© Tashtanova

1. Правовий статус господарських судів в Україні, їх роль в умовах формування ринкових відносин

Однією з необхідних умов успішного функціонування всіх елементів створюваного в Україні ринкового механізму є законність і дисципліна в діяльності суб'єктів господарювання.

У процесі господарювання між підприємствами, державними та іншими органами виникають, функціонують та припиняються численні господарські відносини. Ринковий механізм, як і будь-яке інше складне явище, не може розвиватися без зіткнень і конфліктів, що призводять до суперечностей між суб'єктами господарської діяльності. Такі суперечності між підприємствами, організаціями, державними та іншими органами стосовно їхніх прав та обов'язків у господарських відносинах називаються господарськими спорами. Саме ці господарські спори і є предметом розгляду та вирішення господарських судів.

Господарські суди є однією з гілок судової влади. Це спеціалізовані суди, на які законом покладено здійснення правосуддя у господарських відносинах. Господарський суд є незалежним органом у вирішенні всіх господарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними та іншими органами, а також у розгляді справ про банкрутство.

Організація і діяльність господарських судів визначаються Конституцією України, Законом України від 7 лютого 2002 р. «Про судоустрій та статус суддів України», Господарським процесуальним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 6 листопада 1991 р., іншими нормативно-правовими актами України, а також міждержавними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Правова природа господарського суду як органу правосуддя визначається завданнями та повноваженнями, якими його наділено для виконання цих завдань. Відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів України» завданням господарського суду є забезпечення захисту гарантованих Конституцією України та законами прав громадян, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Організація господарських судів в Україні. Господарські суди є спеціалізованими судами в системі судів загальної юрисдикції.

Вихідні положення щодо порядку організації діяльності госпо­дарських судів містяться в Конституції України та Законі України «Про судоустрій і статус суддів» 2010 р., що передбачають органі­зацію діяльності суддів па принципах територіальності та спеціа­лізації.

Відповідно до ст. 18 Закону «Про судоустрій та статус суддів» суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивіль­них, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а та­кож справ про адміністративні правопорушення.

Виходячи з цього, господарські суди спеціалізуються на роз­гляді господарських справ. Поняття господарської справи в цьому сенсі є широким поняттям. Воно охоплює певне коло господар­ських відносин, основаних на конфлікті прав та інтересів учасни­ків господарських відносин, включає як спори між учасниками господарських відносин, так і справи про банкрутство суб’єктів господарювання.

Цій спеціалізації підпорядкована організаційна структура гос­подарських судів, а також процесуальний порядок розгляду госпо­дарських справ.

Завдання судів загалом окреслене в ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: здійснення правосуддя на засадах вер­ховенства права, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами України.

Основною (цільовою) функцією господарського суду, виходячи з цього завдання, слід визнати відправлення правосуддя із метою захисту економічних прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, забезпечення суспільного гос­подарського порядку в цій сфері.

Поняття та зміст прав і законних інтересів учасників господар­ських відносин визначається положеннями господарського та ци­вільного законодавства. Зокрема, у рішенні Конституційного Суду у справі про охоронюваний законом інтерес від 1 грудня 2004 р. роз’яснюється поняття законного інтересу, що підлягає захисту в судовому порядку.

У преамбулі та ст. 5 Господарського кодексу України як основ­ного акта господарського законодавства визначено спрямованість відповідного регулювання на утвердження суспільного господар­ського порядку. У господарсько-правовій літературі цей порядок визначається як заснована на законодавстві і реальних інтересах суспільства система правових і економічних засобів, спрямована на забезпечення стабільності й ефективності господарювання, за­доволення і захист інтересів господарюючих суб’єктів.

Решта функцій, які виконуються господарськими судами, є похідними. Але господарський суд не міг би успішно здійснюва­ти свою основну функцію без цих допоміжних функцій. Зокрема, Д.М. Притика визначає такі похідні функції господарського су­дочинства, як внутрішнє системне керівництво, керівництво внутрішньоструктурними підрозділами господарського суду, надання Вищим господарським судом роз’яснень господарським судам з питань практики застосування законодавства тощо.

