6. Специфіка соціальної роботи з людьми, які мають психічні розлади. Організація надання допомоги.

Психічне здоров'я – це стан душевного благополуччя, що характеризується відсутністю хворобливих психічних проявів і забезпечує адекватну умовам навколишньої дійсності регуляцію поведінку. Психічні хворі - особи, в яких у зв'язку з розладами діяльності головного мозку порушується правильне сприйняття і усвідомлення оточуючого і змінюється поведінка. Психічна хвороба спричиняє за собою часткову або повну втрату пристосованості хворого до умов навколишнього середовища. Потреби й запити хворого можуть стосуватися різних проблем, які потребують вирішення і допомоги: медичні, психологічні, економічні та ін. Їх може висловлювати сам клієнт або виявляти фахівець під час оцінки. Окрім вже вказаних проблем варто з’ясувати проблеми у стосунках з оточуючими та первинній системі підтримки пацієнта, оцінити ризиковану поведінку, передвісники рецидивів, проведення вільного часу. Реабілітаційні ресурси пацієнта складають матеріальні ресурси (їжа, одяг, житло), навички самостійного життя та здатність і мотивація долати повсякденні труднощі. Залучення пацієнтів до процесу психосоціальної реабілітації вимагає створення процедур, які б йому були пояснені й зрозумілі, тобто хворий має розуміти, що буде відбуватися і як. Реабілітаційні втручання не повинні здаватися користувачам таємничими. Дуже важлива прихильність самого фахівця справі залучення пацієнта і його віра в те, що реабілітація проводиться спільно, а не за схемою «процедура – пацієнтові». Завдання психолога – реалізація тої частини реабілітаційної програми, яка стосується психологічної консультативної та корегуючої допомоги пацієнтам, а також педагогічне втручання, спрямоване на мотивацію хворих до активної діяльності, і проведення психоосвітньої роботи з родичами пацієнтів.Завдання соціального працівника – вивчати й забезпечувати вирішення соціальних проблем пацієнтів шляхом представництва їх інтересів у державних і громадських організаціях, а також навчати самих хворих ефективній поведінці для самостійного вирішення своїх проблем та вмінню відстоювати свої права й інтереси. До різновидів арт-терапії належать заняття мистецтвом, тілесно-орієнтована терапія та музикотерапія, в основі яких лежать психотерапевтичні техніки, що сприяють творчому вираженню. Арт-терапія допомагає хворим набути новий досвід і розвинути нові способи налагодження та підтримки стосунків з іншими, наприклад, виражати себе й отримувати естетичне задоволення, приймати та розуміти почуття, які можуть виникати у творчому процесі. Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) – це структурований терапевтичний підхід, в основі якого лежать більш або менш структуровані психологічні інтервенції, що використовують для встановлення певного взаємозв’язку між мисленням, емоціями, фізіологією та поведінкою з урахуванням проблем в минулому і сьогодні, головним чином через поведінкові експерименти та дослідження пацієнтом самого себе під керівництвом терапевта. КПТ має на меті досягти системних змін шляхом багаторазової оцінки сприйняття, переконань або сталих способів мислення, які зумовлюють і підтримують психологічні проблеми. Когнітивне відновлення – це різновид поведінкової терапії для пацієнтів з погіршенням когнітивних функцій. До пізнання належить широкий спектр здібностей, що дозволяють людині сприймати процеси, впорядковувати інформацію та реагувати на неї. Прикладами пізнавальних функцій є увага, пам’ять, упорядкування та функціонування. Стратегії умовного керування належать до поведінкових програм, метою яких є підкріплення бажаної позитивної поведінки фінансовим заохоченням або іншими заходами винагороди. Консультування та підтримуюча терапія – це психологічні втручання сприяючого характеру, у центрі яких лежить недирективна взаємодія, зміст якої визначається, головним чином, хворим, що отримує консультування. Метою є спонукання пацієнта до самопізнання, емоційного прийняття та розвитку особистих ресурсів для повноцінного й задовільного життя. Сімейні інтервенції належать до неструктурованих психологічних втручань, що пропонують певну підтримку, навчання та корекцію функціонування (вирішення проблем, улагодження кризових ситуацій, втручання за участю пацієнта). Психодинамічна терапія базується на психодинамічних і психоаналітичних теоріях розвитку й зосереджені на свідомих і несвідомих психічних процесах. Вони підкреслюють важливе значення терапевтичного альянсу, а також трансферу і контр-трансферу, певних труднощів у минулому, які можуть повторюватися у ситуації терапевтичних відносин, на підставі чого можна зрозуміти і змінити поточні стосунки. До інтервенцій з психоосвіти належать будь-які малоструктуровані програми, які використовують для надання пацієнтові або іншим особам, що піклуються про нього, відомостей про його стан та ознайомлення зі стратегією лікування і підтримки. Тренінг соціальних навичок – це структуроване психосоціальне втручання, метою якого є покращення функціонування, зменшення дистресу і подолання тяжких соціальних ситуацій. У ході втручань застосовують поведінкові техніки оцінки широкого спектру соціальних та міжособових навичок взаємодії з іншими людьми, підкреслюють важливість вербальних і невербальних комунікацій, здібностей пацієнта сприймати й переживати соціальні стимули, реагувати на них та надають відповідне соціальне заохочення.