Полісиндетон і асиндетон
Полісиндетон (від гр.— багато, і — сполучення) — збільшене повторення того самого сполучника з певною стилістичною настановою. Через полісиндетон мова уповільнюється, а окремі слова увиразнюються; наприклад:
I яр, / гребля, / тополі,
I над криницею верба
Нагнулася, як та журба
В далекій каторжній неволі;
I став, / гребля, / вітряк
3-за гаю крилами махає,
I дуб зелений, мов козак
Із гаю вийшов...
(Т. Шевченко, „На старість у ріднім селі")
У прозі:
„Toмигоне проти тебе просто розшитий рукав тонкий, то ледве не зачепить тебе колесом, то одсахнешся від пари очей грізних, то на шиї в себе почуєш морду волову; то рогами тебе зашторхне він, то ти на когось наторкнувсь, то тебе сунули." (Марко Вовчок)
Асиндетон (гр. — незв'язане), або безсполучниковість — це стилістична фігура, побудована на спеціальному пропуску сполучників між словами і між реченнями. Відсутність сполучників надає мові поетичного твору прискореного темпу, динамічності, стрімкості і згущення змісту. Наприклад:
Мовчало військо. Гул зростав. Ще мить —
I Дрогичинська битва загримить,
Хропіння коней. Вигук. Гуп копит.
Сталь цілить в сталь. Удар списа об щит.
Чиїсь прокльони. Стогони чиїсь.
Зіткнулися. Зійшлися. Завелись.
(М. Бажан, „Данило Галицький")
Така синтаксична побудова речень, відрубні інтонації, різкі й часті паузи відповідають швидкій зміні подій на полі бою.
Або:
Скрізь порання: печуть, варять,
Вимітають, миють...
Та все чужі.
(Т. Шевченко, „Наймичка")
Рефрен (приспів)
Рефрен (з франц. геігаіп), по-українському приспів — це рядок або кілька рядків, які повторюються в кінці кожної строфи або групи строф віршу. Рефрен здебільшого підкреслює найважливішу думку твору, і може складатися :
3 одного віршового рядка: Літній вечір... Гори в млі,
В золоті вершини...
А під ними ллється десь
Пісня України...
Гасне вечір... Сон обняв " Гори і долини...
А між горами літа
Пісня України...
Ніч давно... Заснуло все...
Тільки море плине,
Та щебече понад ним
Пісня України.
(О. Олесь, „Літній вечір")
Рефрен з двох віршових рядків:
Розкішний степ... Убогі села... Це ти, мій краю чарівний?
Мій рідний край такий веселий, Мій рідний край такий сумний!
(Г. Чупринка, „Рідний край")
Рефрен з чотирьох віршових рядків:
Душу, тіло ми положимЗа нашу свободу
I покажем, що ми, браття, Козацького роду.
Рефрен виник у глибоку давнину в народній творчості. Він часто зустрічається в наших найстарших обрядових піснях, в колядках, щедрівках. Наприклад:
Добрий вечір тобі, пане господарю!
Радуйся, ой, радуйся, земле,
Син Божий народився!
Накривайте ж столи та все килимами.
Радуйся, ой, радуйся, земле,
Син Божий народився! (Народна колядка)
Рефрен може складатися також з емоційних вигуків, звуконаслідувальних окликів, що не мають логічного змісту (або загубили його в процесі історичного розвитку): „ Ой, ладо", „ку-ку!", ,Гей, гей" і подібні, наприклад:
Градація
Г р а д а ц і я (від лат.— поступове підвищення, посилення) — це розташування мовних одиниць у послідовному наростанні чи спаданні їх семантичних якостей або їх ваги у певному висловлюванні.
Розрізняють градацію висхідну та спадну, а відповідно й інтонацію: висхідну чи спадну.
Ось кілька прикладів висхідної Градації:
Чого мені тяжко, чого мені нудно, Чого серце плаке, ридає, кричит