- •1 Політика як соціальне явище
- •2.Функції політики,концепція,структура.
- •3.Політика та інші сфери суспільного життя
- •4. Політологія як наука та навчальна дисципліна.
- •5. Методи політики.
- •6.Поняття Політична система
- •7. Структура та функції політичної системи.
- •8. Типологія політичних систем.
- •9.Підходи до трактування політичних системи Істон Алмонд Дойч
- •10.Природа політичної влади, концептуальні підходи до визначення поняття.
- •11. Ресурси та функції політичної влади
- •12. Політична та державна влада
- •13. Легітимність політичної влади. Джерела легітимації
- •14. Принцип поділу влади
- •15. Поняття держави. Теорії виникнення держави
- •16. Основні ознаки та функції держави.
- •17. Форми державного правління
- •18. Типи територіального устрою держави
- •19. Концепція провової держави.
- •20.Концепція соціальної держави.
- •21. Громадя́нське суспі́льство
- •22. Поняття політичного режиму
- •23. Тоталітарний політичний режим.
- •24. Авторитарний режим
- •25 Основні принципи демократичного режиму
- •26. Теорії демократії
- •27. Історичні форми та емпіричні моделі демократії
- •28. Перехід до демократії
- •29. Гібридні політичні режими
- •30.Основні принципи проведення виборів:
- •31. Виборча система
- •32. Мажоритарна система
- •33. Пропорційна система
- •34.Походження і сутність політичних партій.
- •35. Функції політичних партій.
- •36.Типологія політичних партій
- •37.Типологія та поняття партійних систем.
- •38.Поняття і структура політичної культури
- •39.Типи політичних культур.
- •40. Політична соціалізація
- •41.Поняття політичної еліти.
- •42. Циркуляція політичної еліти.
- •43. Лідерство як політчний феномен.
- •44. Типологія політичного лідерства.
- •45. Типологія та функції політичних конфліктів.
- •46. Динаміка та управління політичними конфліктами
- •47. Політичний розвиток та політична модернізація
- •50. Теорія третьої хвилі демократизації
30.Основні принципи проведення виборів:
• Вільні вибори (що ніхто не може бути примушений до здійснення волевиявлення).
• Загальне виборче право (всім громадяни держави брати участь у виборах, окрім тих, яким це не дозволяється законом). Виборче право може бути активним (право обирати) і пасивним (право бути обраним). В більшості країн для участі у голосуванні (активне виборче право) встановлюється вік — 18 років, але може бути і менше (16 років, Бразилія), або більше (20 років, Марокко). Для пасивного виборчого права вік має бути дещо вищим; 21 рік, 26 років, 35 років.
• Крім вікового цензу існує і ряд інших виборчих цензів: осілості, статі, майновий, моральний. Ценз осілості —проживання у виборчому окрузі. Ценз статі забороняв брати участь у виборах жінкам. У країнах-піонерах загального виборчого права жінки дістали право голосу лише після Другої світової війни (Франція — 1944 p., Швейцарія — 1971 p., а в деяких країнах іще пізніше.
• Рівність виборчих прав. Це означає, що: а) кожний виборець має рівне число голосів; б) в країні існує єдиний виборчий корпус, тобто виборці не розділені на соціальні чи якісь інші групи; в) закон встановлює однакові вимоги для висунення кандидатів і проведення агітації.
• Пряме виборче право. Воно означає, що громадянин голосує безпосередньо за партію чи кандидата. Але інколи вибори бувають і непрямими. Непрямі вибори бувають 2 видів.
• Таємне голосування полягає у неможливості контролю за волевиявленням виборця.
• Обов'язковість і періодичність виборів означає, що у країні вибори відбуваються через певний термін, визначений Конституцією і законами про вибори.
Головні процедури виборчої кампанії:
• Призначення дати виборів. У більшості країн вибори проводять у встановлені законом строки. У парламентських республіках вибори за звичайних умов проводяться, коли спливає строк повноважень загальнонаціонального парламенту. Такі вибори називають черговими. Однак у випадках, визначених законом, парламент може бути розпущений. Тоді призначаються позачергові вибори.
• Утворення виборчих округів та виборчих дільниць. Виборчим округом називають визначену сукупність виборців певної території, які обирають одну або іншу визначену кількість депутатів. Округ, від якого обирається один депутат, називається одномандатним, коли ж одразу обирається декілька депутатів — багатомандатним.
• Формування виборчих комісій. Функція безпосереднього проведення виборів належить виборчим комісіям. Найчастіше утворюється така система виборчих комісій: Центральна виборча комісія, окружні та дільничні виборчі комісії.
• Складання списку виборців.
• Висування та реєстрація кандидатів.
• Передвиборна пропаганда і агітація. Починається передвиборна пропаганда і агітація з моменту реєстрації кандидата і закінчується напередодні голосування. У день голосування забороняється будь-яка передвиборна агітація.
• Голосування. Кульмінаційним пунктом усієї виборчої кампанії є голосування. Голосування може бути очним, коли сам виборець безпосередньо голосує, і заочним, коли його волю реалізують інші особи (за довіреністю), можливе голосування поштою. Такою формою голосування у Великобританії, Німеччині, Данії користуються 10% виборців.Голосування може бути обов'язковим і необов'язковим. У більшості країн світу участь у голосуванні вважається особистим правом виборця, який може вільно розпоряджатися ним на свій розсуд. Разом з тим існує і практика обов'язкового голосування. Законодавством ряду країн (Австрія, Бельгія, Греція, Данія, Італія, Нідерланди та ін.) голосування розглядається як громадянський обов'язок виборця і за його невиконання накладаються адміністративні санкції.
• Підрахунок голосів та визначення результатів. Це одна із важливих стадій виборчого процесу. Адже недаремно вважають: "Не має значення, як голосують, усе залежить від того, як рахують голоси".
