Види символіки:
фольклорна {калина - дівчина, Україна; сокіл - парубок; зозуля - сум, вінок з рути - дівоча туга);
релігійна {терновий вінок - символ страждання в ім'я людей, " шлях на Голгофу" - символ самовідданості, Мойсей - провідник нації, Іуда - символ);
міфологічна (Прометей - самопожертва, Нарцис - самозакоханість, Касандра - непочуте пророцтво);
• індивідуально-авторська ("айстри" у О.Олеся - символ втрачених надій, "зів'ялі троянди" у Лесі Українки - символ кохання, що не зникає, символічний образ Фауста в Гетё).
Метонімія
(гр. - перейменування) - образний вислів, у якому предмет, явище, поняття, образ замінюється іншим на основі суміжності ознак (а не подібності, як у метафорі). Якщо метафора - це порівняння без члена, з яким порівнюють, то метонімія - це синонімічний зворот до неназваного, але потенційно присутнього об’єкта (суб’єкта).
Функції метонімії:
подвоєння обсягу естетичної інформації (наявність названого і неназваного у свідомості реципієнта);
виділення найхарактерніших якостей, рис та ознак предмета чи явища з метою спонукання до відтворення цілого і навпаки.
У залежності від зв'язків між названим і неназваним розрізняють такі
Види метонімії:
Називання автора замість його творів: прочитав Коцюбинського, подобається Куліш.
Називання матеріалу замість речі, що виготовлена з нього: ходить в шовках та оксамитах, "Тонко дзвонить біла криця,
Косарів ідуть ключі" (А.Малишко).
3. Називання вмістилища замість вмісту: з’їв тарілку, випив чарку.
"І хто пив разом три осьмухи
To той Енеєві був брат"
(І.Котляревсъкий)
4. Називання предметної ознаки (деталей вбрання, частин тіла) замість людини, якій вони належать: "I встав Пушкар. Обвів людей очима.
Хустки, очіпки, свитки, жупани...".
(Л.Костенко)
5. Називання місця помешкання, перебування, країни, де живуть люди, замість самих людей чи їхніх дій: Київ радо зустрічає гостей, Азія підкорює світ, аудиторія уважно слухає промовця. "Коли в похід виходила батава
Її піснями плакала Полтава". (Л.Костенко)
Називання одномоментної зовнішньої дії замість сутності процесу, що мається на увазі: "Дала б же я білу руку, так не знаю кому", "...Я з тобою на рушничок стану".
Називання властивості чи якості замість їх носія: "Чия відвага, того й перемога ".
СИНЕКДОХА - троп, в якому заміна, перенесення відбувається на основі кількісного зв'язку (кількісна метонімія).
Види синекдохи:
• Заміна цілого частиною: "не пустити на поріг", "бачили очі, що купували... ", "захопити язика", "Плаче бідний та зітхає,
Сну не знають його очі... " (М.Вороний)
Заміна частини цілим: "Стояла я і слухала весну... ",
Заміна множини одниною: "щука тут не водиться ",
"Кругом Січі Запорізькі
Москаль облягає... " (нар. пісня).
Заміна однини множиною: "Як ми почуваємося ".
Вживання власних імен у значенні загальних: "Здається, що наш люд має в собі багато сили, щоби родити Шевченків, Федъковичів, Франків" (В.Стефаник).
Вживання загальних імен у значенні власних: "Великий Каменяр", "Кобзар".
Заміна родового поняття видовим: "Ой піду я, піду понад Дунаями " (Дунай -вид, ріка -рід), "заробити якусь копійчину "
Заміна видового поняття родовим: "двоногий ссавець".