Варіант 1

У мікропрепараті виготовленому з пункт ату реґіонарного лімфовузла хворого, зафарбованому за Романовським – Гімза лікар виявив тонкі мікроорганізми з 12-14 рівномірними завитками з гострими кінцями довжиною 10-13 мкм блідо рожевого кольору.

1. Вкажіть видову назву збудника

2. Назвіть джерело та шляхи передачі збудника

3. Опишіть патогенез захворювання

4. Вкажіть матеріали для дослідження, методи діагностики

5. Профілактика захворювання

1.Treponema pallidum

2.Джерело і переносник хвора людина, шляхи передачі -статевий та родовий(дитині через хвору матір)

3. Захворювання людини. Інкубаційний період при сифілісі триває в середньому 20-30 днів. На місці проникнення трепонем виникає первинна сифілома - невелика безболісна виразка з твердим дном (ulcus durum). Регіональні лімфатичні вузли збільшуються і стають твердими. Цей первинний сифіліс триває близько 6 тижнів. Вторинний сифіліс характеризується висипом на шкірі, слизових оболонках, розвитком уражень внутрішніх органів, кісток і триває 2-3 роки.Якщо лікування не проводиться, може настати третинний сифіліс із утворенням у паренхіматозних органах щільних інфільтратів, папул, горбків, гум, які схильні до розпаду. Цей період триває 9-10 років, після чого може виникнути ураження головного, спинного мозку і серцево-судинної системи.

4. Основними методами мікробіологічної діагностики сифілісу є бактеріоскопічний і серологічний. При первинному і вторинному сифілісі матеріалом для мікроскопії служать виділення з виразок, папул, ерозій або пунктат лімфатичних вузлів. Поверхню виразки очищають від нальоту стерильним ватним тампоном, змоченим в ізотонічному розчині хлориду натрію, потім її подразнюють, легко поскрібуючи скальпелем або гострою ложечкою. Рідину відсмоктують пастерівською піпеткою і досліджують у темному полі зору, де чітко видно яскраво освітлені спірохети і характерний рух. Для забарвлення трепонем краплю рідини наносять на предметне скло, виготовляють мазок (як мазок крові), висушують, фіксують метиловим спиртом і декілька годин забарвлюють за Романовським-Гімзою. Бліда спірохета стає блідо-рожевою, а сапрофітні спірохети - голубими. Можна фарбувати трепонеми і за методом сріблення.

Серологічна діагностика сифілісу грунтується на постановці реакції Вассермана(рис. 16.6) й осадових реакцій Кана і Закса-Вітебського. Методика постановки реакції Вассермана не відрізняється від постановки реакції зв’язування комплементу. Необхідно пам’ятати, що вона може бути негативною протягом трьох тижнів первинного (серонегативного) періоду. Позитивна реакція Вассермана, крім сифілісу, зрідка буває і при інших гострих інфекційних хворобах (бруцельоз, кір, малярія), туберкульозі й лепрі, в пізній період вагітності й після пологів. Для серологічної діагностики сифілісу широко використовують реакцію імобілізації трепонем і непряму реакцію імунофлуоресценсії, які вважаються найбільш специфічними в лабораторній діагностиці захворювання.

5. неспецифічна профілактика- захищені статеві акти, постійний статевий партнер

Варіант 4

Лікар-отоларинголог при огляді хворого відмітив гіперемію, значний набряк мигдаликів з сірим нальотом на них. При мікроскопії нальоту було виявлено грам позитивні палички розташовані під кутом одна до одної.

1. Назвіть вид збудника (лат.). 2. Вкажіть морфологічні особливості збудника, методи фарбування для його виявлення. 3. Назвіть поживні середовища для виявлення чистої культури збудника. 4. Дайте характеристику культуральним властивостям збудника. 5. Вкажіть основний фактор патогенності збудника, методи його виявлення.

1. Збудник дифтерії Corynebacterium diphtheriae

2. Прямі або трохи зігнуті палички завдовжки 1—8 мкм і завширшки 0,3—0,8 мкм, полі­морфні, грам позитивні, краще забарвлюються біля полюсів, на яких розташовані метахроматичні гранули (зерна Бебеша — Ернста). У мазках вони розташовуються під кутом, набуваючи вигляду розчепірених пальців, не утворюють спор, капсул і джгутиків. Дифтерійні палички в мазках розташовуються під кутом, у вигляді латинських літер V, X, Y, або утворюють скупчення, що нагадують купку розкиданих сірників. Волютинові зерна розташовуються, як правило, на полюсах мікробних клітин.

Псевдодифтерійні бактерії та дифтероїди розміщуються паралельно (у вигляді "частоколу") і звичайно не мають зерен волютину. Методи фарбування за Грамом (сині палички), за Нейсером (жовті палички з синіми кульками на кінцях) за Лефлером(сині палчики з коричнево-червоними зернами)

3. Селективні поживні середовища (КУА, Борде-Жангу, кров’яний МПА); телуритовий агар(дефібринована кров і телурит калію).

4. За культуральними властивостями коринебактерії дифтерії поді­ляються на біовари gravis і mitis.

Коринебактерії gravis на телуритовому агарі утворюють крупні шорсткі (R-форми) розеткоподібні колонії чорного або сірого кольору. Вони ферментують декстрин, крохмаль і глікоген, у бульйоні утворюють поверхневу плівку і зернистий осад, звичайно високотоксичні і мають більш виражені інвазивні властивості.

Коринебактерії mitis на телуровому агарі ростуть з утворенням темних гладеньких (S-форми) блискучих колоній. Вони не ферментують крохмаль і глікоген, непостійно ферментують дек­стрин, спричиняють гемолізу еритроцитів усіх видів тварин, у бульйо­ні дають дифузне помутніння, менш токсичні та інвазивні.

5. Основний фактор патогенності збудника — екзотоксин. Дифтерійний токсин має всі властивості екзотоксинів: термолабільність, здатність стимулювати специфічну імунну відповідь й нейтралізуватися антитоксичною сироваткою. Є одним з самих сильних токсинів у природі, поступається лише ботулінічному і правцевому токсинам. Складається з двох фракцій (А і В), фракція В (термостабільна) сприяє зв'язуванню токсину з рецептором і проникненню фракції А в тканини. В свою чергу фракція А (термолабільна) забезпечує цитотоксичний ефект. Джерелом інфекції при дифтерії є хворі на будь-яку клінічну форму, а також бактеріоносії. Доведено, що в коринебактерій дифтерії є варіантоспецифічні термолабільні поверхневі білкові антигени (К-антигени) і групоспецифічні термостабільні соматичні полісахаридні антигени. Дослідження мікроскопічне, бактеріологічне, серологічне.

