- •Тема 9. Господарство та економічна думка в період державно-монополістичного розвитку суспільства європейської цивілізації (перша половина хх ст.)
- •1. Економічні наслідки і світової війни для окремих країн
- •2 Версальська система.
- •3. План Дауеса.
- •4. Світова економічна криза 1929-1933 pp. Та шляхи виходу з неї.
- •5. План Юнга.
- •6. Економічний розвиток провідних країн світу у 30-х роках хх ст.
5. План Юнга.
Для Німеччини, як і для США, економічна криза 1929 —1933 pp. була катастрофічною. Вже в 1932 p. виробництво скоротилося на 50%. Промисловість завантажена лише на 20-25 %. Руйнувалося сільське господарство. Налічувалося майже 8 млн безробітних. Назрівав соціальний вибух. Німеччина не мала змоги сплачувати репарації.
Уряди США, Великобританії, Франції та інших країн вирішили надати Німеччині допомогу. Під керівництвом американського банкіра Юнга був, вироблений новий репараційний план для Німеччини (затверджено на Гаазькій конференції в січні 1930 p.) Передбачалось зниження розмірів щорічних репарацій та платежів (на 20 % менше порівняно з планом Дауеса - на найближчі 37 років у сумі 2 млрд. марок), скасування всіх форм і видів контролю над економікою і фінансами Німеччини. План дав змогу достроково припинити окупацію Рейнського регіону в 1930 p. У 1931 p. Німеччина, підтримана американським президентом Гувером, посилаючись на труднощі, пов'язані з економічною кризою, відмовилася від сплати воєнних репарацій, тобто "план Юнга" припинив своє існування, а в 1932 p. його було остаточно скасовано на Лозанській конференції. Господарська розруха тривала. Лише наприкінці 1933 - початку 1934 p. почалася помітна стабілізація економіки Німеччини.
6. Економічний розвиток провідних країн світу у 30-х роках хх ст.
США в 1936—1937 pp. промислове |виробництво досягло рівня 1929 p.
30-ті роки — це період подальшого поглиблення монополізації економіки у всіх галузях.
У 1939 p. США знову зайняли перше місце у світі з випуску індустріальних товарів. Оздоровилися фінансово-кредитна система, сільське господарство, торгівля.
Великобританія виходила з кризи дуже повільно, посилилася концентрація виробництва, розвивались великі монополії.
Сільське господарство відставало від промисловості і лише на 35 % задовольняло потреби населення в сільськогосподарській продукції.
Внутрішня торгівля нормалізувалася, а зовнішня переживала значні труднощі. На світовому ринку конкурентами Великобританії були США, Німеччина та Японія.
Передбачаючи ІІ світову війну, Великобританія наприкінці 30-х років налагодила випуск зброї.
Розвиток економіки Франції у 30-х роках був повільним і затяжним порівняно з іншими країнами. Збереглося дрібне виробництво.
У Франції найсильнішим був процес концентрації фінансово-кредитних установ. До 1939 p. 6 найбільших банків контролювали 86% усіх капіталів країни.
Знецінилася національна валюта. Вдвічі скоротився національний золотий запас Французького банку.
30 січня 1933 p. уряд Німеччини очолив А. Гітлер. Було взято курс на мілітаризацію країни. У 1936 p. узаконено чотирирічний план мобілізації економічних ресурсів, масового виробництва озброєння, нагромадження дефіцитних матеріалів, щоб армія "була готова до дій".
Вкладались значні кошти у галузі, які випускали військову техніку, а також металургійну, гірничодобувну, кам'яновугільну.
Відбулася повна картелізація промисловості, причому значна частка акцій належала керівникам нацистської партії. Королем німецького фінансово-промислового комплексу став Герінг — перший заступник Гітлера.
Японія, виходила з економічної кризи 1929—1933 pp. шляхом мілітаризації. Розпочала загарбання китайських територій. На затяжну війну Японія витрачала понад 80 % державного бюджету, що покривався за рахунок емісії паперових грошей. Для виробництва зброї виплавка металу зросла більше ніж у 10 разів. Зростали потужності хімічної, електротехнічної, автомобільної галузей.
Закон про загальну мобілізацію нації фактично зробив робітників і службовців кріпаками. Профспілки було розігнано, робочий день подовжено до 14—16 год, заробітну плату зведено до мінімуму.
Занепадав аграрний сектор. Основна маса землі належала самураям. Лише 30% її перебувало у власності селян, які мали низький рівень життя. За оренду вони віддавали поміщикам половину врожаю.
У 30-х роках посилився вивіз. японського капіталу в країни Південно-Східної Азії (Таїланд, Філіппіни, Індонезію, Британську Малайзію). Його обсяг лише в 1939—1941 pp. збільшився вдвічі, досягнувши 4 млрд єн. Така торгово-фінансова експансія Японії суперечила інтересам США га Великобританії тому між цими країнами та Японією в 1941 p. спалахнула війна, яка закінчилася в 1945 p. повною поразкою японських мілітаристів.
