3. Напрямки фінансової стабільності субєктів господарювання.

Фінансова стабілізація в умовах кризи може здійснюватись за такими напрямками:

1. Усуненням неплатоспроможності підприємства;

2. Відновленням фінансової стійкості;

Для усунення неплатоспроможності застосовують наступні заходи:

1. Виготовлення продукції лише на підставі вивченого попиту;

2. Забезпечення високої якості продукції та надання послуг;

3. Придбання сировини та матеріалів, що використовуються у виробництві безпосередньо у платника ПДВ, якщо підприємство є платником ПДВ;

4. Застосування політики обмеженого бюджету;

5. Посилений контроль за своєчасним погашенням дебіторської заборгованості;

6. Зміцнення дисципліни на підприємстві, скорочення витрат на капітальний ремонт;

7. Постійний моніторинг збуту готової продукції;

8. Реалізація основних засобів які не приймають участь у виробничому процесі;

9. Застосування системи гнучких знижок

Заходи з метою підвищення фінансової стійкості:

1. Запровадження на підприємстві бюджетного планування з метою здійснення режиму економії фінансових ресурсів підприємства;

2. Рефінансування дебіторської заборгованості, тобто переведення її в інші ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення;

3. Скорочення рівня витрат на виробництво та реалізацію продукції в тому числі скорочення виробництва нерентабельної продукції та тієї що не користується попитом у споживачів, скорочення апарату управління;

4. Оптимізація структури оборотного капіталу в тому числі реалізацію надлишкових запасів, товарів, матеріальних цінностей, сировини, а також незавершене виробництво;

5. Реорганізацію маркетингових служб з метою підвищення ефективності їх функціонування в напрямку збільшення реалізації продукції;

6. Запровадження на підприємстві податкового планування:

7. Зміна стратегії розвитку, зокрема стратегії життєздатності, яка включає такі блоки:

• Закріплення системи антикризового управління;

• Проведення виробничо-фінансової реструктиризації підприємства (зміна і оптимальна структура капіталу, розробка та впровадження маркетингової, цінової, фінансової програми, реформування виробничої, організаційної структури та структури капіталу);

• Впровадження податкового планування;

• Використання механізму реалізації стратегії життєздатності, який дозволяє оперативно запровадити цю стратегію приведенні господарської діяльності підприємства.

Тема 3. Санаційний контролінг

Основні питання:

1.Сутність та завдання санаційного контролінгу.

2.Функції санаційного контролінгу.

1. Сутність та завдання санаційного контролінгу.

Санаційний контролінг – це спеціальна система елементів, яка спрямована на функціональну підтримку менеджменту на підприємстві і включає в себе:

• інформаційне забезпечення;

• планування (стратегічне, оперативне);

• координація дій суб’єкта управління;

• внутрішній консалтинг.

Завдання санаційного контролінгу:

• Обґрунтування фінансової стратегії підприємства.

• Фінансовий аналіз, аудит та контроль при виконанні працівниками завдань.

• Координація управлінських дій між усіма ланками системи управління виробництвом.

• Методичне та методологічне забезпечення процесу управління.

• Забезпечення раннього попередження кризових явищ.

• Підтримка належного рівня інвестиційної привабливості суб’єкта господарювання.

Дані завдання контролінгу характерні для підприємств, які функціонують у звичайному режимі.

Завдання суб’єкта господарювання, який функціонує в режимі фінансової санації:

1.Аналіз та систематизація інформації щодо стану справ на підприємстві.

2.Виділення шляхів активізації виробництва та ліквідація вузьких місць на підприємстві

3.Удосконалення системи бухгалтерського та податкового обліку, операційного, адміністративного та кадрового контролю

4.Розробка варіантів ефективної фінансової стратегії підприємства.

5.Корекція управлінських дій.

6.Методологічне та інформаційне забезпечення внутрішнього консалтингу.

7.Розробка заходів з нейтралізації підприємницьких ризиків стосовно певного виду діяльності.

8.Оптимізація внутрішнього та зовнішнього середовища.

До елементів системи контролінгу належать:

• Суб’єкти – апарат управління (служба бухгалтерського обліку, планово-фінансова служба, служба маркетингу). Даний суб’єкт на підставі отриманої інформації приймає рішення щодо стану, діяльності підприємства в короткій, середній та довгостроковій перспективі.

• Об’єкт контролінгу – ресурси, матеріали (ОЗ та оборотні засоби) і нематеріальні ресурси (інтелектуальна власність, знання). Ресурси є основою діяльності успішного розвитку суб’єкта господарювання.

• Процес– контроль за постачанням, виробництвом, збутом продукції, інвестування. Роль даного елемента в системі контролінгу, це забезпечення безперервного функціонування підприємства.

• Результати контролінгу – рівень зовнішньої та внутрішньої результативної діяльності підприємства (досягнення цілей підприємства та високої ефективності господарської діяльності. Роль даного елементу – визначення доцільності використання створеної системи контролінгу.

• Методи контролінгу – загальнонаукові (аналіз, метод моделювання), емпіричні методи (спостереження, порівняння, вимірювання), спеціальні методи (вартісний аналіз). Роль даного елемента – методи дозволяють ефективно виконувати власні функції, щодо об’єктів, процесів та результатів контролінгу.

• Інструменти контролінгу – система збалансованих показників, бізнес планування система раннього попередження та прогнозування банкруцтва. Роль – забезпечення реалізації, впровадження методів контролінгу.