Варіант 6

Бактеріологічне дослідження гнійних виділень з уретри з'ясувало присутність бактерій, які за Грамом фарбувалися негативно, нагадували кавові зернини, розкладали глюкозу і мальтозу до кислоти. Розташовувалися в лейкоцитах.

1.Яке захворювання вони спричиняють? Назвіть видову назву збудника (лат.). 2. Вкажіть джерело цієї інфекції, шляхи зараження. 3. Назвіть матеріали для дослідження та методи діагностики хронічної і гострої форми цієї інфекції. 4. Назвіть поживні середовища для виявлення чистої культури збудника, опишіть його культуральні властивості. 5. Профілактика захворювання.

1. Гонорея Neisseria gonorrhoeae

2. Джерелом інфекції є хвора людина. Основний шлях передачі гонореї статевий (генітальний), вагінальний, анальний, оральний; Крім статевого шляху зараження, гонорея може передаватися від хворої матері до дитини під час пологів, при проходженні дитини через інфіковані гонококами родові шляхи матері. Нестатевий шлях передачі гонореї зустрічається вкрай рідко, джерелом зараження в цих випадках стають рушники, білизна, губки, на яких зберігся невисохлий гонорейний гній. 3. Матеріали для дослідження – гнійні виділення з уретри, при бленореї – з ока. При гострій формі – бактеріоскопічний метод, при забарвленні метиленовою синькою цитоплазма лейкоцитів виглядає голубою, гонококи і ядра клітин - темносиніми. За методом Грама нейсерії забарвлюються у червоний колір. На основі мікроскопії швидко видають результат про виявлення гонококів.

При хронічній гонореї у мазках гонококів часто не знаходять. Тоді проводять виділення збудника і його ідентифікацію. У зв’язку з високою чутливістю гонококів до зміни температури матеріал від хворого при транспортуванні захищають від низької температури (особливо зимою) і швидко доставляють у лабораторію. Ще краще взятий матеріал посіяти біля ліжка хворого на свіжий, вологий, підігрітий сироватковий агар або МПА, виготовлений на кролячому м’ясі. У випадках хронічної гонореї використовують і серологічний метод діагностики - постановку реакції зв’язування комплементу Борде-Жангу. У хворого беруть сироватку крові (антитіла). Антигеном у РЗК служить гонококова вакцина або спеціальний антиген, виготовлений із убитих антиформіном гонококів. Використовують також РНГА і внутрішньошкірну алергічну пробу.

4. Гонококки нестійкі у зовнішньому середовищі, тому посів слід проводити відразу після забору матеріалу від хворого. Гонококки добре ростуть на свіжоприготовлених вологих поживних середовищах з додаванням нативних білків крові, сироватки чи асцитичної рідини. Оптимальний рН 7,2-7,4; оптимальна температура 37 ° С. Матеріал висівають на свіжоприготовані тверді поживні середовища - Асцит-агар, середовище з Аутолизат і сироваткою, КА. В залежності від умов культивування та якості середовища колонії з'являються через 1-8 діб після посіву. Характерна особливість-Аутоліз колоній від центру до периферії, що починається вже через добу.

На щільних середовищах гонококи, що містять в клітинній стінці білок II, утворюють злегка каламутні безбарвні колонії з рівними краями. Гонококки, позбавлені білка II, утворюють дрібні круглі прозорі колонії, що нагадують краплі роси. Гонококки типів TI і Т2 частіше утворюють дрібні колонії, а бактерії типу Р-(ТЗ-Т5) - більші колонії. В рідких поживних середовищах гонококи ростуть дифузно і утворюють поверхневу плівку, через кілька днів осідає на дно. 5. Неспецифічна (фантазируйте;))

Варіант 8

В бактеріологічній лабораторії досліджувалася в'ялена риба домашнього виготовлення, яка стала причиною важкого харчового отруєння. При мікроскопії виділеної на середовищі Кітта-Тароці культури виявлені мікроорганізми схожі на тенісну ракетку.

1.Який діагноз встановить лікар? 2. Вкажіть видову назву збудника (лат.). 3. Опишіть патогенез хвороби. 4. Назвіть матеріали від хворого, які підлягають дослідженню для встановлення діагнозу, методи їх дослідження. 5. Профілактика захворювання.

1. Ботулізм

2. Clostridium botulinum (262-269 ст.)

3. Гостре інфекційне захворювання, обумовлене специфічною дією нейротоксину C. Botulinum, яке характеризується розвитком прогресуючих в’ялих паралічів і гастроінтестінального синдрому.

4. Залишки їжі, кров, сеча, блювотні маси, промивні води, випорожнення

Мікроскопічний

Бактеріологічний (серед. Кітта-Тароці)

Біологічний

Серологічний(іфа,рнга, ботулотоксину з АТ діагностикумами)

5. Полівалентна антитоксична вакцина,ну і непецефічна.

Варіант 9

При забарвленні бактеріальних препаратів, виготовлених з мокротиння, методом Ціля-Нільсена виявлено наявність яскраво-червоних паличок, які розміщувались поодиноко або групами,не чутливі до дії кислот. На живильних середовищах перші ознаки росту з'являються на 10-15 добу.

1.Вкажіть властивості збудників, які виявляють методом Ціля-Нільсена. Наведіть приклади їх видових назв (лат.). 2. Назвіть поживні середовища для виділення чистої культури. Опишіть культуральні властивості. 3. Вкажіть матеріали від хворого та методи їх обробки перед дослідженням, які передбачають концентрацію збудників в досліджуваному матеріалі. 4. Назвіть методи діагностики захворювання, викликаного цими бактеріями. 5. Профілактика захворювання.

1. За методом Ціля-Нільсена визначають кислотостійкість. Mycobacterium tuberculosis. 2. Культуральні властивості: - аероби або факультативні анаероби; - t=37°С, рН= 7 – 7,2; - вибагливі до поживних середовищ (потребують додавання вітамінів); - яєчні середовища ( Левенштейна-Йєнсена, Петрова) - картопляні середовища; - напівсинтетичні та синтетичні середовища; - середовище Прайса; - повільно ростуть на поживних середовищах; - на щільних – ріст через 18-21 добу (M. tuberculosis), 28-35 діб (M. bovis); - на рідких – 10-14 діб; - на щільних – R-форми колоній, крихкі, бугристі, кремового кольору. - на рідких – суха, зморшкувата плівка, не змочується водою, піднімається на стінку. 3. Матеріал для дослідження: харкотиння, ексудат з плевральної порожнини, кров, спинномозкова рідина. Методи збагачення: - метод гомогенізації – 1% NaOH знищує сторонню мікрофлору; - метод флотації – після гомогенізації, центрифугат обробляють толуолом, бензолом, в результаті утворюється флотаційне кільце. 4. Бактеріоскопічні дослідження: приготувати препарат, пофарбувати по Цілю-Нільсену, промікроскопувати.

