- •1 Політика як соціальне явище
- •2.Функції політики,концепція,структура.
- •3.Політика та інші сфери суспільного життя
- •4. Політологія як наука та навчальна дисципліна.
- •5. Методи політики.
- •6.Поняття Політична система
- •7. Структура та функції політичної системи.
- •8. Типологія політичних систем.
- •9.Підходи до трактування політичних системи Істон Алмонд Дойч
- •10.Природа політичної влади, концептуальні підходи до визначення поняття.
- •11. Ресурси та функції політичної влади
- •12. Політична та державна влада
- •13. Легітимність політичної влади. Джерела легітимації
- •14. Принцип поділу влади
- •15. Поняття держави. Теорії виникнення держави
- •16. Основні ознаки та функції держави.
- •17. Форми державного правління
- •18. Типи територіального устрою держави
- •19. Концепція провової держави.
- •20.Концепція соціальної держави.
- •21. Громадя́нське суспі́льство
- •22. Поняття політичного режиму
- •23. Тоталітарний політичний режим.
- •24. Авторитарний режим
- •25 Основні принципи демократичного режиму
- •26. Теорії демократії
- •27. Історичні форми та емпіричні моделі демократії
- •28. Перехід до демократії
- •29. Гібридні політичні режими
- •30.Основні принципи проведення виборів:
- •31. Виборча система
- •32. Мажоритарна система
- •33. Пропорційна система
- •34.Походження і сутність політичних партій.
- •35. Функції політичних партій.
- •36.Типологія політичних партій
- •37.Типологія та поняття партійних систем.
- •38.Поняття і структура політичної культури
- •39.Типи політичних культур.
- •40. Політична соціалізація
- •41.Поняття політичної еліти.
- •42. Циркуляція політичної еліти.
- •43. Лідерство як політчний феномен.
- •44. Типологія політичного лідерства.
- •45. Типологія та функції політичних конфліктів.
- •46. Динаміка та управління політичними конфліктами
- •47. Політичний розвиток та політична модернізація
- •50. Теорія третьої хвилі демократизації
5. Методи політики.
Метод – це сукупність прийомів та операцій практичного й теоретичного освоєння дійсності. Політологія, як і будь-яка наука, має загальні й специфічні методи дослідження, прийоми, підходи.
Діалектичний метод – для пізнання політичних явищ застосовують закони і принципи діалектики. Політичні явища розглядають в єдності й боротьбі протилежностей, у постійному розвитку та оновленні, у співвідношенні етапів реформ і революцій. Історичне тлумачення політичних явищ дає змогу зрозуміти логіку їх розвитку.
Синергетичний метод (грец. sinergetikos – спільний, узгоджено діючий). Передбачає багатоваріантність, альтернативність вибору шляхів суспільно-політичного розвитку, його не лінійність та можливості самоорганізації.
Системний метод – розглядає суспільство та його складові як більш чи менш постійні утворення, що функціонують у межах дещо ширшого середовища. Такі утворення характеризуються як цілісні системи, що складаються з певного комплексу взаємозв’язаних елементів, які можна виокремити з системи та аналізувати.
Системно-історичний метод – передбачає виділення певних типів політичного життя, політичних систем, що виникають у процесі історичного розвитку людського суспільства. Дає змогу не лише пізнати
закономірності й особливості розвитку різних типів політичного життя і політичних систем, а й глибше розглянути їх історичний взаємозв’язок і, навпаки, за формальною відмінністю розкрити сутнісну подібність політичних систем.
Структурно-функціональний метод – полягає у розчленуванні складного об’єкта на складові, вивченні зв’язків між ними й визначенні місця і ролі всіх складових у функціонуванні об'єкта як цілого, за умови збереження ним своєї цілісності у взаємодії із зовнішнім середовищем. Застосування структурно-функціонального методу в дослідженні політичної системи суспільства передбачає виокремлення елементів її структури, основними з яких є політичні інститути, з’ясування особливостей їхнього функціонування та зв’язку між ними.
Порівняльний метод – орієнтує дослідження на розкриття спільних і відмінних рис політичних систем та їхніх елементів у різних країнах, народів та епох.
Біхевіористський метод – (англ. behaviour – “поведінка”) полягає в дослідженні поведінки індивідів і соціальних груп, передбачає широке використання в політологічних дослідженнях статистичних даних, кількісних методів, анкетних опитувань, моделювання політичних процесів тощо.
Спеціальні методи дослідження – група методів, що ґрунтуються на різних варіантах дослідження структури, функцій політичних процесів та інститутів – методи, запозичені політологією з інших наук. Це методи емпіричних соціальних досліджень, соціальної психології, статистики, моделювання. Об’єктом цих досліджень є функціонування політичних інститутів, дії політичних суб’єктів, динаміка громадської думки. Вивчають стиль діяльності учасників політичних процесів, ефективність політичних рішень, рівень політичної свідомості й культури різних груп населення. Використовують аналіз статистичних даних, зміст політичних рішень, усні методи (інтерв’ювання), письмові опитування (анкетування), безпосереднє спостереження за досліджуваним об’єктом, соціально-політичний експеримент. Прикладні функції політології розширюють, застосовуючи сааме спеціальні методи.
