Входження усрр до складу срср.

30 грудня 1922 р -1зїзд рад СРСР,що проголосив ств союзу,до якого увійшла Рос і Закавказька федерація, УРСР і БРСР.

26 січня 1924 р. 2 з’їзд Рад СРСР, який остаточно затвердив 1 Конституцію Рад Союзу. У ній було окреслено коло питань, що належали до компетенції вищих органів влади СРСР: зовн політика, кордони, збройні сили, транспорт, зв’язок, планування господарства, оголошення війни і підписання миру. Формально кожна республіка мала право виходу з СРСР, але механізму такого виходу так і не було розроблено. Тому, не змінюючи своєї зовнішньої форми, „союз республік” фактично перетворився на жорстко централізовану, унітарну державу. У травні 1925 р. завершується процес входження Укр до складу СРСР. IX Всеукраїнський з’їзд Рад затвердив новий текст Конституції УСРР, у якому було законодавче закріплено вступ Радянської України до Радянського Союзу.

Нова економічна політика і характерні ознаки її впровадження в Україні

1921-1928-НЕП

Березень 1921-10 з’їзд компартії більшовиків,проголосив курс на проведення НЕПу. Суть:заміна продрозкладки продподатком.

Тимчасово відкладалась колективізація сільськгосп.Колишнім власникам повертались відібрані після 1917р невеликі виробництва,заохочувались іноземні капіталовкладення. Дозволено засновувати власні заводи й фабрики,брати в оренду підприємства. Посилилась роль товарно-грош відносин. Оплата праці залежала від к-сті й якості виробленої продукції.

НЕП в Укр було запроваджено пізніше, ніж в Рос. У 1921 р. ситуація в Укр майже не змінилася. У деяких губерніях розмір продподатку дорівнював валовому збору зерна, тобто все вирощене підлягало вилученню. Це було обумовлено прагненням радянського керівництва «викачати» з українського села якнайбільше ресурсів суто силовими, перевіреними в роки війни методами. На інтереси українського селянства не зважали. У цьому і полягає головна особливість переходу до непу в Україні. Крім того,особливостями непу в Україні також були: більші податки, ніж в інших радянських республіках; впровадження непу супроводжувалося боротьбою із селянським повстанським рухом.

Реально неп почався в Україні лише на початку 1922 р.

Політика «українізації», її наслідки. О. Шумський, м. Скрипник

Суть:

-висування українців на керівні посади;

- запровадження української мови в державні та культурні установи, пресу, навчальні заклади;

- розвиток національної за формою й радянської за змістом культури;

- створення відповідних умов для культурного розвитку національних меншин, які проживали в Україні.

Українізація - це політика в національно-культурній сфері, яка здійснювалася радянським керівництвом в Україні у 20-ті рр. Більшовики змушені були піти на проведення цієї політики, оскільки перебували під впливом національно-визвольної боротьби українців 1917-1920 рр. і прагнули забезпечити собі підтримку всього населення України.

Українізація здійснювалася в певних, дозволених центром рамках.

Рушійною силою у справі українізації став Наркомат освіти України, яким у 20-ті рр. керували прибічники національного відродження Г.Гринько, Шумський, М.Скрипник.

Наслідки:

-Розширення сфери вживання української мови в державному житті. [З серпня 1923 р. для державних чиновників та партійних функціонерів організовуються курси укрї мови. Той, хто не пройшов їх і не склав іспиту, ризикував втратити посаду. З 1925 р. було введене обов'язкове вживання укр мови в державному діловодстві. З 1927 р. партійну документацію переведено на укр мову].

-Зростає к-сть українців у партійному і державному апараті.

- Найбільший вплив "українізація" справила на розвиток нац освіти. Вона збіглася в часі з розгортанням більшовиками культурної революції, одним з головних напрямків якої була ліквідація неписьменності. У 1930 р. в Україні почали впроваджувати загальнообов’язкове початкове навчання.

- Різко збільшувалась кількість укр. Преси

-Різнопланова культурно-освітня робота проводилась серед компактно проживаючих за межами України українців

- Велика увага приділялась розвитку нац меншин в Україні.протягом 1925 р. було утворено 7 німецьких, 4 болгарських, 1 польський і 1 єврейський національні райони, а також 954 сільські ради національних меншин, 100 міських рад.

Олександр Шумський

Входив до складу УЦР. Один із лідерів боротьбистів. З весни 1919 до 1920 входив до Української партії комуністів. Після розпуску партії разом з іншими укапістами ввійшов до складу КП(б)У й був обраний членом ЦК. Належав до партійної групи, яка вимагала усамостійнити КП(б)У від Російської Комуністичної партії. Активно проводив політику українізації. Під час зустрічі з Сталіним у жовтні 1925 поставив питання про усунення Л. Кагановича з посади генсека ЦК КП(б)У та заміщення його на В. Чубаря. Сталін поклав на Шумського відповідальність за поширення антиросійських настроїв в Україні. У 1933 році Олександр Шумський був заарештований за звинуваченням у приналежності до Української військової організації. Засуджений до 10-річного ув’язнення у виправно-трудовому таборі на Соловках. У грудні 1935 тюремне ув’язнення замінили засланням у Красноярськ. Домагаючись повної реабілітації, Шумський неодноразово оголушвав голодуваня.1937 тяжко хворого Шумський знову заарештували у зв’язку зі справою боротьбистів.Помер за нез’ясованих обставин.

Микола Скрипник

Займався революційною діяльністю, за що неодноразово переслідувався, засуджувався до ув'язнення і заслання. До революції 1917 р. він ішов цілковито під впливом російського більшовизму і з українським визвольним рухом зустрівся, прибувши з доручення В. Леніна в Україну. Був активним учасником встановлення радянської влади в Україні, одним з організаторів КП(б)У. Але разом із тим  вів активну боротьбу проти деяких її керівників. які зневажливо ставилися до українства й укр нац руку. Був одним з ініціатором запровадження «українізації». Під його керівництвом була завершена українізація преси, початкового і середнього шкільництва, значною мірою було українізоване викладання у вузах. У червні 1933 р. був звинувачений у «націоналістичному ухилі» і помилках теоретичного й практичного характеру, що підштовхнуло його до самогубства (7 липня 1933 р.)