Бактеріологічне дослідження.

- засівають, заздалегідь оброблений сірчаною кислотою або лугом, матеріал на елективно - живильні середовища

- посів інкубують при 37 ºС впродовж 4 – 6 і більше тижнів

- для ідентифікації вивчають характер росту на живильних середовищах, біохімічні властивості і вірулентність для лабораторних тварин.

Біологічне дослідження

- заражають морських свинок, через 4 місяці проводять мікроскопічне і макроскопічне дослідження.

Серологічне дослідження.

- ставлять РЗК і РНГА

Алергічний метод діагностики

- туберкулінові проби.

5. Профілактика: неспецифічна – флюорографія, санітарно-просвітна і т.д. специфічна – БЦЖ.

Варіант 10

В лабораторію направлено матеріал білуватого нашарування слизових оболонок ротової порожнини. Висів матеріалу зроблено на середовище Сабуро, відмічено ріст сметано подібних колоній. Бактеріоскопія виявила короткі бруньковані нитки.

1.До збудників якої інфекції відносять ізольовані мікроорганізми. Назвіть основні види (лат.). 2. Вкажіть умови, які сприяють розвитку патологічних станів, викликаних цими мікроорганізмами. 3. Вкажіть біологічні препарати, які використовують для лікування цих захворювань. 4. Назвіть основні антисептичні та хіміотерапевтичні засоби для лікування захворювань.

1. Candida albicaus, С. tropicalis, С. pseudotropicalis, С. quillermondi, С. brumpti, С. parapsilosis, С. Krusei.

2. Підвищення вологості, мацерація шкіри, тривалий контакт з фруктами та овочами, що містять багато цукру, ослаблений організм

3. Вакцина з вбитих культур кандид виділених від хворого

4. Системні антимікотики: флуконазол, кетоконазол, ітраконазол, ністатин, леворин

Варіант 11

Бактеріолог при дослідження слизу з носоглотки, дотримувався певних заходів щодо збереження збудників у матеріалі. Під час бактеріоскопічного дослідження встановлено наявність грам негативних коків, які нагадують кавові зерна розташовані парами або тетрадами.

1.Назвіть збудника, який був ізольований бактеріологом (лат.). 2. Вкажіть джерело інфекції та шляхи передачі. 3. Визначте назву інфекційних захворювань, які він викликає. Опишіть патогенез. 4. Назвіть матеріали від хворого, які підлягають дослідженню. Вкажіть методи їх дослідження для встановлення діагнозу. 5. Профілактика інфекцій.

1. Neisseria meningitidis. 2. Джерелом інфекції є хворі й носії, розповсюджується повітряно-крапельним шляхом. 3. Ринофарингіт, септичний менінгіт, менінгококемія. Первинне місце локалізації носова частина глотки, звідки збудник потрапляє у лімфу й кров. Менінгококи спричиняють гнійне запалення оболонок головного та спинного мозку. Хворіють головним чином діти 1-5 років. Інфекція характеризується сезонністю (зимовий період), циклічністю.

4. Спинномозкова рідина, виділення носової частини глотки, кров, органи трупів. Бактеріоскопія осаду СМ рідини. Висівання осаду на кров'яний чи сироватковий агар. РП із СМ рідиною. РН, РНГА із сироватками крові хворих. ІФА. 5. Профілактика.

Варіант 12

При обстеженні хворого чоловіка, госпіталізованого на 5-й день хвороби з проявами жовтяниці, болі в м'язах, ознобом, носовими кровотечами. При проведенні лабораторної діагностики бактеріолог виконав темнопольну мікроскопію краплини крові хворого.

1.На основі яких мікроскопічних даних бактеріологом виявлений збудник лептоспірозу? 2. Назвіть видову назву збудника (лат.). 3. Опишіть його морфологічні властивості. 4. Які матеріали від хворого можна дослідити додатково для підтвердження діагнозу? Вкажіть методи діагностики. 5. Профілактика лептоспірозу.

1. Рухливість 2. Leptospira interrogans 3. Опишіть його морфологічні властивості.

• Вигляд щільно закрученної пружини

• Розміри: 0,07-0,14 мкм – 7-15 мкм

• Первинні завитки (12-18) дуже мілкі, помітні тільки при мікроскопуванні нативних препаратів – “нитки перлин”, “ланцюжки коків”

• Вторинні завитки (“гачки”) зумовлюють S- або C-подібну форму лептоспір

4. Які матеріали від хворого можна дослідити додатково для підтвердження діагнозу? Вкажіть методи діагностики.

Мікроскопічний метод

• рання діагностика (перші 5 діб) – матеріал для дослідження –кров, після 10-12 доби - ліквор, сеча

• нативний матеріал

• забарвлення за Романовським-Гімзою

• сріблення за Морозовим

Лабораторна діагностика лептоспірозу

Бактеріологічний метод

- Виділення чистих культур на сироваткових середовищах, ідентифікація за антигенною будовою (РА, реакція аглютинації-лізису)

- Основний недолік - тривалість дослідження

Біологічний метод

- Зараження внутрішньочеревно морських свинок, кроликів-сисунців, спостереження ведуть до 1 місяця

Лабораторна діагностика

Серологічний метод (інформативний починаючи з 2 тижня захворювання):

- Реакція аглютинації-лізису з еталонними штамами живих лептоспір

• РНГА

• РЗК

Молекулярно-генетичний метод

- ПЛР

5. Профілактика лептоспірозу

Специфічна профілактика

В ендемічних районах проводять специфічну профілактику інактивованою полівалентною вакциною.

Варіант 13

У дитини 2-х років з катаральними явищами та висипом на шкірі лікар запідозрив скарлатину. Внутрішньошкірно дитині було введено невелику кількість сироватки до еритрогенного токсину стрептокока, на місці ін’єкції висип зник.

1.Що означають результати реакції? 2. Який матеріал використовують для бактеріологічної діагностики захворювання? 3. Опишіть морфологічні властивості збудника. 4. Назвіть поживне середовище для видалення чистої культури збудника. Опишіть культуральні властивості. 5. Які захворювання викликає цей стрептокок, окрім скарлатини?

1.Що означають результати реакції?

Позитивна проба на скарлатину 2. Який матеріал використовують для бактеріологічної діагностики захворювання?

Посів на :

Цукровий бульйон (випадіння осаду) ?або кітта-тароцці(+газ)?

