3. Характеристика ґрунтового покриву

Басейн р. Лютиця поширюється (згідно районування території України поотенційній загрозі ерозійних процесів) в першому ерозійному районі агрогрунтової зони Лісостепу. Ступінь вияву ерозії: водна - слабка, вітрова – слабка.

Структура ґрунтового покриву обумовлена різноманіттям ґрунтотворних порід, глибиною залягання ґрунтових вод, виявом процесів ерозії.

Найпоширенішими ґрунтами в басейні річки Лютиця являються дерново-підзолисті і дернові глеєві, супіщані і легкосуглинкові ґрунти. Ці ґрунти займають 36,3 % території басейну річки. Потужність гумусового горизонту 20 – 30 см. Вміст гумусу 2,7 – 8,6 %. Втрати ґрунту в результаті ерозії поверхні становлять 8,4 т/га за рік. За оцінкою протиерозійної стійкості ґрунти є слабкі. Коефіцієнт ґрунтозахисної ефективності рослинності – 0,23. Фактичні втрати в результаті ерозії становлять 1,9 т/га за рік. Гранично – допустима норма ерозії – 2,0 т/га за рік.

Морфологічна будова профілю дерново-підзолистого грунту така:

Нл – лісова підстилка потужністю 3-5 см;

Не – гумусово-елювіальний, світло-сірий або білястий, потужністю 5-30см, дрібно-грудкуватий з горизонтальною подільністю;

Е – підзолистий, у вигляді плям або суцільний, потужністю до 30 см, білястий або зовсім білий, плитчастий, пластинчастий або лускуватий;

І – ілювіальний, темно-бурий, щільний, грудкувато-призматичний або горіхуватий, потужністю 20-120см, затікання органо-мінеральних колоїдів;

Р – материнська порода.

Гумусу в дерново-підзолистих ґрунтах мало - 2-3% і він зосереджений в гумусово-елювіальному горизонті.

4. Особливості рослинного світу

В системі геоботанічного районування басейн річки розміщений в границях Середньодніпровської підпровінції, Східно-Європейської провінції, Європейської широколистяної області.

Природна рослинність займає приблизно 32,1% (табл. 1.2) від загальної площі басейну.

Таблиця 1.2.

Рослинність басейну

Ліси		Степи		Луки		Болота		Інші типи
км2	В % від загальної площі	км2	В % від загальної площі	км2	В % від загальної площі	км2	В % від загальної площі	км2	В % від загальної площі
7,49	3,6	-	-	56,31	27,1	2,91	1,4	0,1	-

На території басейну річки Лютиця наявні рідкісні види флористичних і ценотичних особливостей, які занесені до Червоної Книги СССР, Червоної Книги УССР та Зеленої Книги УССР.

Рідкісні трави, що занесені в Червону Книгу України (табл. 1.3) розповсюджені рівномірно по всій заплаві р. Лютиця. Рослинність басейну більшою мірою характеризується лісовою рослинність, луками та болотами. Степова рослинність на території басейну відсутня.

Таблиця 1.3.

Флористичні і ценотичні особливості. Рідкісні види і угрупування, занесені в Червону Книгу

СРСР	України
Вовчі ягоди пахучі, зозулинець степовий, зозулинець шоломоносний.	Гніздівка звичайна, плаун-баранець, вовчі ягоди, коручка болотна, плаун колючий, зозулинець степовий, зозулинець шоломоносний.

Основними типами лісової рослинності, що займають більшу частину території басейну (табл. 1.4) сосна звичайна, дуб, ясен та липа.

Таблиця 1.4.

Типологія рослинності

Типологія	Площа
	км2	В % від загальної площі
Хвойні і широколистяно-хвойні, листяні, широколистяні
Сосна звичайна	2,82	37,7
Ялина, піхта	0,007	од
Дуб, ясен, липа	2,53	33,8
Бук, граб, верба деревовидна	0,007	ОД
Береза бородавчата	0,72	9,6
Вільха чорна	0,73	9,8
Осика, тополя, вільха сіра	0,67	8,9
Разом	7,49	100

Менш поширеними – є бук, граб, верба деревовидна, ялина та піхта. Основним типом луків, які поширені на території басейну річки є заплавні, місцями в поєднанні з лісами, чагарниками, болотами і с/г землями, які займають 56,31 км².

На території басейну річки поширений один тип боліт, а саме низинні тав’яні і травянисто-мохові, місцями в поєднанні з лісними болотами і луками, площа яких становить 2,91 км².