1 Політика як соціальне явище

1. Політику треба розуміти як форму суспільної діяльності, спрямовану на здобуття, використання, підтримку і повалення політичної влади, реалізацію інтересів особи, соціальних груп на всіх рівнях інститутів політичної системи. В широкому розумінні політика охоплює всю суспільну діяльність, спрямовану на розв’язання суспільних проблем на рівні політичної влади. В такому розумінні до політики можна віднести і боротьбу профспілок за поліпшення умов праці вільнонайманих працівників, і діяльність екологічних рухів, і участь людей у політичних масових акціях: виборах, референдумах, мітингах, маніфестаціях тощо.

2. Метою політики є забезпечення панування одних соціальних груп над іншими (як це має місце в примітивних суспільствах) або узгодження соціальних інтересів, створення механізму реалізації спільної волі та спільного інтересу.

3. Засобами політики є сила, право і мораль, які повинні розумно поєднуватися. В іншому випадку вони не виражатимуть інтегрованого суспільного інтересу.

4. Політика співвідноситься з іншими суспільними системами —економікою, правом, мораллю і релігією.

Зіставляючи політику й релігію, треба зазначити, що використання Церкви з політичною метою, а також втручання Церкви у державні справи недопустиме з точки зору демократичного розвитку сусільства. Держава покликана забезпечити правові гарантії свободи людини, безпеки нації, а Церква — умови для внутрішньої свободи людини, морального відродження народу.

5. Політологія — це наука про закономірності й тенденції функціонування та розвитку політики, політичних систем і окремих політичних інститутів, їх взаємодію з різними підсистемами суспільства.

6. Політичні закономірності є результатом історичного досвіду і дій політичних сил у конкретній історичній ситуації. Вони відображають певні необхідні і стійкі зв'язки між політичними явищами, процесами і подіями. Розуміння політичних закономірностей і використання на користь чи на шкоду суспільству залежать від розуму, волі та інтересів тих політичних сил, які домінують у суспільстві.

7. Політологія як наука використовує загальнотеоретичні та емпіричні методи дослідження. Загальнотеоретичні методи передбачають аналіз політичної реальності в рамках певної теорії. В політології допустиме використання методів, що застосовуються в соціології: структурно-функціонального, конфліктологічного, символічного інтеракціонізму, біхевіоризму й обміну, структуралізму, постмодернізму. Емпіричні методи передбачають конкретні способи, процедури нагромадження й обробки політичних фактів. До них можна віднести методи вибіркового та польового досліджень, прихованого спостереження, експерименту.

2.Функції політики,концепція,структура.

Таким чином, функції політики полягає в такому:

• політика є інструментом реалізації владно значущих інтересів соціальних груп;

• політика покликана забезпечувати урегульованість і порядок соціальних процесів і відносин, умов матеріального суспільного виробництва і сумісної праці;

• політика забезпечує як спадкоємність, так і інноваційність суспільного розвитку. Інновація проявляється в обгрунтуванні і реалізації нових моделей розвитку;

• політика необхідна для того, щоби раціоналізувати суспільні відносини, згладити соціальні протиріччя і направити ситуацію на пошук зважених рішень.

Структура політичної системи:

• політичні відносини - взаємини суб'єктів політики з приводу здобуття та здійснення влади (міжособистісні, міжгрупові, внутрішньо-групові, міжнаціональні, міждержавні);

• політична організація суспільства - це підсистема політичних інститутів, в межах яких відбувається політичне життя суспільства; вона складається з держави, політичних партій, політичних рухів, груп політичних інтересів, політизованих;

• засоби масової інформації (ЗМІ);

• політичні принципи та норми, які впливають на політичну поведінку та свідомість людини відповідно до цілей і завдань даної політичної системи;

• політична свідомість - сукупність політичних поглядів, ідей, концепцій, що відображені у політичних документах, програмах партій;

• політична діяльність, яка визначає наявний стан політичного буття у мирних (ненасильницьких) та у немирних, озброєних (насильницьких) формах, так, політичний переворот є особливим видом політичної діяльності;

• політична культура — складова загальнолюдської культури, це сукупність уявлень про різні аспекти політичного життя та достатньо високий рівень опануванням політичними процесами.

Концепція політичної системи представленої у вигляді "чорного ящика "Дж. Істона та Г. Алмонда засновувалась на тому, що рішення, які приймаються всередині системи, залишаються не зрозумілими для пересічних громадян, "закритими" для більшості учасників політичного процесу, ми знаємо тільки те, що рішення приймаються у відповідь на наші вимоги — імпульси, які поступають на вхід політичної системи. Термін "імпульс", ми виходимо з того, що це:

а) соціально-політичні вимоги народу до представників влади - економічні, політичні, моральні, соціальні, військові тощо;

б) підтримка влади у вигляді виконання громадянами прийнятих нею законів, її розпоряджень тощо.

в) сигнали про певні негаразди у суспільстві;

г) інформація щодо необхідності внесення змін у стан системи.

Водночас імпульси (вимоги), які поступають на вхід системи, є стимулом прийняття відповідних рішень всередині політичної системи, а рішення влади, знов-таки, впливають на характер вимог як зворотній зв'язок між входом та виходом політичної системи.