металеві знаки вартості:
- золота монета, що в обігу з часом стиралася;
- білонна монета розмінна, з дрібною вартістю. Вона карбується з недорогоцінного металу (наприклад, міді, алюмінію), отже, є неповноцінною;
2. паперові знаки вартості - грошові знаки, виготовлені з паперу. Золотий обіг проіснував відносно недовго - до Першої світової війни.
неповноцінних грошей - не забезпечених золотом банкнотах, казначейських білетах, монетах із недорогоцінних сплавів. На відміну від повноцінної золотої монети, ці сурогати не мали на товарному ринку власної вартості, а тільки свідчили про право їх власника отримати в обмін на них визначену вартість.
* Паперові гроші - це представники неповноцінних грошей, які з 'явилися як замінники золотих монет.
* Сутність паперових грошей полягає в тому, що вони виступають знаками вартості, випускаються державою для покриття бюджетних витрат і наділяються нею примусовим курсом, визначаються законодавчо обоє 'язковими до приймання у всіх видах платежів..
Вартість паперових грошей визначається тією кількістю товарів і послуг, які можна купити на ці паперові гроші. Мірилом їх емісії стає не потреба обороту у платіжних засобах, а потреба держави у фінансуванні бюджетного дефіциту.
* Кредитні гроші - це неповноцінні знаки вартості, які виникли на основі кредитних відносин [3].
Кредитні гроші пройшли такий шлях розвитку: вексель, чек, банкнота, депозитні гроші, електронні гроші.
* Вексель - це письмове боргове зобов 'язання боржника сплатити певну суму грошей власнику векселя у заздалегідь обумовлений термін.
* Чек-це різновид переказного векселя, який власник рахунку виписує на комерційний банк.
* Банкноти (від англ. bank-note - кредитний білет) - це грошовізнаки різного номіналу, що випускаються в обіг центральним емісійним банком. Забезпечені всіма, активами банку та масою товару, що належить державі. На сьогодні - основний вид паперових грошей.
* Депозитні гроші - це також: неповноцінні знаки вартості, але, на відмінну від готівкових, не мають речового виразу й існують лише у вигляді депозитів на рахунках у банках.
* Електронні гроші - це абстрактна назва грошових коштів, які використовуються їх власниками на основі електронної системи банківських послуг. На сьогодні це найбільш прогресивний, економічний і зручний носій грошових функцій.
Носієм електронних грошей є пластикові картки.
* Пластикові картки - іменний грошовий документ, що видається банком власнику поточного рахунка і дає можливість власникові керувати ним, тобто здійснювати оплату за товари, послуги, отримувати готівкові кошти, а також: дозволяє отримувати у банку короткострокову позику. Найчастіше пластикові картки застосовуються у роздрібному товарному обороті та сфері послуг.