6. Система діяльності соціальних служб в Україні. Організація діяльності консультативних пунктів «Довіра» центрами соціальних служб.

Соціально-психологічна консультація (каунселінг) — процес надан­ня спеціалістом клієнтові рекомендацій з розв'язання його соціаль­них і психологічних проблем, внаслідок якого він набуває або віднов­лює здатність приймати життєво важливі рішення, діяти на власний розсуд, опановує нові моделі поведінки, розвивається як особистість. Здійснення соціально-психологічного консультування відбувається на основі психодинамічного, гуманістичного, когнітивно-біхевіористського та еклектичного підходів, кожен із яких пропонує власне бачення проблем клієнта, його відносин із консультантом, використання терапев­тичних технік. Наприклад, консультування клієнта із психічними розладами з позицій психодинамічного підхо­ду полягає у заохоченні його Его-функціонування через управління його підсвідомим (проте вивчення підсвідомо­го може спричинити ще сильніший психологічний тиск на нього, пов'язаний з ризиком розщеплення особистості — патологічного психічного стану, який проявляється у роздвоєнні свідомості); посилення впливу свідомого (со­ціальних і практичних навичок, які дають змогу людині виживати в суспільстві і обумовлюють достатній рівень задоволення від життя). У багатьох соціальних службах для забезпечення теле­фонного консультування діють телефони довіри.

Телефон довіри — форма соціально-терапевтичної допомоги, ад­ресованої особам, які перебувають у кризових станах і зверта­ються по допомогу через телефонний зв'язок. Перша розмова з клієнтом по телефону довіри, як пра­вило, охоплює такі етапи: встановлення контакту (емо­ційне прийняття абонента); інтелектуальне оволодіння ситуацією (структурування ситуації, розкриття її зв'язку з контекстом життєвого шляху клієнта, «зняття гостро­ти», «терапія успіхами і досягненнями» тощо); плануван­ня дій, необхідних для подолання критичної ситуації; ак­тивна психологічна підтримка. Характерними особливос­тями телефонного консультування є:

• можливість отримати консультативну допомогу у­будь-який час (служба телефону довіри має працювати ці­­лодобово);

• прихованість психотерапевтичного характеру теле­­фонної допомоги, що у більшості осіб підвищує почуття­безпеки і самооцінку;

• можливість перервати контакт у будь-який момент,­що приваблює осіб, для яких важлива психологічна безпека;

• ефект обмеженої комунікації (спілкування відбува­­ється за єдиним акустичним каналом, що підсилює верба-­лізацію пережитої ситуації, емоційного стану, планів, на­­мірів, сприяє афективному реагуванню, ослаблює почуття­тривоги);

• «ефект довіри» (оскільки голоси абонента і консуль­­танта лунають у безпосередній близькості, це сприяє швид­­кому встановленню атмосфери довіри під час розмови).

Залежно від досягнення мети консультант і клієнт^од­наково чи кожен по-своєму можуть вважати телефонне консультування завершеним або незавершеним. Працівники, які здійснюють телефонне консультуван­ня, повинні активно підтримувати віру клієнта в сенс жит­тя; володіти вмінням авторитетною дією зняти в абонента стан розладу, бути конструктивними (здатними залучити до вирішення ситуації інших спеціалістів). Для цього вони по­винні бути високоосвіченими, духовно розвинутими, психо­логічно грамотними людьми, здатними вислуховувати і ро­зуміти інших, непідробне співчувати їм, уміти динамічно і гнучко мислити, оперативно знаходити відповіді на неспо­дівані запитання, аргументовано переконувати тощо.