- •3. Порівняльно-історичний метод.
- •Метод типологічного аналізу.
- •Метод компонентного (системного) аналізу.
- •Реконструктивний метод (метод пережитків).
- •9. Консолідація – посилення внутршньої єдності великого етносу і згладжування між його внутрішними складовими: субетносами, етнографічними групами, локальними групами і окружностями.
- •.17. Розвиток етнології у античний час
- •20. Трудно установить родство и историческую связь австралийцев и тасманийцев с какими-либо другими народами земли, от которых они так резко отличаются и языком, и отчасти физическим типом..
- •22. Суспільний устрій народів Австралії
- •26. Типы хоз.Культ.:
- •-Охота и собирательство
- •29. Основне заняття — ручне землеробство тропічного поясу. Другорядні — полювання і збиральництво. Важливу роль відіграє свинарство. Головні культури — кокос, банан, таро, ямс.
- •30. . Суть та функції «таємних чоловічих союзів» Меланезії.
- •Гипотезы:
- •Сюда входят:
- •Христианство
9. Консолідація – посилення внутршньої єдності великого етносу і згладжування між його внутрішними складовими: субетносами, етнографічними групами, локальними групами і окружностями.
Асиміляція – розчинення самостійного етносу або його частини в середовищі іншого, як правило, більш великого етносу. При цьому етнос, що асимілюється, втрачає свою мову, традиційну культуру, етнічну самосвідомість, переймаючи етнокультурні компоненти іншого етносу. У разі, коли процес обмежується запозиченням лише культурних компоненті, він називається акультурацію.
Інтеграція – об’єднання всередині держави чи регіону кількох відмінних за мовою і культурою етносів, що може спричинити складання якихось спільних рис. В результаті такої інтеграції можуть скластися міжетнічні спільноти у вигляді великих етнотериторіальних спільнот з певними елементами етнополітичної самосвідомості і само ідентифікації. Поштовхом до цього може бути виникнення спільної зовнішньої небезпеки, а також міркування про доцільність з’єднання зусиль для розв’язання історично нагальних внутрішніх проблем. Інтегруються не обов’язково генетично близькі етноси. Наприклад сьогодні існують етноси, що генетично доволі далекі між собою, але інтегровані у такі достатньо стійки держ. Утворення, як скажімо Швейцарія або Бельгія.
Міксація – один із типів етнотрансформаційних процесів, власне процес взаємодії різнорідних етносів або їхніх частин. У результаті такої взаємодії виникає нова етнічні спільність, представниками якої властива нова етнічні самосвідомість, що відрізняється від тієї, котра була характерна для взаємодіючих етносів. Міксація особливо чітко виявлялася в епоху переходу від доклассового суспільства до классового і була пов'язана з масовими переселеннями. На терені Латинської Америки є чимало народів, які утворилися внаслідок міксації.
10. Лінгвістична класифікація народів світу заснована на принципі близькості мов. Близькими вважаються споріднені мови. Мовна сім'я - сукупність споріднених мов. Мови вважаються спорідненими, якщо вони утворилися від однієї мовної основи. У рамках однієї мови можуть виділятися діалекти і говори. Спорідненість мов - наявність спільних рис і регулярних відповідників на різних мовних рівнях у мов, що відбулися від однієї мови-основи.
Мовна (лінгвістична) класифікація. Загальновизнаною вважається мовна (лінгвістична) класифікація народів, згідно з якою вони групуються за принципом мовної близькості. З огляду на те, що етноси і мови часто збігаються, мовна класифікація становить одну з основ виокремлення етнічних спільностей і встановлення їх походження. Ця система використовує генеалогічну шкалу мов, за якою вони об'єднуються в сім'ї за ознакою спорідненості, що встановлюється при порівнянні словникового фонду та граматики. Мовні сім'ї поділяються на групи та підгрупи. Найпоширеніша у світі індоєвропейська мовна сім'я.
До основних мовних сімей світу також належать: дравідійська (Азія, Європа); алтайська (Азія, Східна Європа); нігеро-кордофанська (Африка); ніло-сахарська (Африка); китайсько-тибетська (Азія); тайська (Азія); австроазіатська (Азія); австронезійська, папуаська (Азія, Австралія, Океанія); індіанська (Америка)
11. Господарсько-культурний тип - комплекс особливостей господарства і культури, який складається історично у різних народів, що перебувають на близьких рівнях соціально-економічного розвитку та мешкають в східних природно-географічних умовах [1]
Головним розділовим елементом є спосіб виробництва конкретних товариств. При подібною історико-географічної ситуації можуть виникати тотожні господарсько-культурні типи у народів, що живуть в різних частинах континенту, що знаходяться далеко один від одного.
В залежності від клімату: …… , та географічного положення: ….. ГКТ змінюються і мають різні види. Мають різні знаряддя праці в різних умовах і т.д.
