Результати перших п’ятирічок. Господарство урср напередодні Другої світової війни. Стаханівський рух

 П'ятирічки — централізовані держ перспективні плани, які були спрямовані на розвиток економіки, техніки, науки, освіти та культури в СРСР на 5 років. 

1)1928–1932 роки. Директиву про її складання ухвалив XV з'їзд ВКП(б) у 1927. Це мала бути п'ятирічка прискореної індустріалізації СРСР, навколо її змісту точилася спочатку велика політична боротьба між Сталіним і Троцьким.

Під час виконання першої п'ятирічки, крім сільського господарства, виникла паливна криза, велика нестача металів, криза на транспорті. 5річний план повністю виконаний не був.Було збудовано близько 1 500 нових промислових підприємств, у тому числі бл 400 в Укр; машини імпортовано переважно з-за кордону. Крім Урало-Кузнецького метало-вугільного комбінату, у центральній Росії розбудовано нову машинобудівну та військову промисловість, а в Укр— Дніпрогес та інші електростанції, тракторне, комбайнове та гірниче машинобудування. Будівництво нових заводів вивело Укр на рівень великих індустріальних країн Європи, її промисловий потенціал у 1940 році у сім разів перевищував показник 1913 року. Загалом, протягом першої п'ятирічки створилася радянська економічна система у такій формі, у якій вона зберігалася до 1991 року.

Виконання першої п'ятирічки, що відбувалося коштом споживання населення, і одночасна суцільна колективізація викликали в Україні голод 1932−1933 і тривале та різке зниження життєвого стандарту.

2) 1933-1937. Директиви до її складання подала XVII конференція ВКП(б) 1932, а затвердив її XVII з'їзд ВКП(б) 1934. На відміну від першої, друга п'ятирічка для УРСР була опрацьована й затверджена у Москві. Головними «ланками» у ній було завершення будівництва Урало-Кузнецького комбінату, автомобільної й авіаційної промисловості навколо Москви, кораблебуд у Ленінграді. В Укр натиск роблено на розвиток вугільної й металургійної промисловості, важкого машинобудування,ств нові підприємства алюмінієвої, хім. та воєнної промисловості. За офіц даними, вся металообробна промисловість в РРФСР зросла у 3 рази, а в УРСР лише у 2,6 рази. Далі тривала криза у сільському господарстві, на транспорті й у металургії. Відбувся значний поступ у вишколі робітничих та технічних кадрів. Друга п'ятирічка була виконана краще, ніж перша, хоч 1937 план був значно недовиконаний через терор. У всьому СРСР було збудовано близько 4 500 нових підприємств, у тому числі в Україні — близько 1 000.

3)1938-42. Гол завд:випередження головних капіталістичних країн за продукцією на душу населення. Це завдання було нереальне. У зв'язку з небезпекою війни значні ресурси були переключені на модернізацію озброєння та на розвиток воєнної промисловості, гол чином на сході СРСР. В Україні головними «ланками» п'ятирічки були вугільна промисловість, металургія, продукція труб, верстатів, а також літаків, танків та воєнного флоту. Перед вибухом війни в Укр було збуд 600 нових підприємств. Гострою була паливна криза. Закінчення п'ятирічки перервала війна.

Темпи розвитку промисловості в роки третьої п'ятирічки не відставали від запланованих. У червні 1940 р. ВР СРСР прийняла указ «Про перехід на 8-годинний робочий день, на 7-денний робочий тиждень і про заборону самовільного залишення робітниками й службовцями підприємств і установ».

4)1946—1950. В Україні гол завд: відбудова зруйнованого війною нар. господарства. Було відбудовано понад 2 000 пром. підприємств, ряд великих побудовано у Львові. Наново створено газову промисловість. Значно розвинуто електроенергетику. Багато ін. галузей 5річки не виконали. Унаслідок воєнних руйнувань та розвитку сх. районів РРФСР питома вага економіки України в СССР помітно зменшилася.

Стаханівський рух — масовий робітничий рух за підвищення продуктивності праці, досягнення високих виробничих показників.

Початок стахановського руху покладено у Донбасі. У ніч на 31 серпня 1935 вибійник шахти О.Стаханов протягом зміни видобув 102 т вугілля (норма — 7 т). Весь видобуток записали на рахунок О.Стаханова, не врахувавши роботи кріпильників, які йому допомагали. Власне, і згодом під час встановлення інших рекордів справжнє число гірників не вказувалось, а все видобуте вугілля записували тільки на рахунок вибійника. У вересні 1935 О.Стаханов поновив своє досягнення, видобувши 175 т, а через кілька днів — 227 т.

