6. Реєстрація та облік суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні

Реєстрація суб'єктів ЗЕД здійснюється у Державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання суб'єкта.

Місцезнаходження суб'єкта (юридичної особи) може визначатися за місцезнаходженням одного із засновників або за іншою адресою, яка підтверджується договором, що передбачає передачу у власність або оренду приміщення чи його частки.

Суб'єкт ЗЕД зобов'язаний, в разі зміни місцезнаходження, у семиденний термін з моменту настання такої зміни подати до органів державної реєстрації реєстраційну картку з внесеними до неї відповідними змінами та оригінал свідоцтва про державну реєстрацію. Невиконання цієї вимоги у зазначений термін є підставою для звернення органу державної реєстрації до суду з позовом про скасування державної реєстрації суб'єкта ЗЕД.

Однією з підстав для оформлення експортно-імпортних вантажів у митних органах України є проведення акредитації суб'єкта ЗЕД. Процедура акредитації полягає у представленні до митниці певного пакета документів та отриманні відповідної облікової картки, скріпленої особистою номерною печаткою інспектора митниці, що засвідчує факт акредитації. 

Отже, державна реєстрація підприємства як суб'єкта ЗЕД в Україні має певні особливості, ігнорування яких може призвести до неможливості митного оформлення вантажів за експортно-імпортними операціями.

7. Сутність митного регулювання при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності

Зовнішньоекономічна політика – це система заходів, спрямованих на досягнення економікою даної країни певних переваг на світовому ринку та, одночасно, на захист внутрішнього ринку від іноземних товаровиробників. Митна політика є важливою складовою зовнішньоекономічної політики.

Звідси, митна політика держави – це система принципів та напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки, за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі.

Відповідно до Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, митне регулювання - це регулювання питань, пов'язаних із встановленням мит та митних зборів, процедурами митного контролю, організацією діяльності органів митного контролю України. Основою митно-тарифного регулювання виступають ставки мита, які систематизовано в митних тарифах.

Відповідно до Митного кодексу митне регулювання здійснюється на основі принципів:

1) виключної юрисдикції України на її митній території. Він проявляється у тому, що Україна відповідно до міжнародно-правових стандартів та потреб самостійно визначає свою митну політику й послідовно проводить її у національному законодавстві і практичній діяльності митних органів. Митне регулювання на території України здійснюється відповідно до МК, інших чинних у країні та міжнародних договорів. Україна вправі вступати в митні союзи із іншими державами та брати участь у діяльності міжнародних організацій з митної справи.

2) виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної політики. Це проявляється у наявності власної митної системи, власних митних органів, встановленні засад їх взаємодії з іншими державними органами.

3) законності — загального принципу діяльності всіх осіб, державних органів.

4) єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Цей порядок відображає загальноприйняті у світі режими і національні особливості;

5) системності — полягає у структурі митної справи, структурі митних органів та їх взаємозалежності, етапах митного оформлення і його наслідках, підборі кадрів тощо;

6) ефективності — принцип перетинається із принципом доцільності і функціональності. Митна справа — засіб забезпечення виконання функцій держави. Якщо діяльність державного інституту є неефективною, то виникає слушне питання про його доцільність.

7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб.

8) гласності та прозорості. Митна політика та митна справа є відкритою. Але у той же час не всі чисто професійні аспекти діяльності митних органів повинні стати загальнодоступними. Митні органи інформують громадськість про свою діяльність та її наслідки, виявлені порушення та вжиті відповідні заходи тощо

Основними завданнями митного регулювання є:

• Зробити вітчизняні товари більш конкурентоспроможними на світовому ринку;

• Допомогти вітчизняним товаровиробникам продати продукцію на світовому ринку;

• Обмежити імпорт, зробивши іноземні товари менш конкурентоспроможними на внутрішньому ринку;

• Не допустити неякісного імпорту товарів.

Митна політика, як форма правового забезпечення міжнародної торгівлі будь-якої країни, формується з трьох взаємопов’язаних складових:

1. особливостей національної зовнішньоторгової політики (правове забезпечення, уніфікація правил, комплексний характер);

2. форми зовнішньоторгової політики (протекціонізм та лібералізм);

3. інструментів реалізації (тарифні та нетарифні).