12. Охотники, собиратели, рыболовы
Самые древние формы производства. Источником существования людей являются дикорастущие растения, дикие животные и рыболовство, появились в эпоху палеолита и мезолита. Этот тип имеет подтипы:
Собиратели и охотники лесов жаркого пояса (этносы живущие в тропической и субтропическое полосе земного шара, индейцы Амазонки, пигмеи Конго, некотороые народы Индостана)
Охотники и собиратели степей и полупустынь (австралийские аборигены, некоторые народы Южной Америки, а также бушмены)
Собиратели, охотники и рыболовы умеренного теплого пояса (некоторые племена Северной Америки, в основном охотники)
Охотники и рыболовы северных таежных лесов (распространён на всей северной таежной зоне Сев. Америки и Евразии, охота и рыболовство являются основой существования этих народностей)
Охотники лесотундры и тундры (имеют много общего с охотниками и рыболовами северных таежных лесов, к ним относят – саамов, экскимосов, юкагир)
Арктические охотники на морского зверя (характерен оседлый образ жизни, живя в экстримальных условиях, главным средством пропитания была охота, именно из шкур и костей создавалась одежда, строились дома).
13. Ручные земледельцы и скотоводы горной зоны – сформировались в эпоху неолита, особенностью этой группы следует отметить более устойчивую экономическую базу. Подтипы:
Ручные земледельцы и скотоводы горной зоны (выращивание более холодоустойчивых культур, наличие хвойных лесов приводит к возникновению жилищ из дерева и камня, важное значение имеет выращивание домашнего скота, к данной подгруппе относят народы Дагестана, Тибета)
Мотыжные земледельцы степей и сухих предгорий (один из самых распространённых типов, ацтеки, майя, чибча-муиски, большая часть Азии)
Ручные земледельцы лесной зоны умеренного пояса (большинство современных народов Европы раньше принадлежали к этой подгруппе, также часть народов Северной Америки, важную роль у этой подгруппы продолжает играть животноводство и собирательство, но уже как подсобное хозяйство)
Скотоводы-кочевники степей и полупустынь (большинство источников питания, орудий труда, временные жилища кочевые народы получают от скота, мясо, молоко, кожа и др, наиболее распространён этот тип производства был в Евразии – Передняя Азия)
Высокогорные скотоводы кочевники (тибетцы, разводящие яков, сарлыков)
Таежные охотники-оленеводы (возникает под влиянием оленеводства на древних таежных охотников, именно поэтому важное значение получало оленеводство, как транспортное средство, что позволяет значительно расширить район кочевания. Представители – эвенки, эвены.
Оленеводы тундры (чукчи, коряки, другие народы Севера)
14. Пашенное земледелие – характерно использование домашних животных в качестве тягловой силы, эта форма являлась главной экономической базой стран Европы, Китая, колонизированной Америки. Подтипы:
Пашенные земледельцы засушливой зоны (народы Средиземноморья, Передней и Средней Азии, Северной Индии, Северного Китая и Кореи) Делится на несколько типов: долинно-речной (развитая ирригационная система), предгорный и приморско-береговой (развития виноделия и садоводства), оазисный (культура финиковой пальмы)
Пашенные земледельцы влажных тропиков и субтропиков (ареал распространения Южная и Юго-Западная Азия, главные особенности:интенсивное заливное рисоводство в условиях избытка воды, в качестве тягловой силы использование буйволов)
Пашенные земледельцы лесостепей и лесов умеренного пояса (в настоящее время характерен для европейской части России и Урала, Южной Сибири и Дальнего Востока. Является традиционным для большинства народов Европы )
15. Перспективи розвитку народів з різними ГКт є різними, тобто в залежності від рівня ГКТ чи це землероби , чи риболови і т.д. Чим вищий рівень ГКТ , тим більше шансів і перспектив на подальший розвиток, на подальше підняття економіки і т.д. А де перший рівень ГКТ ще досі, то розвиток є повільним і перспективи на зростання рівня економіки є дуже малими.
16. Расогенез - процес виникнення і становлення людських рас.
Як правило серед населення Землі розрізняють три або чотири великі раси, які в свою чергу діляться на менші підрозділи. Внаслідок широкої різноманітності більшості тілесних прикмет кожна велика раса містить 5—6 різновидів (малих рас), крім того існують так звані перехідні малі раси, що поєднують риси двох великих рас. У свою чергу малі раси складаються з антропологічних типів, а останні — з ряду популяцій.
Європеоїдна, Австралоїдна, негроїдна та монголоїдна.
Локалізація: на сьогоднішній день всі види рас розповсюджені по всій земній кулі, але у кожної раси є її локалізація, отож негроїди -.. , європеоїди - .. і т.д.
