1.Предмет і завдання педагогіки. Основні категорії педагогіки.

Педагогіка — наука, що вивчає процеси виховання, навчання і розвитку особистості.

Предмет педагогіки — особлива сфера суспільної діяльності з виховання людини, складовими частинами якої є освіта і навчання.

Загальним завданням педагогіки є виявлення, вивчення й обгрунтування законів і закономірностей формування та розвитку людської особистості, розробка на цій основі теоретико-методологічних і методичних основ виховання як спеціально організованого педагогічного процесу.

Тому конкретними завданнями педагогіки є:

• обгрунтування парадигми педагогічної теорії та практики, яка на сучасному етапі розвитку суспільства має бути тільки гуманістичною та забезпечувати особистісний розвиток вихованця;

• обгрунтування законів і закономірностей педагогічного процесу;

• вивчення і всебічне осмислення процесу розвитку особистості, а також залежностей між її формуванням, розвитком і вихованням;

• визначення мети, завдань, змісту і результатів виховання й навчання;

• обгрунтування сучасної ефективної та водночас гуманної педагогічної технології;

• вивчення й узагальнення практики та передового досвіду педагогічної діяльності;

• впровадження результатів і рекомендацій педагогічних досліджень у практику;

• прогнозування розвитку педагогічної теорії та практики.

Категорії — найзагальніші поняття, що відображають основні, найістотніші сторони, властивості та зв'язки явищ об'єктивного світу.Найважливіші педагогічні категорії — виховання, освіта і навчання.

Виховання — цілеспрямований та організований процес формування особистості.

Освіта — процес засвоєння систематизованих знань і формування на їх основі світогляду, розвитку пізнавальних можливостей, а також набуття умінь і навичок для практичного застосування загальноосвітніх і професійних знань.

Навчання — цілеспрямована взаємодія вчителя й учнів, у процесі якої засвоюються знання, формуються уміння й навички.

2. Роль спадковості, середовища та діяльності в розвитку особистості.

Спадковість визначають як сукупність природних параметрів організму, передаються від покоління до покоління, або як "властивість живих систем відтворювати свою компанію, або, інакше кажучи, властивість живих організмів відтворювати для себе схожих в ряду поколінь".

Вона зберігає людини як природна істота, як неповторну популяцію (вид) в біо світі. З моменту народження дитина успадковує майже всі вроджені характеристики і інстинкти, які відносяться до групи безумовних рефлексів. До них відносяться травні рефлекси, оборонні , орієнтовні .

Реальна дійсність, в умовах якої відбувається розвиток людини, називається середовищем.

На формування особистості впливають різноманітні зовнішні умови, в тому числі географічні й соціальні, шкільні й сімейні. Коли педагоги говорять про вплив середовища, то мають на увазі, перш за все, середовище соціальне й домашнє.

Поняття соціальне середовище має такі загальні характеристики, як суспільний лад, система виробничих відносин, матеріальні умови життя. Найближче середовище - сім'я, родичі, друзі.

Діяльність як чинник розвитку особистості.

Анатомо-фізіологічний, психічний і соціальний розвиток особистості здійснюється в діяльності.

Діяльність - спосіб буття людини у світі, її здатність вносити в дійсність зміни.

Основними компонентами діяльності є:

- суб'єкт з його потребами;

- мета, відповідно до якої предмет перетворюється на об'єкт, на який спрямовано діяльність;

- засіб реалізації мети;

- результат діяльності.

У роки навчання школяр бере участь в ігровій, навчальній, трудовій, художній, спортивній та громадській діяльності, які забезпечують його всебічний розвиток.

Найголовнішими видами діяльності є гра, навчання і праця.