3.3. Фінансові реформи.

 

Потреби капіталістичної країни й розлади фінансів у роки Кримської війниповелительно вимагали упорядкування всього фінансового справи. Проведення в 60-ті роки19в. серії фінансових реформ було спрямовано на централізацію фінансового справи і торкнулося переважно апарату управління. Указом1860г. було засновано Державний банк, що замінив собою колишні кредитні установи – земський і комерційний банки, зберігаючи скарбницю, і накази громадського піклування. Державний банк отримав переважного права кредитування торгових оборотів і промислових закладів.Упорядочен був до державного бюджету. Закон1862г. встановлював нового стану складання кошторисів окремими відомствами. Єдиним відповідальним розпорядником усіх доходів і витрат став міністр фінансів. З цієї на той час початку публікуватися в загальний зведення розпис прибутків і витрат.

У1864г було перетворено державний контроль. В усіх життєвих губерніяхучреждались відділення державного фінансового контролю –

контрольні палати, незалежні від губернаторів та інші відомств. Контрольні палати щомісяця перевіряли доходи і всіх місцевих установ. З1868г. почали публікувати річні звіти державного контролера, що стояв на чолі державного фінансового контролю.

Було відмінено система відкупів, за якої більша частина непрямого податку не у скарбницю, а кишені відкупників. Однак ці заходи змінювали загальної станової спрямованості фінансової політики уряду. Основна частина податків і зборів як і лежала наподатном населенні.Сохранялась подушна подати селянам, міщан, ремісників.Привилегированние стану від неї було звільнено.Подушная подати, оброчні і викупні платежі становили понад 25% державних доходів, проте основну частину цих доходів становили непрямі податки. Більше 50% витрат у державний бюджет йшло утримання армії й апарату управління, до 35% - для сплати відсотків з державним боргах, видачу субсидій та інші. Витрати народне освіту, медицину, піклування про становили менш 1/10 державного бюджету.

3.4. Військова реформа.

 

Поразку українців у кримської війні показало, що російська регулярна армія, джерело якої в рекрутському наборі, неспроможна протистояти сучаснішим європейським. І було створити армію, що має навченим запасом особового складу, сучасним зброєю і добре підготовленими офіцерськими кадрами. Ключовим елементом реформи став закон1874г. провсесловной військового обов'язку чоловіків, досягли 20 років. Термін дійсною служби встановлювався в сухопутних військ до 6, на флоті – до 7 років. Терміни дійсною служби значною мірою скорочувалися залежно від освітнього цензу. Особи, мали вищу освіту служили всього півроку.

У 60-х рр. почалося переозброєння армії: заміна гладкоцівкової зброї нарізним, запровадження системи сталевих артилерійських знарядь, поліпшення кінного парку. Особливого значення мало прискорене розвиток військового парового флоту.

Для підготовки офіцерських кадрів створювалися військові гімназії, спеціалізовані юнкерські училища і академії – генерального штабу, Артилерійська, Інженерна ід.р. Поліпшилася систему управління збройними силами.

Усе це дозволило скоротити кількість армії у мирний час разом із тим підняти її боєздатність.