Кров’яний агар (альфа-гемоліз позеленіння, бета- зона посвітління )

Жовчний бульйон

3. Опишіть морфологічні властивості збудника.

Гр+ коки, сферичної, овоїдної або ланцетоподібної форми

розміри 0,5-2 мкм

нерухомі

не утворюють спор

патогенні представники утворюють капсулу в організмі людини і тварин

в мазках-препаратах розташовуються попарно,у вигляді коротких або довгих ланцюжків

4. Назвіть поживне середовище для видалення чистої культури збудника. Опишіть культуральні властивості.

Факультативні анаероби t 37 pH 7.2-7.6

Вибагливі до поживних середовищ. Цукровий бульйон (випадіння осаду)

Кров’яний агар (альфа-гемоліз позеленіння, бета- зона посвітління )

5. Які захворювання викликає цей стрептокок, окрім скарлатини?

Гнійно-запальні інфекції Бешиха (розлите запалення шкіри)

Варіант 14

У пацієнта з гнійничковими ураженнями шкіри виділили збудник, який на кров'яному агарі утворює круглі, середніх розмірів, жовті колонії, оточені зоною гемолізу. В мазках із колоній виявлені грам позитивні коки, розташовані у вигляді скупчень неправильно форми. Виділена культура оксидазо- та каталазо-позитивна, ферментує маніт, синтезує плазмокоагулазу.

1.До якого виду належить збудник (лат.)? 2. Назвіть основні захворювання, які він викликає. 3. Які матеріали від хворого підлягають дослідженню з метою їх лабораторної діагностики? 4. Як властивості збудника визначають провідну його роль у виникненні внутрішньо лікарняних інфекцій? 5. Яке дослідження проводять для визначення джерела внутрішньо лікарняної інфекції?

1. Staphylococcu saureus

2. Гнійні ураження практично усіх органів і систем, можливі токсикоінфекції при вживанні уражених продуктів, сепсис

3. Кров, сеча, гній харчові продукти, випорожненя

4. Швидке виникнення резистентності до хтз???

5. Фаготипування стафілококів за допомогою стандартних фагів

Варіант 15

Водному з гірських селищ мала місце масова загибель гризунів. Одночасно хворіло населення цієї місцевості. Хвороба супроводжувалася швидким підвищенням температури до 40°С, вираженою інтоксикацією, збільшенням пахових лімфатичних вузлів. У препаратах-мазках з трупного матеріалу виявлені грам негативні палички овоїдної форми з біполярним забарвленням.

1.Які мікроорганізми є збудниками цієї інфекційної хвороби (лат.)? 2. Назвіть шляхи передачі збудника. 3. Назвіть методи лабораторної діагностики цієї хвороби. 4. Опишіть культуральні властивості збудника. 5. Профілактика захворювання.

1. Збудник чуми належить до родини Enterobacteriaceae, роду Yersinia, виду Yersinia pestis. 

2. шляхи передачі — укуси ектопаразитів гризунів (бліх, кліщів), при подальшому епідемічному поширенні чуми можливі також контактний, аерогенний, аліментарний механізми зараження. При епідеміях людина може виступати як джерело інфекції.

3. Як матеріал для дослідження можуть бути: пунктати з бубона, мокротиння і матеріал із зіва, кров хворого, випорожнення, виділення виразок і т. ін.

— мікроскопія мазків-відбитків із крові, мокротиння, органів трупа. Мазки фіксуються в суміші Нікіфорова, забарвлюються за Грамом. Наявність у препаратах овоїдних біполярно забарвлених паличок дає можливість поставити попередній діагноз чуми;

— при експрес-діагностиці препарати обробляються специфічною люмінесцентною сироваткою — РІФ;

— серологічні дослідження побудовані на виявленні специфічного чумного антигену й антитіл — РПГА, РТПГА, реакцій нейтралізації Аг і Ат.

— посів досліджуваного матеріалу в живильні середовища або виділення чистої культури та її ідентифікація. Для пригнічення супутньої мікрофлори в м'ясо-пептонний агар уводять розчин генціановогофіолетового;

— біологічна проба відтворюється на морських свинках. Пунктат бубонів, кров та інший матеріал уводяться внутрішньоочеревинно, на другий-третій день тварин убивають і з їх органів виділяють культуру мікробів чуми.

4. Факультативні анаероби, ростуть у простих живильних середовищах при оптимумі температури 28 °С. Ріст у МПБ характеризується утворенням білого розсипчастого осаду і ніжної плівки з нитками у вигляді сталактитів. У згущених середовищах колонії мають характерний вигляд: ущільнений центр оточений нерівним фестончастим краєм і нагадує мереживну хусточку.

5. Методи профілактики чуми передбачають: запобігання захворюванню людей і виникненню спалахів у природних осередках; ранню діагностику чуми; проведення в осередках ретельної дезінфекції і дератизації; запобігання зараженню осіб, які працюють із заразним матеріалом, та завезенню чуми з-за кордону.

Специфічну профілактику проводять за епідеміологічними показниками сухою живою вакциною EV. Тривалість імунітету від шести місяців до року.

Варіант 16

У хворого на виразкову хворобу шлунка при проведенні фібро гастроскопії взятий біоптат слизової оболонки в області виразки. З біоптату виготовлений мазок-відбиток, пофарбований за методом Грама. З рештою біоптату проведена проба на уреазну активність. Під час мікроскопії мазка-відбитка виявлені грам негативні спіралеподібні мікроорганізми, тест на уреазну активність – позитивний.

1.Який вид бактерій був виявлений (лат.)? 2. Назвіть поживне середовище для виділення чистої культури та умови його культивування. 3. Які властивості збудника обумовлюють його здатність викликати виразкову хворобу? 4. Опишіть методи мікробіологічної діагностики виразкового захворювання спричиненого цим збудником. 5. Назвіть хіміотерапевтичні засоби, рекомендовані для етіотропної терапії захворювання.

1. Helicobackter pylori (308 ст.)

2. кровяний або шоколадний агар, мікроаерофіл, температура 37С

3. джгутики, ліпополісахариди та білки клітинної оболонки (адгезивність, імунна відповідь, запалення), ліричні ферменти( муциназа, ліпаза, протеаза), уреаза, екзотоктисини

4. мікроскопічний: мазки-відбитки

Бактеріологічний : посів на кровяний агар, уреазний тест

Серологічний : рзк, ріф, рнга, іфа

5. амоксициліну, кларітроміцину, омепразол, метронідозал

Варіант 17

Територію старого худобо могильника, який не використовувався більше 50 років, планується відвести під житлове будівництво. Однак дослідження ґрунту показало наявність життєздатних спор збудника особливо небезпечного захворювання.

