6. Розкрийте переваги та недоліки методу близнюків у психогенетиці. Дайте характеристику наступних методів: популяційного, генеалогічного аналізу, генетико-математичного та прийомних дітей.

Метод близнюків – один з найбільш ранніх методів вивчення генетики

людини, який був запропонований у 1876 р. англійським антропологом і

психологом Ф. Гальтоном. Він виділив серед близнюків дві групи:

однояйцеві (монозиготні) і двояйцеві (дизиготні). Встановлено, що в

середньому на кожні 100 пологів припадає одне народження близнюків.Монозиготні близнюки (МБ) розвиваються із роз’єднаних бластомерів,

які утворилися після дроблення однієї заплідненої яйцеклітини, і отже, мають

однаковий генотип. МБ при нормальному ембріональному розвитку завжди

однієї статі. У більшості випадків, у них є одна плацента, проте не завжди

можна зробити висновок про зиготність близнюків на підставі наявності

однієї чи двох плацент. Якщо розподіл відбувається протягом перших п’яти

днів після запліднення, то кожний зародок буде мати власну плідну оболонку

і плаценту. Цей варіант зустрічається приблизно у 25 % однояйцевих

близнюків. Якщо розщеплення відбувається на стадії морули (5–12-й день),

тоді однояйцеві близнюки матимуть одну плаценту. Якщо ж процес

розщеплення запізнюється і відбувається після 13–15-го дня, то найчастіше

повного роз’єднання монозиготних близнюків не відбувається і виникаютьрізні вади. Раніше, використовуючи цей метод, проводили порівняння

близнюків за зовнішніми морфологічними ознаками: колір волосся, очей,

пігментація шкіри, форма носа, очей, губ, вушних раковин, візерунки пальців

тощо, які спадково обумовлені. Якщо досліджувана ознака проявляється у

обох близнюків пари, то вони конкордантні.Метод близнюків використовується у генетиці людини для оцінки

впливу спадковості і факторів довкілля на розвиток нормальної або

патологічної ознаки. Оскільки у монозиготних близнюків однакові генотипи,

то наявні відмінності можуть бути викликані впливом факторів довкілля в

період як внутрішньоутробного розвитку, так і після народження під час

формування організму. Якщо ж ознака формується під впливом факторів

довкілля, то різниця (дискордантність) між монозиготами і дизиготами буденезначною. Якщо ознака залежить від генотипу, то схожість між

монозиготами буде більшою у порівнянні з дизиготами. За цим принципом

була встановлена генетична схильність до різних хвороб. Відомо, що деякі

інфекційні хвороби (поліомієліт, туберкульоз) хоч і викликаються факторами

вірусної або бактеріальної природи, однак прояв захворювання буде

залежати від спадкової схильності.Популяційно-статистичний метод застосовують для вивчення:

частоти генів у популяціях, включаючи частоту спадкових хвороб;

мутаційного процесу;

ролі спадковості і середовища у виникненні хвороб, особливо хвороб із

спадковою схильністю;

ролі спадковості і середовища у формуванні фенотипічного поліморфізму

людини за нормальними ознаками;

значення генетичних чинників в антропогенезі, зокрема в расо утворенні.Популяції характеризуються певними

ознаками, які надають їм рангу елементарних еволюційних одиниць. Отже,

популяція – це найменша самовідновлювальна сукупність організмів виду з

49

самостійною генетичною системою, що заселяє територію певної природно-

кліматичної зони, утворюючи екологічну нішу.

Генеалогический метод — дослідження подібності між родичами у різних поколіннях. І тому необхідно обізнаність низки ознак прямих родичів за материною і батьковій виділених лініях і охоплення якнайширшого кола кревних родичів; можливо також використання даних із достатнім числу різних сімей, що дозволяє виявити подібність родоводів. Цей метод застосуємо головним чином медичної генетику і антропології. Проте подібність поколінь з психічних ознаками можна пояснити як генетичної їх передачею, а й соціальної наступністю.

Метод усиновлених дітей дозволяє з'ясувати, що найбільше впливає

на розвиток ознак – генетична схильність чи дія факторів довкілля. В основі

методу є порівняння схожості з біологічними та всиновленими батьками.

Схожість з біологічними батьками пояснюється генетичним впливом,

схожість з усиновленими – дією факторів довкілля. Отже, метод близнюків

використовують для перевірки ефективності терапевтичних заходів при

різних захворюваннях, а також при вивченні експресивності і пенетрантності

генів, які спричиняють спадкові хвороби. Цей метод дає цінну інформацію

при вивченні морфологічних і фізіологічних ознак, ролі генотипу і

модифікації у формуванні обміну речовин у людини тощо