Тема 1: Культура стародавніх народів та цивілізацій на території України

1. Поняття культури та її складові.

2. Первісна доба на території України. Матеріальна та духовна культура первісної людини.

3. Трипілля — прадавня цивілізація епохи енеоліту.

4. Культура кочових народів — кіммерійців, скіфів, сарматів.

5. Антична цивілізація на території України.

1. Поняття культури та її складові.

Поняття «культура» латинського походження, під яким у добу античності розуміли обробіток землі, догляд за нею тощо. Таке визначення культури давно відійшло в минуле. Традиційно вважається, що першим до сучасного розуміння поняття «культура» наблизився римський оратор, політичний діяч, письменник і філософ Марк Тулій Цицерон (106-43 рр. до Р. Х.) у праці «Тускуланські бесіди». Ця робота присвячена Марку Юнієві Бруту, який запам’ятався в історії як людина, що очолила змову проти Юлія Цезаря. «Тускуланські бесіди», які написані в 45 р. до Р. Х., складаються з п’яти книг. У першій книзі М. Цицерон порівнює досягнення греків і римлян, а в другій, де висловлюється, що таке правдива філософія, пише: «Як плодоносне поле без обробітку не дає врожаю, — так і душа. Обробіток душі — це і є філософія: вона випалює в душі вади, готовить душі до посіву і сіє тільки те насіння, яке, визрівши, принесе рясний врожай». З часом слово «культура» почало вживатись у значенні «вихований», «освічений», «мудрий» тощо.

У повсякденне життя, як самостійне, поняття «культура» ввів німецький філософ культурно-історичної доби Нового часу Самуїл Пуфендорф (1632-1694). У 1684 р. цим поняттям він позначив все те, що відрізняється від природного, тваринного, тобто все створене і надбане людиною, що має позабіологічне походження. С. Пуфендорф розділив «природну» людину і людину культурну, внаслідок чого поняття «культура» поступово набувало значення чогось позаприродного, штучного.

Сьогодні «культуру» ще називають «другою» природою, що її створила людина під час освоєння божественної або «першої» природи, від якої вона безпосередньо походить.

У наш час слід обережно підійти до пошуків єдиного визначення культури, оскільки це завжди викликає безліч суперечок, і справа закінчується тим, що кожний напрям у дослідженні культури практично користується лише своїм робочим визначенням. Американські антропологи А. Кребер (1876-1960) і К. Клакхон (1905-1960) у спільній праці «Культура: критичний огляд концепцій і дефініцій» (1952) звернули увагу на великий і постійно збільшуваний інтерес до цього поняття. Так, якщо за їхніми підрахунками з 1871 р. до 1919 р. сформульовано всього лише сім визначень культури (перше з них, як вони вважали, сформулював представник еволюційної концепції Е. Тайлор), то з 1920 р. до 1950 р. у різних авторів вони нарахували 157 визначень терміна «культура» і понад 100 спроб пояснити його теоретично. Сьогодні налічується понад 500 визначень та спроб теоретичного осмислення. У цьому немає нічого дивного, оскільки культура є динамічним процесом, і визначення, яке сьогодні є актуальним, завтра може не відповідати культурно-історичному розвитку чи духу часу. Дещо пізніше А. Кребер і К. Клакхон перевидали свою книгу, де значно розширили перелік визначень культури і поділили їх на окремі групи. На цьому тлі в сучасній культурологічній думці виділяють такі групи:

— описові визначення, в яких культура постає як сукупність усіх видів діяльності людини, звичаїв, вірувань тощо;

— визначення, пов’язані з традиціями чи спадщиною, які розкривають основи життя кожної людини;

— визначення, в яких сформульовані правила поведінки людини;

— визначення, в яких культура є чинником прилаштування суспільства до природного середовища з метою виживання;

— визначення, в яких культура — це сукупність форм поведінки, характерних для деяких груп чи суспільств, які передаються з покоління до покоління;

— визначення, в яких культура — це сукупність матеріальних артефактів, які впливають на кожну окрему особу;

— визначення, в яких культура — це система ідей, символів,цінностей, які виступають як образ життя кожної людини.

Іншу, дещо простішу, систематизацію визначень культури запропонував культуролог та історик Л. Кертман (1917-1987) у праці «Історія культур країн Європи та Америки» (1987). На його думку, вся багатоманітність пропозицій розподіляється між антропологічним, соціологічним і філософським підходами до об’єкта визначення. Антропологічний підхід ґрунтується на визначенні самодостатності, унікальності, неповторності та рівноцінності всіх конкретно-історичних форм культури.

У широкому розумінні культура — це сукупність духовних і матеріальних цінностей, властивих суспільству загалом або окремій соціальній групі, нагромаджених, закріплених упродовж історії, які передаються від покоління до покоління. В частині духовних цінностей культура об’єднує науку, освіту, мистецтво, мораль, уклад життя тощо.

Серед інших визначень, які зустрічають у підручниках, довідниках, словниках, енциклопедіях і є авторськими та просто привертають увагу, доречно виокремити такі: культура — це сукупність штучних порядків і об’єктів, що їх створили люди, доповнюючи природні; світ впорядкованих колективів людей, об’єднаних системою взаємовідносин; світ пізнання — інтелектуальних і образних рефлексій буття, розподілу і використання соціальних благ. Культура — це історія відносин людини з Богом, історія пізнання людини самої себе, Бога і буття.

Отже, розбіжності в формулюванні визначення «культура» стосуються не об’єкта і суб’єкта, а предмета культури. Сьогодні, як правило, вже не сперечаються щодо визначення терміна «культура», радше ведуть статистику таких визначень.