1.Спори збудника якого захворювання могли так тривало зберігатися? Назвіть видову назву збудника (лат.). 2. Вкажіть джерело інфекції та шляхи передачі. 3. Назвіть матеріали для дослідження з метою лабораторної діагностики. 4. Назвіть методи лабораторної діагностики. 5. Профілактика захворювання.

1. Bacillus anthracis 2. джерело хвора травоїдна тварина, контактний, аліментарний, повітряно-пиловий 3. залежить від форми, кров, мокротиння, випорожнення 4. бактеріоскопічний : за Грамом, Романовським –Гімзою Бактеріологічний, біологічний, алергічний, серологічний – рзк, рнга, іфа, рп по Асколі 5. жива атенуйована вакцина СТІ

Варіант 18

При бактеріологічному дослідженні промивних вод хворого на харчове отруєння висіяли чисту культуру бактерій з такими властивостями: грам негативна рухлива паличка, на середовищі Ендо росте у вигляді безбарвних колоній.

1.Представником якого роду було зумовлене захворювання? Назвіть основні види збудників. 2. Що може бути фактором передачі збудників? Назвіть основні джерела інфекції. 3. На основі яких властивостей проводиться остаточна ідентифікація збудників цього роду? 4. З якими збудниками харчових токсикоінфекцій слід диференціювати виділену чисту культуру при проведенні бактеріологічного методу дослідження? 5. Профілактика захворювання.

1. Рід Salmonella, S. typhi, S.paratyphi 2.  Домашні тварини, птахи, рідше хворі та бактеріоносії 3. За ферментативними властивостями і результатом РА (ферментують вуглеводи – глюкозу, манітол і мальтозу з утворенням кислоти та газу). 4. ????? (шигели, ешерихії) 5. Для специфічної профілактики черевного тифу використовують вакцину TABte .

Варіант 19

Поворотний тиф, спричинений Borrelia caucasica зустрічається лише на певних територіях, де є переносник – кліщі роду Alectorobius.

1.Як можна назвати таку інфекцію? 2. Опишіть морфологічні властивості збудника. 3. Який матеріал досліджують для виявлення збудника в організмі пацієнта? Які методи мікробіологічної діагностики використовують для встановлення діагнозу? 4. З яким видом збудника необхідно диференціювати і чому? Назвіть метод диференціації. 5. Профілактика захворювання.

1. Ендемічною

2. тонкі спіралеподібні мікроорганізми завдовжки 8—18 мкм і завширшки 0,3—0,6 мкм, мають 3—8 завитків; кінці борелій загострені, рухливі, грамнегативні, забарвлюються за методом Романовського — Гімзи в синьо-фіолетовий колір. У старих культурах борелій утворюються цистоподібні форми у вигляді згорнутого цитоплазматичного циліндра. (не відрізняються від збудників епідемічного тифу)

3. Матеріалом для мікробіологічної діагностики ендемічного поворотного тифу служить кров хворих. Для виявлення борелій проводять бактеріоскопію товстої краплі і звичайних тонких мазків крові, забарвлених за Романовським-Гімзою, метиленовим синім чи фуксином. Суттєва морфологічна особливість борелій ендемічного поворотного тифу та, що при дослідженні їх у темному полі зору вони мають два контури, а B. recurrentis - один.

Методи мікробіологічної діагностики такі ж, як і при епідемічному поворотному тифі :

Бактеріологічне дослідження. Культури борелій можна виділити від хворого шляхом посіву досліджуваного матеріалу на рідкі живильні середовища з кров'ю, сироваткою, шматочками тканин і вирощування в анаеробних умовах при температурі 28-30 ⁰С. Ще краще вдається виростити їх на хоріоналантоїсній оболонці курячих ембріонів або шляхом зараження платяних вошей. Однак виділення культур борелій на живильних середовищах малоефективно. Практичні лабораторії цими методами не користуються.

Біологічний метод. Як додатковий метод діагностики епідемічного поворотного тифу застосовують зараження кров'ю хворих молодих білих щурів або білих мишей. Останнім вводять 0,5 мл крові внутрішньоочеревинно, а білим щурам - 3-5 мл. Через 2-4 дні у заражених тварин досліджують кров із хвостових вен, де борелії виявляють мікроскопічним методом. Гвінейські свинки чутливі до збудників кліщових борелій.

Серологічне дослідження. Поворотний епідемічний тиф супроводжується наростанням антитіл у високих титрах, але у зв'язку з постійною зміною специфічності поверхневих антигенів із кожним наступним гарячковим приступом серологічні реакції не набули широкого застосування.

Інколи використовували імунологічну реакцію Рікенберга-Брусіна. Це реакція навантаження борелій тромбоцитами. Сироватку крові хворого змішували з цитратною плазмою крові гвінейських свинок в однакових об'ємах. До цієї суміші додавали культуру борелій, ретельно перемішували, інкубували 15 хв у термостаті а потім виготовляли препарат "надавленої краплі" й досліджували в темному полі зору з імерсійним об'єктивом. У присутності специфічних антитіл тромбоцити гвінейської свинки обліпляли тіла борелій і останні переставали рухатись.

Отже, виявлення борелій методом товстої краплі та звичайних мазків крові в період приступу гарячки є швидким і вирішальним методом лабораторної діагностики ендемічного поворотного тифу.

4. Досить суттєву допомогу при розпізнаванні ендемічного поворотного тифу може надати зараження гвінейських свинок. Кров хворого в кількості 3-5 мл уводять у черевну порожнину, або 1-2 краплі - у кон'юктиву ока чи слизову оболонку носа. Через 3-5 діб у крові і паренхіматозних органах тварин мікроскопічно виявляють велику кількість борелій. Біологічна проба одночасно дозволяє диференціювати вошивий і кліщовий поворотні тифи. B. recurrentis для гвінейських свинок непатогенна.

5. Профілактика полягає у здійсненні заходів для знищення кліщів і гризунів, ранній діагностиці захворювання, госпіталізації хворих і додержанні особистої профілактики (захист людей від нападу кліщів).

Варіант 20

В дитячому садку планується проведення вакцини проти кашлюку.

1. Який препарат використовують для цього?

2. Вкажіть видову назву, джерело інфекції і шляхи передачі.

3. Вкажіть матеріал для бактеріоскопічного дослідження та особливості його забору.

4. Вкажіть оптимальні для виділення чистої культури збудника поживні середовища.

5. Опишіть морфологічні і культуральні властивості збудника.

