3. Особливості суспільної допомоги і соціальної роботи. Клієнти суспільної допомоги і соціальної роботи.

Поняття «клієнт» в інтерпретації тео¬ретіков соціальної роботи постає як знак, розвиток кото¬рого визначається розширенням сфер практики і мовним по¬нятійним свідомістю. Ці процеси визначають постійне на¬полненіе поняття новими смислами. Тому й поняття «клі¬ент» має різні тлумачення на рівнях теорії і практі¬кі, зазнає своє - спостережуване і ненаблюдаемое - куль¬турно-історична зміна. одержуючих гуманітарну допомогу, на три великі групи: «агресори», «ввічливі», «німі». «Агресора» характеризує емоційна жестикуляція; його вимоги супроводжуються погрозами і викриттями. Він висловлює своє невдоволення, бачить у всьому обман і уніже¬ніе особистої гідності. «Важливий» клієнт в процесі спілкування і взаємодії за все дякує соціального працівника, просить вибачення за ті клопоти, які він доставляє, шукає привід, щоб про¬дліть спілкування і контакт. Поведінка «німого» клієнта пов'язано з емоційною і дея¬тельной стриманістю. Як правило, він прагне скоротити процес спілкування, висловлює свої почуття і прохання невербаль¬нимі средствамі.Те соціальні працівники, які ведуть прийом населення, стикаються з іншими запитами, і тому у них інша классі¬фікація клієнтів. В її основі лежить екзистенційна пробле¬матіка суб'єкта, яку він презентує в тій чи іншій формі: - справедливість; - законність; - сенс існування; - відповідальність. Запит клієнта (що базується на даних домінантах) ви¬зивает відповідні почуття і як би зумовлює поведінку со¬ціального працівника. (Воно пов'язане з подивом, раздражені¬ем, неприязню, обуренням, жалістю.) Особливий вплив на підхід до клієнта в теорії і практиці соціальної ра¬боти надали психодинамические, гуманістичні та системні психологічні концепції.

Психодинамический підхід базується на психоаналізі З.Фрейда. Відносини, які складаються між клієнтом і терапевтом, розуміються як відносини між пацієнтом і лікарем. Тому в психоаналітичних концепціях клієнт, що потребує допомоги, визначається як пацієнт. Виявлення природи проблем клієнта здійснюється через розуміння симптоматики не тільки аналітиком, а й самим клієнтом. Цей важливий психоаналітичний принцип, як і стратегія позитивних взаємовідносин, і ранній досвід, сфор¬міровавшій життя пацієнта, мають особливе значення в псіхо¬дінаміческом поході до соціальної роботи, зокрема в поні¬маніі клієнта і його проблеми. Гуманістичні підходи. Для того щоб клієнт став «повноцінно функціонуючим людиною», необхідне втручання терапевта, який реалізує необхідні терапевтичні умови, засновані на щирості, емпатії, безумовно позитивному отноше¬ніі до клієнта:

1. Позитивне зміна особистості клієнта можливе за умови встановлення взаємовідносин і контакту, коли клі¬ент «знає терапевта».

2. Клієнт знаходиться в стані невідповідності, він вразливий і стривожений.

3. Терапевт є гармонійним і інтегрованим, це¬лостним і щирим у взаєминах.

4. Терапевт відчуває безумовне позитивне увагу до клієнта, не дає оцінок його почуттів і переживань.

5. Терапевт відчуває емпатичних розуміння внутрен¬него світу клієнта і прагне передати йому це розуміння.

6. Необхідно передати емпатійное і безумовне позітів¬ное розуміння клієнта.

Підходи до особистості клієнта в соціальній роботі мають бо¬лее широкий спектр проблем, ніж у підтримуючої терапії. Соціальні працівники також стикаються з проблемами псі¬хологіческого характеру, однак, контекст питань має бо¬лее широку спрямованість. Проблеми клієнта можуть нахо¬діться не тільки в ньому самому, а й поза ним, де соціальні свя¬зі, ролі, статус, групові очікування є факторами, ог-ранічівает соціальне функціонірованіе.Все ці особливості розкриваються в біопсихосоціального, рольовому, системно-рольовому , системно-інституціональному под¬ходах до клієнта в соціальній роботі.