Спочатку стахановський рух дав поштовх до поліпшення виробничих показників. На шахтах розпочалося змагання вибійників за встановлення абсолютного рекорду. У лютому 1937 гірник Микита Ізотов нарубав відбійним молотком з допомогою 12 кріпильників 607 т вугілля. Невдовзі правляча партійна верхівка почала використовувати почин О. Стаханова для роздмухування рекордоманії. Стахановський рух почали насаджувати в усіх галузях народного господарства. Зокрема, в Україні став відомий стахановськими рекордами М.Мазай, який став зачинателем руху за швидкісне сталеваріння і скоротив тривалість однієї плавки у 1,5 рази. Без необхідної перевірки і технічного обґрунтування черговий почин активно упроваджували у виробництво. Гонитва за тимчасовими успіхами та кампанія навколо окремих рекордів призвели до дезорганізації і кризи металургійного виробництва. Металурги не виконували навіть планових завдань. Партійні, господарські та громадські організації прагнули надати стахановському руху масового характеру. З цією метою широко застосовувались адміністративно-командні методи, а також різноманітні форми пропагування і узагальнення досвіду новаторів, їх морального і матеріального заохочення. Планувалось перейти від окремих рекордів до стахановської роботи протягом зміни, доби, п'ятиденки, декади, місяця та ін. У 1936 на основі досягнень стахановців суттєво підвищено норми виробітку і планові державні завдання, невиконання яких розглядалося як шкідництво або саботаж. Нормативні документи свідчать, що основним критерієм, на підставі якого визначалося звання стахановця, було перевиконання норм у 2 і більше разів, чого систематично добивались лише деякі робітники.

Провал стахановського руху фактично визнав і Сталін, який на лютнево-березневому (1937) пленумі ЦК ВКП (б) заявив, що внаслідок політичної безпечності «шкідники» у Кузбасі й Донбасі «водили за ніс стахановців, ставили їм палиці в колеса, штучно створювали безліч перепон для їхньої успішної роботи і добились, нарешті, того, що розладили їхню роботу».

Формуваня укр національного руху в Галичині й Наддніпрянській Україні У Галичині розгортався студентський рух за відкриття національного університету, який підтримувала Українська соц-демократична партія Галичини і Буковини. У Наддніпрянській Україні суспільно-політичний рух активізувався з 1910 р. Українці змушені були воювати у складі ворогуючих військово-політичних блоків. Більша частина галицького громадянства підтримала Австро-Угорщину проти царської Росії. У Львові 1 серпня 1914 р. засновано Головну Українську Раду на чолі з К. Левицьким, які підтримували Австро-Угорщину. Основною рушійною силою укра нац руху булиінтелігенція, учнівська молодь, які прагнули до створення укр держави. У роки війни укр національний рух зазнав жорстоких переслідувань. Було закрито "Просвіти", українські видавництва, газети "Рада", часописи "Дзвін", "Україна", "Літературно-науковий вісник". Зазнав переслідувань і був засланий до Симбірська, потім до Казані і Москви М. Грушевський. Осн инапрямки національно-визвольного руху: 1) Союз визволення Укр (Спілка Визволення України - СВУ)(Галичина) 4 серпня 1914 р. у Львові був створений СВУ - Д. Донцов, В. Дорошенко, А. Скоропис-Йолтуховский. СВУ відкрито проголосив своїм завданням відділення України від Росії та співпраця з урядами Німеччини та Австро-Угорщини. Після початку війни СВУ організував активну видавничу і агітаційну діяльність. 2)Національно-ліберальний напрямок. ТУП.(Наддніпрянщина) «Товариство українських поступовців» було утворено в 1908 р., яке виступало за автономію України в складі федеративної Росії. Петлюра, М. Шаповал, В. Винниченко і А Вязлов, Є. Чикаленко, М. Міхновський. 3) Націонал-радикальний напрямок. Представники:Липинський,Шемет,Локоть. Заг моменти їх поглядів і діяльності: 1) викладання українською мовою у початковій школі; 2)боролися за відновлення національної самосвідомості.

4) Молодіжний рух Наддніпрянщини 1) У квітні 1915 р. в Харкові відбувся з'їзд представників молоді Лівобережної України, на якому була заснована організація «Юнацька спілка». До її складу увійшли головним чином студенти Харкова. Метою «Спілки» була проголошена боротьба «за кращу долю робочого народу». Ряд гуртків закликав до боротьбі проти Росії та допомоги Німеччини та Австро-Угорщини. 2)«Українське національне коло» або «Коло незалежних». Одночасно утворилася «Украінська Студентська громада».  Вони виступали: • за бойкот «московської культури» на всій території України; • за національну автономію України. 3) Нелегальні гуртки студентів і учнів для пропаганди українських ідей виникли і в інших містах.