2. Поясніть вплив генетичних факторів на нездатність до навчання. Опишіть синдром дефіциту уваги та гіперактивності. Психогенетика обдарованості.

Синдром дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ) - хронічне розлад поведінки в дитячому віці.  Клінічні прояви такі: а) рухове занепокоєння, неможливість всидіти на одному місці, б) легка відволікання, в) імпульсивність поведінки і мислення; г) брак уваги, д) неможливість сконцентруватися, е) нездатність вчитися на досвіді і на зроблених помилках, ж) неуважність, з) брак почуття небезпеки, і т.д.  Клінічні прояви СДУГ можна підрозділити на 3 групи:  1) симптоми дефіциту уваги;  2) симптоми імпульсивності;  3) симптоми гіперактивності.  Центральним для діагнозу СДУГ є розлад уваги, серед супутніх проявів часто називають нездатність до навчання, тривожність, делинквентное поведінку.  У більшості випадків встановлення діагнозу СДУГ - до 7-8 років, іноді в дитинстві або ще в подрасткового віці, (часто супроводжується симптомами асоціальності).  Зустрічається СДУГ в 2-15%, хлопчики страждають цим порушенням в 4 рази частіше, ніж дівчатка. Причини впливу генетичних чи середовищних факторів: а) мозкових інфекцій, б) травм, в) перинатальної патології, г) неправильної дієти при формуванні та розвитку мозку,д)отруєння важкими металами.  Способи лікування СДВГ визначаються віком дитини і ступенем розлади. Дітям зі слабко вираженим СДУГ виявляється як психологічна, так і педагогічна допомога, якщо ж розлад сильно виражено, то необхідно медикаментозне лікування в поєднанні зі спеціалізованими педагогічними та психотерапевтичними прийомами. Отже, при сильно вираженому розладі рекомендується медикаментозне лікування.

Нездатністю до навчання (ПЗ) позначається клас специфічних особливостей розвитку, коли в умовах нормального шкільного навчання дитина не може опанувати певними навичками і вміннями (ЗУНами) (читання, правопису, математики, спілкування).синдром розладу навчання описується коло дітей, які виявляють академічну відсталість у певній сфері, незважаючи на збережений інтелект. Основні види:  1) вербальна (дислексія)-нездатність до читання;  2) невербальна(специфічна нездатність до математики - дискалькулія);  3) до листа і правопису (дисграфія)  Професіонали, що працюють з дітьми, що страждають СНТ, часто стикаються з супутніми їй емоційними і поведінковими розладами. У 50% спостерігається зустрічальність вторинних розладів серед дітей.  Основними способами терапії СНТ є: А) спеціалізовані форми навчання; Б) сімейне консультування і В) поведінкові модифікації. 

Термін "обдарована" був вперше вжитий А. Треєм у 1839 р. у розумінні слова "геній". Стосовно обдарованості існує дві протилежні точки зору.Перша – соціальна. Більшість людей від народження однаково наділені розумом, і різниця у рівні їх здібностей зумовлена різницею життєвих умов (Дж. Локк, К. А. Гельвецій). Обдарованість – поширене явище (В. П. Єфроїмсон).Друга – генетична. Обдарованість є вродженим, досить рідкісним явищем, що успадковується від батьків і навіть через покоління (Ф. Гальтон, Р. Стернберг).Суперечність цих поглядів зникає, якщо вважати, що потенційна обдарованість по відношенню до різних видів діяльності притаманна багатьом дітям, тоді як актуальну обдарованість демонструє лише незначна частина дітей. До того ж пластичність психічних властивостей дитини змінюється на різних етапах її розвитку. Обдарованість у певній діяльності може виникати стихійно й далі розвиватись за сприятливих умов або затухати за несприятливих.