Утворення Директорії та її вн і зовн політика. Семен Петлюра 14 листопада 1918-Скоропадський видав грамоту про федерацію Укр з Рос (мав на увазі Росію без влади більшовиків). Відреченням від державної самостійності гетьман розраховував як не на допомогу, то хоча б на прихильність з боку дипломатів Антанти.Скоропадський призначив новий уряд Української держави,у якому переважали політики проросійської орієнтації. Ці події прискорили початок антигетьманського повстання.Уночі проти 14 листопада 1918 р. в Києві відбулося таємне засідання Укр нац союзу, де розглядалося питання про збройний виступ проти режиму Скоропадського. Присутні відхилили ідею негайного відновлення УЦР.  На цьому засіданні було обрано тимчасовий верховний орган УНР-Директорію у складі Винниченка (голова),Петлюри, Швеця,Макаренка, Андрієвського. Мета: ліквідація гетьманського режиму. Після здійснення цієї мети и передбачалося по-новому визначити форму державної організації УНP. 15листолада Директорія переїхала до Білої Церкви, поблизу якої дислокувалися загони січових стрільців. Цього ж дня було розповсюджено звернення Директорії до громадян України, яке закликало до антигетьманського повстання. Від свого імені С. Петлюра звернувся до народу з універсалом, де закликав підтримати повстання проти гетьманського режиму. Ці заклики знайшли підтримку, і незабаром петлюрівські загони розрослися у велику повстанську армію. 16 листопада 1918 р. загони січових стрільців зайняли Білу Церкву та Фастів і виступили в напрямку Києва. Уже в першому бою 18 листопада 1918 р.повстанці завдали поразки гетьманським військам у складі полку сердюків і офіцерської дружини. 14 грудня 1918р. війська Директорії після дводенного загального штурму оволоділи Києвом. Цього ж дня П. Скоропадський підписав грамоту про зречення від влади і під охороною німецьких військ виїхав до Німеччини.

Вн політика:

У початковий етап існування Директорії у виробленні її політичного курсу активну роль відіграв Володимир Винниченко.

рПісля зайняття Києва (14 грудня 1918) Директорія оприлюднила ряд свідоцтв, спрямованих проти поміщиків і буржуазії.Прийнята постанова про негайне звільнення всіх призначених при гетьмані чиновників. Уряд мав намір позбавити промислову й аграрну буржуазію виборчих прав. Владу на місцях передбачалося передати Трудовим радам селян, робітників та трудової інтелігенції. Через такий радикалізм Директорія залишилася без підтримки переважної більшості спеціалістів, промисловців та чиновників державного апарату. Революційна стихія селянства виявилася неспроможною протистояти наступові регулярних радянських військ і стала перероджуватись в руйнівну анархію.

26 грудня 1918 року Директорія видала Декларацію, з прийняттям якої почалася аграрна реформа та в якій Директорія УНР заявила про намір експропріювати державні, церковні та великі приватні землеволодіння для перерозподілу їх серед селян. Було задекларовано про вилучення землі у поміщиків без викупу, але було обіцяно компенсацію затрат на різноманітні вдосконалення.оголошено про недоторканність земель промислових підприємств і цукрових заводів; за землевласниками залишались будинки, де вони до цього жили, породиста худоба, виноградники; конфіскації не підлягали землі іноземних підданих. Але, попри ці досить помірковані заходи, поміщики і буржуазія в Україні були незадоволені політикою Директорії, яка відкрито ігнорувала їхні інтереси. У руках деяких заможних селян залишилися ділянки площею до 15 десятин землі. Але більшість селян розцінили ці заходи як пропоміщицькі, і це у свою чергу розширювало простори для більшовицької агітації.

Зовн політика:

Директорії вдалося досягнути розширення міжнародних зв'язків УНР. Україну визнали Угорщина, Чехословаччина, Голландія, Ватикан, Італія і ряд інших держав. Але їй не вдалося налагодити нормальних стосунків з країнами, від яких залежала доля УНР: радянською Росією, державами Антанти та Польщею.

31 грудня 1918 року Директорія запропонувала Раді Нар Комісарів переговори про мир. Раднарком погодився на переговори, попри те, що не визнавав Директорію представницьким органом українського народу. Під час переговорів радянська сторона відкинула звинувачення у веденні неоголошеної війни, лицемірно заявивши, що ніяких регулярних російських військ в Україні немає. Зі свого боку, Директорія не погодилася на об'єднання Директорії з українським радянським урядом і відмовилася прийняти інші вимоги, що означали самоліквідацію УНР.

Симон Петлюра

почав свою політичну кар’єру вступом до РУП. В 1901 році його відрахували за організацію таємної студентської групи й революційну пропаганду соціалістичного руху.

У період 1св війни працював заступником уповноваженого Всеросійського союзу земств і городов з питань постачання російської армії.

У червні 1917 р. з ініціативи Петлюри був скликаний 2 Всеукр військовий з’їзд, на якому був проголошений 1Універсал ЦР. Після створення Ген Секретаріату його призначено секретарем військових справ.

Після гетьманського перевороту Петлюра відійшов від держ діяльності і працював у Київському губернському земстві. З вибухом повстання порти гетьмана він виїхав до Білої Церкви і очолив повстанські війська, які урочисто увійшли до Києва в грудні 1918 р., ознаменувавши цим ліквідацію держави Скоропадського і відновлення УНР.

очолив Директорію з 11 лютого 1919 р., залишаючись одночасно головним отаманом військ УНР.