1. АКДП – адсорбована коклюшно-диф-правц. вакцина (шт.акт.імунітет) – 2міс, 4міс.,6міс., ревакцинація – 6 років, 16, 26…

2. Bordetella pertussis , дж.інф. - хвора людина. Шлях передачі — повітряно-краплинний.

3. Матеріал для дослідження: слиз з носоглотки і гортані, які отримують методом: «кашлевих пластинок»(під час кашлю чашку Петрі з живильним середовищем тримають на відстані 10-15 см перед ротом.), мокроту, кров.

4. Середовище Борде-Жангу (картопляно-гліцериновий агар із кров’ю) Казеїно-вугільний агар (КВА).

5. Невеликі грамнегативні овоїдної форми палички, спор не утворюють, капсули є тільки у B. Pertussis. Слабо забарвлюються аніліновими бавниками, трохи інтенсивніше на полюсах. Суворі аероби, вибагливі до умов вирощування. Культивують їх на середовищі Борде-Жангу (через 3-5 діб утвор. S-форми колоній з незнач. зонами гемолізу) або на казеїно-вугільному агарі (S-форми колоній). Колонії всіх видів гладенькі, блискучі, прозорі, опуклі, нагадують крапельки ртуті.

Варіант 24

У хворого з гострим циститом при дослідженні сечі виявили лейкоцити і багато грам негативних паличок. При посіві виросли колонії слизового характеру, які утворювали зелений, розчинний пігмент.

1.Який мікроорганізм ймовірно є причиною захворювання? 2. Опишіть властивості збудника, які визначають провідну його роль у виникненні внутрішньо лікарняних інфекцій. 3. Назвіть основні захворювання та ускладнення, які викликає збудник. 4. Якими методами визначають чутливість збудника до хіміотерапевтичних препаратів з метою етіотропної терапії захворювання? 5. Які біологічні препарати використовують для специфічної терапії інфекції?

1. Синьогнійна паличка (pseudomonas aeruginosa) Захворювання, викликані синьогнійною паличкою, називаються піоціанози. Синьогнійна паличка належить до роду Pseudomonas родини Pseudomonaceae.

2.  Синьогнійна паличка за типом дихання належить до факультативних анаеробів, добре росте в простих живильних середовищах при температурі 30—37 °С, але можливе культивування і при 42 °С.У рідкому живильному середовищі утворюють поверхнево розташовану характерну плівку сірувато-сріблястого кольору. У м'ясо-пептонному агарі формує п'ять різних типів колоній: плоскі неправильної форми; дрібні, прозорі з округлими рівними краями; складчасті («квітка маргаритки»); слизові; карликові або точкові.

Характерною біологічною ознакою виду Pseudomonas, що значно спрощує ідентифікацію 70—80 % штамів, є здатність синтезувати водорозчинний феназиновий пігмент — піоціанін, що забарвлює живильне середовище і пов'язки хворих у синьо-зелений колір. Крім того, переважна більшість штамів утворює зелений, флуоресціюючий в УФ-променях, пігмент піовердин, а деякі штами можуть виробляти й інші пігменти — червоний (піорубін), чорний (піомеланін) або жовтий (а-оксифеназин).

3. В основі патогенезу лежить розвиток гнійного запалення, що залежно від осередку ураження або зони інфікування клінічно виявляється менінгітами, некротичною пневмонією, уретроциститами, пієлонефритами і т. д. У ослаблених дітей або онкологічних хворих нерідко розвивається сепсис, що завершується летально.

4. паперових дисків або послідовних серійних розведень

5. поліміксини В і М, гентаміцин, тобраміцин, амікацин, карбеніцилін, азлоцилін. При необхідності застосовують вакцинотерапію хімічною рибосомальною вакциною або вакциною з білкового компонента ендотоксину.

Варіант 25

До лабораторії надійшов матеріал із рани хворого. Попередній діагноз – газова анаеробна інфекція

1.Перерахуйте види збудників,які викликають цю інфекцію

2.Які методи лабораторної діагностики використовують

3.Опишіть морфологію збудників

4.Назвіть поживні середовища та умови культивування збудників

5.Специфічна профілактика газової анаеробної інфекції

1. Clostridium perfringens, C.novyi, C.septicum, C.histolyticum, C.defficile

2.Об’єктами лабораторного дослідження є шматочки ураженої і некротизованої тканини,випіт при набряках. Дослідження ведуть етапами : 1) мікроскопія виділень із ран для виявлення клостридії і капсул у Clostridium perfringens 2)виділення чистої культури та її ідентифікація щодо морфології 3)зараження білих мишей фільтратами бульйонної культури або кров'ю хворих для виявлення токсину 4)нейтралізація токсину анатоксином у дослідах на білих мишах

3. Морфологія - гр + палички із заокругленими кінцями ,розміри 0,8-2 *4-10 мкм. Перитрихи (за винятком Clostridium perfringens)не утворюють капсулу за винятком Clostridium perfringens.В оточуючому середовищі утворюють овальні або круглі спори,які розташовуються центрально, субтермінально або термінально

4.Культуральні властивості - облігатні анаероби. Оптимальна температура росту 37 град. рН 7,2-7,6.потребують середовищ з низьким окисно-відновним потенціалом і додаванням редукуючих речовин(глюкоза). Поживні середовища-Кітта-Тароцці(при розмноженні клостридії мутніє)цукровий агар(мають вигляд дисків) кров’яно-цукровий агар - (нагадують відбитки пальців)середовище Вільсона-Блера (при розмноженні набувають чорного або коричневого кольору)середовище Вілісса-Хобса (диференціація збудника за лецитиназною активністю)

5. Профілактика. Основним методом профілактики анаеробної інфекції є своєчасна і повноцінна первинна обробка ран з місцевим і загальним застосуванням антибіотиків. При пораненнях верхніх і нижніх кінцівок, що супроводжуються переломами кісток і розмноженням м'яких тканин і забруднених землею, шматками одягу, а також при сліпих пораненнях, пораненнях з пошкодженням великих судин показано профілактичне введення противогангренозной сироватки внутрішньом'язово 20 000 АЕ (проти Cl. perfringens - 10 000 АЕ, проти Cl. oedernatiens - 5000 АЕ, проти Vibrio septicus - 5000 АЕ).

Варіант 27

З організму хворого на хорчове отруєння виділили чисту культуру анаеробних грампозитвних спороутворюючих паличок.

1. Які види клостридій можуть викликати харчові токсикоінфекції?

Clostridium botulinum

2. Дайте їх морфологічну характеристику

коротка гр+ паличка

перитрих

капсул не утворює

в зовнішньому середовищі утворює овальну спору, субтермінально розташовану (“тенісна ракетка”)

3. Опишіть етапи бактеріологічного методу дослідження при діагностиці захворювання

????

