2. Первісна доба на території України. Матеріальна та духовна культура первісної людини.

На етапі неоліту людина перейшла від привласнюючих до відтворюючих форм господарювання.

Енеоліт — період мідно-кам’яного віку.

Піктографія (від лат. рісtus — розмальований, і гр. grapho — пишу) — це письмо, знаки якого (піктограми) мають вигляд малюнків. Ці малюнки та умовні знаки наочно зображають предмети та явища дійсності — людей, птахів, дерева, житло. Це один з перших видів писемності.

«Палеолітична Венера» — первісні статуетки жінок, які виготовляли давні люди. Назва для окреслення фігурок оголених жінок з дуже повними формами; можливо пов'язані з культом родючості, походять з часів пізнього палеоліту. Поширені на територіях від Зх. Європи до Сибіру.

Вірування первісних людей

Тотемізм — напрям первісних вірувань, що розглядає зв'язок між людиною, родом та звіром.

Магія — напрям первісних вірувань, що розглядає здатність людей особливим чином впливати на інших людей та оточуючий світ.

Фетишизм — напрям первісних вірувань, що розглядає надприродні можливості предметів.

Анімізм — напрям первісних вірувань, що розглядає можливість одухотворення світу, існування душі.

Мегалітична архітектура виникла у історичну епоху енеоліту.

Кримські дольмени і чортові сходи — пам'ятки мегалітичної архітектури первісної доби.

3. Трипілля — прадавня цивілізація епохи енеоліту.

В. Хвойка — відомий український археолог, що відкрив трипільську культуру.

Поширення культури Трипілля відбулося у історичний період енеоліту.

Трипільці — народ, який першим на теренах України навчився обробляти мідь, винайшов ткацтво, обожнював Матір-природу та сповідував культ предків, заклав основи містобудування. Цей народ був справнім хліборобом, адже знав 9 злаків.

Мідь — перший метал, який винайшла та навчилася обробляти людина. Трипільці першими в Україні почали добувати мідь.

4. Культура кочових народів — кіммерійців, скіфів, сарматів.

Кіммерійці

Кіммерійці є першим народом Східної Європи, справжнє ім’я якого зафіксоване в писемних джерелах і дійшло до наших часів. Кіммерійці першими на території України навчилися виплавляти залізо з болотної руди.

Скіфи

Цей народ прийшов із Азії.

Борис Мозолевський — археолог, що розкопав відомий скіфський курган «Товста Могила».

Згідно з грецькою легендою, скіфи ведуть свій родовід від легендарного героя — Геракла. У міфології скіфів, цар Неба, від якого ведуть свій родовід царські скіфи, мав ім’я Колоксан. Апі — богиня-мати, яка мала змієвидне зображення й була однією з верховних божеств у міфології скіфів.

Відомо, що з мови цього стародавнього народу українці запозичили деякі слова (собака, топор).

Скіфський меч називався «акінак».

Скіфам притаманний «звіриний стиль» у мистецтві. В цьому стилі була зроблена відома унікальна пам’ятка «Золота пектораль». З-поміж стилізованих зображень тварин, що начебто застиглі в русі, зображення оленя у скіфському мистецтві зустрічається якнайчастіше.

За правління царя Атея у Скіфії почали карбувати власну монету.

Неаполь був столицею Малої Скіфії.

Чортомлик, Солоха, Куль-Оба — скіфські могили (кургани). Скіфи залишили після себе найбільше степових пірамід (курганів). Скіфському народу належить відома культова пам’ятка — курган Товста Могила.

Сармати

Ранньодержавне утворення сарматів (3 ст. до н.е. – 3 ст. н.е). Сармати жили племенами, кожне з яких мало назву. Життя і побут були схожими зі Скіфами. Володарювання їх тривало приблизно 600 р. Історія сарматів на Україні поділялася на 3 періоди: ранньосарматський, середньо сарматський і пізньосарматський. Головним політичним центром Сарматії було м. Танаїс. Сарматія була рабовласницькою державою, очолюваною царем. Сарматські царі вели постійні завойовницькі війни і тримали в покорі сусідні племена. Основним господарством було кочове скотарство.

Традиції скіфського мистецтва продовжували сармати — інше могутнє плем’я кочівників зі Сходу. Вони завоювали й асимілювали більшу частину скіфів і панували у причорноморських степах майже 400 років — від II ст. до н.е. до II ст. н.е. Скіфи і сармати та на заході фракійці послужили безпосереднім етнічним субстратом для українців.

Іраномовні племена помітно вплинули на розвиток слов’янської мови. Іранського походження слов’янські слова «віра», «світ», «благо», «чара», «віщати», «жерти» (в первісному значенні — відправляти релігійний обряд), «жрець», «вопити», «звати», «писати, «каятися», «боятися», «хоронити», «слово», «діло», «зло», «ерам», «вина», «могила».