Взаємодія генотипу і середовища.

Генотипно-середовищний вплив проявляється в тому, що однакові умови середовища більш сприятливі для людей з одним генотипом і менш сприятливі для людей з іншим генотипом. Іншими словами, уявлення про генотипно-середовищний вплив дозволяє з'ясувати, в якій мірі результати середовищ них впливів залежать від генетичних відмінностей між людьми.        Одним з видів взаємодії генотипу і середовища є так звані генотипно-середовищні кореляції. В онтогенезі генотип і середовище тісно пов'язані між собою. Дитина одержує від батьків не лише генетично обумовлені задатки яких-небудь здібностей, але і середовище, яке може сприяти їх інтенсивному розвитку або, навпаки, перешкоджати йому. Про генотипно-середовищні кореляції говорять в тих випадках, коли є відповідність деяких здібностей, обумовлених генотипом із середовищними умовами їх реалізації.        Існує три типи кореляцій між генотипом і середовищем:        1) пасивний;        2) реактивний;        3) активний

Генетичні програми чоловіка і жінки відрізняються між собою. Очевидні фізіологічні відмінності виявлені у сфері зору, слуху, дотику, нюху, перебігу пізнавальних і емоційних процесів. Мозок чоловіка на 200-350 г важче жіночого. У чоловічому мозку міститься в середньому на 4 млн більше мозкових клітин. Проте тести 10_ показують, що чоловік і жінка мають приблизно однаковий середній бал інтелекту - близько 120. Ступінь розумової обдарованості у жінок приблизно на 3% вище, ніж у чоловіків.І ця ознака вказує на необхідність роздільного навчання: темпи засвоєння різних наук і розділів програми хлопчиками і дівчатками можуть істотно різнитися.- Від 15 до 20% чоловіків мають фемінізованих мозок. У 10% жінок-чоловічий склад розуму. Можна вважати, що це закріплене в генетичному фонді наслідок спільного навчання. У мозку чоловіки права і ліва півкулі відповідають за різні, чітко визначені функції. У жінок різниця між півкулями виражена не так однозначно, їх функції менш диференційовані. Генетичні програми в частині середньої тривалості життя чоловіків і жінок ідентичні, що обумовлено умовами їхнього побуту і середовища проживання. Якісні та кількісні ознаки. Будь-який представник виду володіє і відоспеціальнимі і індивідуальноспецифічні особливості. Будь-яка особливість, властива даномуіндивідууму - ознака. Аналіз завжди ведеться на рівні популяції. Чи незастосуємо до окремого ч-ку - важливий розкид ознак у даній популяції,мінливість різних ознак у популяції. У популяціях кожен ген можезустрічатися у вигляді безлічі алелей. Наявність декількох алелей кожногогена у популяціях забезпечує певний рівень генетичногополіморфізму і комбінатівной мінливості.Популяція - спільнота особин одного виду, що займає одну територію.Населення завжди динамічна, у людини основний вплив маєсоціальний фактор. В популяції існує мінливість ознак, від типу мінливостівиділяють 2 види ознак: 1. Якісні (дискретні) 2. Кількісні континуальним)фенотипічні прояви якісних ознак:А) мають яскраво виражені форми, проміжних форм не існує. (стать,резус-фактор) або одне, або інше. Б).мають моногенних характер спадкування - за їх прояву відповідає 1ген. Кількісні - мають кількісну або безперервну мінливість від мін. До мах. Значний. Існують проміжні варіанти. (ріст, вага, IQ). Полігенні спадкування - за спадкування відповідають багато ген. На розвитоккількісних ознак впливає і середу. При дослідженні континуальних хар-к неможливо визначити кількість «Хворих» і «здорових», тобто не можна застосувати закони Менделя, що описуютьмех-ми дослідження дискретних ознак. З метою опису мех-мов передачі у спадщину континуальних ознак Гальтон запропонував статистичний апарат «ко-реляція» (англ. Co-relation --спів-відношення), потім він перетворився на коефіцієнт кореляції Пірсона (Пірсоновкая кореляція). Кореляція є індекс схожості, змінюється від нуля (r = 0), що означає відсутність будь-якогосхожості, до одиниці (r = (1,0), що позначає абсолютну схожість (абоабсолютну протилежність, якщо має негативний знак).Уявлення про те, що кількісні ознаки формуються в результатідії безлічі генів. Полігенне, або мультифакторне, ус­падкування має свої особливості. Чис­ленні природжені аномалії, успадкуван­ня нормальних анатомічних або фі­зіологічних варіацій (вік менархе, осо­бливості менструального циклу) не можна пояснити закономірностями хро­мосомних або генних порушень. Так, повторний ризик щодо численних при­роджених аномалій розвитку становить 2—5%, але не 25 %, як за аутосомно-рецесивним, або 50 % — за аутосомно- домінантним типом, що пов`язано з фе­номеном полігонного характеру успад­кування і безперервної мінливості озна­ки. Полігенна ознака контролюється водночас кількома генами, а безперер­вна мінливість її відбувається під впли­вом чинників довкілля. У разі мульти-факторного наслідування у формуван­ні вади беруть участь чинники як нав­колишнього середовища, так і генетич­ні. Таким чином, безперервна варіація ознаки може бути пов`язана з дією більш ніж одного гена або більше ніж двох алелів одного локусу, а також ге­на разом з чинниками навколишнього середовища.До постійно мінливих нормальних ознак такого виду успадкування нале­жать: колір волосся, маса тіла, артері­альний тиск, особливості обміну ре­човин тощо. Вади полігонного, або мультифакторного, успадкування ма­ють, як правило, одну систему органів. До найчастіших ізольованих вад роз­витку з полігенно-мультифакторним ус­падкуванням належать дефекти нерво­вої трубки, розколини лиця, вади сер­ця, кишок, нирок, клишоногість, при­роджений вивих стегна та ін.Мутагенез — процес виникнення або штучного одержання успадковуваних змін у геномах осіб, які проявляються через зміни у фенотипах. Мутагенез є наслідком пошкодження у молекулах ДНК, пошкоджень хромосом або порушень процесів поділу клітин. Розрізняють такі види мутагенезу:природний (спонтанний), що відбувається внаслідок дії зовнішніх чинників середовища або фізіолого-біохімічних змін у живому організмі;штучний (індукований), зумовлений спрямованою дією різних фізичних або хімічних чинників для одержання мутацій.Найважливішими характеристиками мутагенезу є частота виникнення мутацій та їхня специфічність, тобто можливість повторного одержання однакових мутацій внаслідок дії одного і того самого чинника. Як правило, хімічні і фізичні мутагенні чинники навіть за високої частоти характеризуються низькою специфічністю. Штучний мутагенез залежить від дози і концентрації чинника (мутагена), тривалості його дії, наявності систем репарації пошкоджень у генетичному матеріалі (ДНК), а також відповідності мутацій конкретним умовам середовища (адаптивні мутації). Мутагенез може проявлятися відразу після дії чинника або із затримкою у часі, яка може тривати навіть кілька поколінь.