взяття матеріалу первине мікроскопічне дослідження( фарбування за грамом) посів на середовища Кітта-Тароцці 24 год

пересівання культури та термостатування з урах чутливості до О2 на цукрово – кровяний агар виділення чистої культури

пересівання колоній вивчення біохімічних властивостей (протео- цукролітичні властивості)

4. Яку ще інфекцію можуть ще викликати ці збудники

Правець, газова анаеробна інфекція

5. Профілактика захворювань спричинених цими мікроорганізмами

Специфічна профілактика

ПБС (протиботулінова сироватка)

Полівалентна сироватка

Варіант 28

Ветеринарний фельдшер, який працює на тваринницькій фермі, звернувся до лікаря зі скаргами на біль в суглобах, лихоманку, пітливість. Хворіє близько місяця. Враховуючи, що хворий працює тваринницькій фермі та відповідні скарги, лікар запідозрив у нього бруцельоз.

1. Який матеріал від хворого можна досліджувати в звичайній мікробіологічній лабораторії?

2. Назвіть методи мікробіологічної діагностики бруцельозу.

3. Вкажіть видові назви збудників(лат.)

4. Опишіть культуральні властивості бруцел.

5. Профілактика бруцельозу.

1. Сироватка крові, синоввіальна рідина, сеча

2. Серологічний: РА Хеддельсона, РА Райта, ІФА, рнга,РП

Алергологічний: шкірна проба з бруцеліном (проба Брюне)

Бактеріалогічний – в спец. лабораторіях

3. B.melitensis ,B.abortus,B.suis

4. Облігатні аероби, або капнофіли (B.abortus), Вибагливі до поживних середовищ, Повільний ріст (до 3 тижнів), Поживні середовища для культивування: Печінковий агар – S-форми колоній, з перламутровим відтінком (можлива дисоціація в R форми), Печінковий бульйон – помутніння і слизистий осад

5. Жива вакцина з авірулентного штаму B. abortus

Варіант 29

На волосяній частині голови лікар виявив ділянку з ураженим волоссям , яке обламано на висоті 5-7 мм. При мікроскопії ураженої волосини спори гриба розташовуються у вигляді чохлика навколо кореня, всередині волосини – септований міцелій. При опроміненні лампою Вуда, уражене волосся світиться блакитно-зеленуватим кольором.

1.Який попередній діагноз можна поставити? 2.Назвіть джерело ціє інфекції, шляхи передачі 3.Опишіть біологічні властивості збудника 4.Вкажіть методи діагностики захворювання 5.Профілактика захворювання

1. Microsporum canis (трихофітія?)

2. Домашні тварини(коти, собаки), контактно-побутовий

4. Мікроскопічне дослідження. З 10% КОН або NаОН , лампа Вуда

Мікологічне дослідження: середовищах Сабуро, сусло-агар, Чапека

Серологічне дослідження: РПГА, РЗК, ІФА, ЛПР, РІФ.

Алергічний метод: проби з алергенами виділеними з грибів

5. неспецифічна

Варіант 30

В інфекційну лікарню госпіталізовано 5 осіб, які скаржаться на нудоту, одноразову блювоту, болі в животі, здебільшого справа і біля пупка, підвищену температуру тіла і болі в суглобах. Встановлено, що нещодавно вони споживали салат із свіжої капусти. Лікар запідозрив кишковий єрсиніоз.

1. вкажіть назву збудника(лат.)

2. опишіть його морфологічні особливості

3. Опишіть патогенез захворювання

4. вкажіть особливості лабораторної діагностики

5. Профілактика захворювання.

1. Y. Enterocolitica

2. Грам (–) поліморфні палички овоїдної форми, фарбуються біполярно; Рухомі при 4-28⁰С, нерухомі при 37⁰С; не утворюють спор і капсул

3. інтоксикація; - болі у правій клубовій ділянці; - пронос; - підвищена температура; - артрит; –висипка; - утворення гранульом та мікроабсцесів печінці, селезінці, легенях, суглобах

4. матеріал: випорожнення, ліквор, сеча, кров

Бактеріологічний: посів на фосфатний буфер, т=+4С, 3 тижні з метою холодового збагачення, виділення чистої культури, ідентифікація за ферментативними та АГ властивостями

Серологічний: рнга, іфа з парними сироватками

5. неспецифічна

Варіант 33

При мікроскопії харкотиння хворого на крупозну пневмонію, виявлена значна кількість грам позитивних ланцетоподібних диплококів, оточених капсулою.

1. Виявлення якого збудника слід очікувати(лат.)?

2. Опишіть його культуральні властивості

3. Назвіть основні його фактори патогенності та методи їх виявлення.

4. Перерахуйти методи діагностики захворювань, що спричиняє цей мікроорганізм.

5. Профілактика захворювання.

1. Streptococcus pneumoniae

2. Факультативний анаероб, т=37С, рн=7,2-7,4, мпа – слабко виражений ріст, цукровий, S-форми колоній, при не сприятливих умовах- R, сироватковий агар – каламутні, зернисті з нечіткими краями, цукровий бульйон – придоно-пристінковий ріст, кровяний агар –альфа-гемоліз, розщеплює аргінін, жовчний бульйон для ідентифікації з ентерококом

3. Екзотоксин, о-стрепколізин, s-стрепколізин, перехресні АГ, (тип гемолізу, сероідентифікація за Ленкфілд та Гріффітс???)

4. Мікроскопічний, бактеріологічний, серологічний(ріф)

5. неспецифічна

Варіант 34

При дослідженні підозрілих харчових продуктів виявлено рухомі Грам-негативні палички, які після 18-годинного культивування на МПА давали повзучий ріст у вигляді напилу.

1. Для якого виду збудника характерні ці властивості ? (лат.)

2. Які ще види збудників викликають харчові токсикоінфекції?

3. Назвіть матеріали для дослідження з метою ідентифікації виду збудника харчової токсикоінфекції.

4. Опишіть етапи бактеріологічного дослідження при харчових токсикоінфекціях.

5. Профілактика харчових токсикоінфекцій.

Відповідь:

1. Proteus

2. Харчові токсикоінфекції спричинюються бактеріями, які виробляють ентеротоксини. Найчастіше їх зумовлюють ентеротоксичні штами кишкової палички, стафілокока, стрептокока, протея, спорові анаероби (С. perfringens) і аероби (Вас. сеrеus), галофільні вібріони (Vibrio parahaemolyticus). При потраплянні в організм з їжею тільки токсинів (наприклад, С. botulinum, S. aureus чи грибів) виникають харчові токсикози. Більшість із них досить стійкі в довкіллі, здатні розмножуватись у харчових продуктах.