Господарські суди України входять до системи судів загаль­ної юрисдикції, яка має єдині організаційно-правові та процесу­альні принципи функціонування, що відрізняється від порядку здійснення правосуддя в Конституційному Суді України й інших судах, юрисдикція яких визнається Україною (наприклад, Євро­пейському Суді з прав людини). У зв’язку із цим організація ді­яльності господарських судів багато в чому подібна до організації діяльності інших судів загальної юрисдикції — загальних та адмі­ністративних.

Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується:

єдиними засадами організації та діяльності судів;

єдиним статусом суддів;

обов’язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених законом;

забезпеченням Верховним Судом України однакового засто­сування судами (судом) касаційної інстанції норм матеріального права;

обов’язковістю виконання на території України судових рі­шень;

єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності су­дів;

фінансуванням судів виключно з Державного бюджету Украї­ни;

вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суд­дівського самоврядування.

Виходячи до положень ст.ст. 1-16, 21-25 та інших статей Зако­ну «Про судоустрій і статус суддів» до загальних засад організації діяльності господарських судів можна також віднести:

• визначення статусу судів і суддів винятково в Конституції та законах України;

• спрямованість діяльності судів на забезпечення доступності правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Кон­ституцією та законами України;

• незалежність судів від будь-якого незаконного впливу, що пе­редбачає недопущення звернення до суду осіб, які не є учас­никами судового процесу, заборону втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, непо­вага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на без­сторонність суду; дію суддівського самоврядування для ви­рішення питань внутрішньої діяльності судів;

• розгалуженість системи, що включає суди першої, апеляцій­ної, касаційної інстанцій і Верховний Суд України;

• гласність і відкритість розгляду справ;

• провадження судочинства та діловодства державною мовою із можливістю використання регіональних мов або мов мен­шин відповідно до Закону України «Про ратифікацію Євро­пейської хартії регіональних мов або мов меншин» у поряд­ку, встановленому процесуальним законом;

• автоматизований документообіг, що передбачає визначення персонального складу суду для розгляду конкретної справи автоматизовано за принципом вірогідності розподілу справ під час реєстрації в суді позовних заяв, клопотань та скарг, ураховуючи ступінь завантаженості кожного судді, спеціа­лізації, а також вимог процесуального закону;

• одноособовий і колегіальний розгляд справ відповідно до процесуального закону;

• використання символів судової влади, якими є державні символи України — Державний Герб України і Державний Прапор України, а також здійснення суддею правосуддя в мантії та з нагрудним знаком;

• спеціалізація суддів на розгляді конкретних справ;

• організаційна структура судів, що включає суддів, помічни­ків, голову суду, заступника голови суду, апарат суду;

• науковий супровід діяльності суддів, що передбачає на­явність у складі судів наукових консультантів і науково- консультативних рад у складі Вищих спеціалізованих судів;

• організація в судах служби судових розпорядників, що за­безпечують додержання особами, які перебувають у суді, встановлених правил, виконання ними розпоряджень голо­вуючого в судовому засіданні;

• єдність порядку оплати праці судів, їх відпустки тощо;

• єдність порядку притягнення суддів до дисциплінарної від­повідальності;

• рівного представництва суддів господарських судів на з’їзді суддів у поєднанні із суддями загальних та адміністратив­них судів;

• інформаційне забезпечення діяльності судів, що передбачає утворення в судах бібліотек тощо.

Разом із тим, організація діяльності господарських судів має особ­ливості, пов’язані зі специфікою справ, що ними розглядаються.

Зокрема, відповідно до Закону України «Про судоустрій і ста­тус суддів» система господарських судів має специфічний вигляд, тут не утворюються окружні, міські чи районні суди, що прита­манні судам інших юрисдикцій. Господарські суди діють у скла­ді місцевих (обласних, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) господарських судів, апеляційних господарських.