Білогвардійський рух.Бойові дії 1918-20рр на терит України. Н.Махно

Друга половина 1919 р. характериз гострою боротьбою в Україні між 3 силами: Червоною армією, білогвардійцями і військами УНР. На сер року більшу частину Укр контролювали більшовики. Але їхня попередня політика «вк» викликала обурення населення і, відповідно, позначилася на боєздатності частин Червоної армії, що знаходилися на фронті. У тр1919 р. білогвардійські війська генерала Денікіна, які контролювали Донбас, Дон, Кубань і Пн Кавказ, перейшли в рішучий наступ. Подолавши опір Пд фронту Червоної армії, вони оволоділи майже всією Лівобережною Укр і рухалися далі на Київ. У той час інші частини армії Денікіна згідно з директивою від 25 червня 1919 р. розгортали наступ на Москву. Єдиний серйозний опір армії Денікіна чинили загони Н.Махна. Наприкінці літа 1919 р. денікінці окупували майже всю Укр і поділили її терит на 3обл – Харківську, Київську та Новорос. На чолі кожної стояв губернатор з необмеженими повноваженнями. Політика денікінців в Укрі проводилася під гаслом відновлення «Великої Рос». Укр нац рух був проголошений зрадницьким і зазнавав переслідувань. Назва «Україна» була заборонена. Жорстокі репресії чекали всіх, хто запідозрювався в опозиції до режиму. У промисловості та на селі стали відроджуватися старі порядки: на підприємствах скасовувалися всі завоювання революції, на селі відновлювалося поміщицьке господарство.у селян конфісковували будівлі,худобу. 1919р.-закон про врожай селяни повинні віддавати третину зібраного врожаю поміщикам.Запроваджений податок – 5 пудів зерна з кожної десятини на потреби армії. Затримки й ухиляння каралися смертю. Такі порядки призвели до вибуху народного невдоволення: страйки і повстання робітників, розгортання масового селянського руху (партизанський рух загонів Н. Махна та ін отаманів),з яким денікінці не змогли впоратися. Усі успіхи денікінців на фронтах проти більшовиків зводилися нанівець повним розвалом їхнього тилу. Жовт 1919 р. Червона армія завдала контрудару по денікінцях. їх головні сили були розгромлені і залишки денікінців, що відступали, на початку 1920 р. закріпилися в Криму. Денікін склав із себе обов’язки головнокомандуючого. 

Нестор Махно

ватажок селянського повстанського руху на пд. України 1918–1921 рр., анархо-комуніст. Був 3р заарештовуваний за підозрою в причетності до ряду політичних убивств та експропріацій. У кінці березня 1910 військово-польовий суд приговорив Махна і його товаришів до смерті. З причини неповноліття на момент злочину страта була замінена Нестору довічною каторгою, яку довелося відбувати в Бутирській в’язниці. 1918 Нестору вдалося об’єднати під своєю командою більшість повстанських загонів

Радянсько-польська війна і Укр.Укр-пол стосунки в часі революції 1917-23рр

25 квітня 1920 р. польські війська розгорнули наступ на радянську територію. Причина: прагнення керівництва Польщі відновити Річ Посполиту в її кордонах. До цієї держ мали увійти Литва, Білорусія та Укр.

21 –24 квітня 1920-підписання УНР і Польщі 3 конвенцій, «Варшавська угода». Польська держ визнавала право УНР на незалежне існування, а Директорія та Головний Отаман Петлюра визнавалися найвищою владою в Укр. Натомість Зх Укр мала залишитись у складі Польщі. Війська УНР разом із польськими військами мали взяти участь у радянсько-польській кампанії, передбачалося відновити суверенітет УНР над захопленими більшовиками районами Укр.

Перший етап рад-пол війни(квіт– травень 1920 р.) проходив успішно для Польщі.поляки сподівались і на антибільшовицькі повстання в тилу радянських військ.

Однак польський окупаційний режим одразу ж викликав незадоволення. До Польщі вивозилися промислове устаткування, товари та сировина, і відновлювалося поміщицьке землеволодіння. Повернення поміщикам землі й маєтків супроводжувалося репресіями проти укр населення і викликало сплеск селянських повстань.

У сер трав1920 р. ситуація на польсько-рад фронті змінилася на користь рад сторони. Для боротьби з поляками рад командування перекинуло найбільш боєздатні дивізії. Контрнаступ Західного фронту 14 травня, був невдалим. 26 травня розгорнув наступ Пд-Зх фронт.До кінця червня воєнні дії були перенесені на територію Зх Укр.

4 липня 1920 р.новий наступ Західного фронту. У 2пол липня Черв армія вступила на терит Польщі. Такий розвиток подій занепокоїв уряди країн Антанти. 22 липня 1920 р. польський уряд запропонував Москві розпочати переговори. Червона армія не припинила наступу.

радянське командування переоцінило свої можливості. Франція надала суттєву допомогу Польщі зброєю та спорядженням.

27 серпня 1920 р. польські війська з району Любліна завдали удару у фланг Зх фронту. Почався загальний відступ рад військ.Обидві сторони були знекровлені. 12 жовт 1920 р. у Ризі підписано перемир’я між Польщею та рад Рос. Це означало розрив відносин Польщі з УНР.

Укр війська продовжували вести боротьбу самостійно. Але сили були нерівні. У листопаді 1920 р. радянські частини відтіснили війська Петлюри до р.Збруч.

18 березня 1921 р. між Польщею і радянською Росією укладено Ризький мир.Польща визнавала існування УСРР. До Польщі відійшли Холмщина, Підляшшя, Західна Волинь і Західне Полісся. Залишалася за Польщею і Східна Галичина.

Україна знову була розчленована між сусідніми державами: Румунією, Чехословаччиною, Польщею і рад Рос. Такий статус України зберігався до 2 світової війни.