3. Для бактеріологічного дослідження беруть блювотиння, промивні води шлунка, кал, залишки їжі, а у випадку генералізованої інфекції, при підозрі на анаеробний сепсис – також кров, сечу і жовч. Матеріал забирають до початку лікування протимікробними препаратами. При одержанні культури необхідно врахувати, що умовно-патогенні і навіть патогенні бактерії можуть виділятись від практично здорових людей.

4. Етіологічний діагноз можна підтвердити таким чином.

1. Виділення того самого збудника від хворих та із залишків підозрілого продукту.

2. Одержання тотожних штамів бактерій у декількох хворих з тих, які споживали ту саму їжу.

3. Виділення ідентичних штамів з різних матеріалів (промивних вод, блювотиння, калу) у одного хворого при бактеріальному обсіменінні їх не менше ніж 106/г і зменшення цього показника в процесі одужання.

4. Наявність у виділеної культури ешерихій та стафілококів ентеротоксину.

5. Позитивна РА або інші імунологічні реакції з аутоштамами ймовірного збудника, які свідчать про зростання титру антитіл у сироватці крові хворого в динаміці захворювання.

5. Профілактика передбачає дотримання санітарно-гігієнічних правил на підприємствах харчової промисловості і громадського харчування, зберігання продуктів, які швидко псуються. До роботи з продуктами харчування не допускають осіб, які мають гноячкові захворювання шкіри, ангіну, пронос. Необхідно забороняти використовувати молоко від хворих на мастит корів, забезпечити ветеринарний контроль за забоєм тварин, транспортуванням і зберіганням м’ясних продуктів. Важливо не допустити забруднення харчових продуктів виділеннями домашніх тварин, гризунів, мухами. Необхідно пропагувати знання з харчової санітарії серед населення і навчити санітарно-гігієнічному мінімуму працівників продовольчих магазинів, підприємств громадського харчування і по переробці харчових продуктів.

Варіант 32

Умовно-патогенні ентеробактерії- Клебсієли.

Родина	Enterobacteriaceae-Рід Klebsiella Klebsiella pneumoniae Klebsiella ozaenae Klebsiella rhinoscleromatis
Морфологія	форма	Гр- еліпсовидни палички
	розташування	Поодиноко, попарно або короткими ланцюжками
	спора	Немає
	руливість	Нерухома
	капсула	Є
Методи культивування	Факультативний анаероб 36º С рН - 7,0- 7,4 Живильні середовища - МПА, МПБ
Резистентність	Чутливі до дії дезінфектантів. Стійкі до низьких та високих температур (25º С – тижні, місяці )
Культуральні властивості	МПБ- дифузне помутніння МПА- утворення S- форми колонії, крупні, слизисті, випуклі. Середовище Ендо, Лєвіна, Плоскірєва – колонії Klebsiella pneumoniae та Klebsiella ozaenae забарвлені в колір індикатора. Розташування клебсієл в юних колоніях: Klebsiella pneumoniae- петлеподібно Klebsiella ozaenae- спіралевидно Klebsiella rhinoscleromatis- концетрично
Методи лабораторної діагностики	Мікроскопічний ( виявлення капсули методом Буррі - Гінса, Романовського - Гімза) Бактеріологічний Серологічний ( РЗК ) Біологічний Алергічний ( алерген - склерозан)
Специфічна профілактика	Не розроблена

Варіант 7

Шигели, ешерихії 211-216, Борелії 303, Малярія, токсоплазма 415.

Рикетсії, Ку-лихоманка, епідемічний висипний тиф 319-323

Протеї, клебсієли 216

Умовно-патогенні ентеробактерії- Клебсієли.

Родина	Enterobacteriaceae-Рід Klebsiella Klebsiella pneumoniae Klebsiella ozaenae Klebsiella rhinoscleromatis
Морфологія	форма	Гр- еліпсовидни палички
	розташування	Поодиноко, попарно або короткими ланцюжками
	спора	Немає
	руливість	Нерухома
	капсула	Є
FМетоди культивування	Факультативний анаероб 36º С рН - 7,0- 7,4 Живильні середовища - МПА, МПБ
Резистентність	Чутливі до дії дезінфектантів. Стійкі до низьких та високих температур (25º С – тижні, місяці )
Ферментативна активність	Сахаролітична властивість знижується від Klebsiella pneumoniae, Klebsiella ozaenae до Klebsiella rhinoscleromatis . Протеолітичні властивості: індол, Н² S не продукують.
Антигени	О- АГ : 5 серогруп К- АГ : 72 серовари
Культуральні властивості	МПБ- дифузне помутніння МПА- утворення S- форми колонії, крупні, слизисті, випуклі. Середовище Ендо, Лєвіна, Плоскірєва – колонії Klebsiella pneumoniae та Klebsiella ozaenae забарвлені в колір індикатора. Розташування клебсієл в юних колоніях: Klebsiella pneumoniae- петлеподібно Klebsiella ozaenae- спіралевидно Klebsiella rhinoscleromatis- концетрично
Методи лабораторної діагностики	Мікроскопічний ( виявлення капсули методом Буррі - Гінса, Романовського - Гімза) Бактеріологічний Серологічний ( РЗК ) Біологічний Алергічний ( алерген - склерозан)
Специфічна профілактика	Не розроблена
Специфічна терапія	Немає

Умовно-патогенні ентеробактерії- Протеї.

Родина	Enterobacteriaceae- Рід Proteus. Proteus vulgaris Proteus mirabilis Proteus rettgeri Proteus inconstans
Морфологія	форма	Гр- поліморфні палички
	розташування	Попарно або ланцюжками
	спора	Немає
	руливість	+ перитрих
	капсула	Немає
Методи культивування	Факультативний анаероб 25-37º С рН - 7,2- 7,4 Живильні середовища - МПА, МПБ
Резистентність	Стійкі до фізичних факторів та протимікробних препаратів.
Ферментативна активність	Оксидаза – Каталаза+ Ферментативна активність знижується від Proteus vulgaris до Proteus inconstans.
Антигени	О- АГ : 49 сероварів Н- АГ : 19 сероварів
Культуральні властивості	МПБ- дифузне помутніння з осадом. МПА- О- колонії (окремі S- форми з рівними краями), Н- колонії ( вигляд “ роїння ” з дочірніми відростками)
Методи лабораторної діагностики	Бактеріологічний ( посів за методом Шукевича в конденсаційну воду скошеного агару ).
Фактори вірулентності	Ендотоксин Фімбрії Джгутики Протеаза Уреаза Гемолізин

Холепрний вібріон 226