Розділ іі. Основні заходи з виконання Плану дій з лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України (План дій)

2.1. Безпека документів, що посвідчують особу

Біометричними називають документи, що посвідчують особу та містять електронний носій інформації, на якому записано інформацію про біометричні дані власника документу з метою його ідентифікації. Передбачається, що такі документи найбільш захищені від підробок та виключають можливість користування ними будь-якою особою, окрім власника. Головна ідея впровадження більш захищених документів, які забезпечують ідентифікацію особи - це суттєве підвищення захищеності суспільства від проявів злочинності та міжнародного тероризму.

Біометричний паспорт — це документ, що дає право на виїзд за межі країни і в'їзд до іноземних держав. Біометричний паспорт відрізняється від звичайного тим, що в нього вбудований спеціальний мікропроцесорний чіп, який містить інформацію про його власника: двомірну фотографію його власника, а також його дані: прізвище, ім'я, по батькові, дату народження, номер паспорта, дату його видачі і закінчення терміну дії [65].

6 грудня 2012 року набрав чинності Закон України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, засвідчують особу або її спеціальний статус”, який передбачає впровадження електронних паспортів для громадян України [17].

Згідно Закону, в Україні розпочато роботи із запровадження оформлення та видачі паспорта громадянина України, що містить безконтактний електронний носій із біометричними даними власника документу.

7 травня 2014 року Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову № 152 “Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, його тимчасового затримання та вилучення”, якою передбачено запровадження біометричних закордонних паспортів в Україні з 1 січня 2015 року [21].

Фактично, прийом документів для отримання біометричного паспорту розпочався тільки 12 січня 2015 року.

Біометричні паспорти набувають все більшого поширення у світі. Відповідно до інформації Міжнародної організації цивільної авіації (IКAO), більше 90 країн з 193 держав-членів ООН в даний час видають такі документи, при цьому ще більше двадцяти держав готові до впровадження таких документів в найближчі роки. Близько 45 країн з числа тих, які видають біометричні документи, зберігають на документах одночасно і відбитки пальців, і зображення особи, в той же час більше 30 країн використовують лише оцифроване фото власника документа. Решта країн в даний час використовують тільки зображення обличчя, але найближчим часом планують використовувати і дані дактилоскопії [46].

За даними IКAO, більше 15 країн в даний час використовують автоматизовані контрольно-пропускні системи для власників електронних паспортів. Для того, щоб пройти процедуру паспортного контролю, мандрівник може скористатися “електронними воротами”, які в автоматичному режимі звіряють його біометричні дані з інформацією, що зберігається на чипі документа. Серед країн, які читають (сканують) е-паспорта в аеропортах і на кордонах США, Великобританія, Сінгапур, Португалія, Нова Зеландія, Японія, Індонезія і Німеччина [46].

Відповідно до Плану дій, безпека документів, включаючи біометрику, складається з двох етапів [25].

1-й етап (законодавство та політичні засади):

1. Схвалення законодавчої бази для випуску машинозчитувальних біометричних закордонних паспортів у повній відповідності до найвищих стандартів ІКАО на основі безпечного управління ідентифікацією (документи про цивільний стан і первинні документи, що посвідчують особу) та беручи до уваги належний захист персональних даних.

2. Схвалення Плану дій, що міститить часові рамки повного переходу на видачу біометричних закордонних паспортів, які відповідають стандартам ІКАО, у тому числі в консульствах України за кордоном, та повного вилучення з обігу паспортів, що не відповідають стандартам ІКАО.

3. Створення навчальних програм і схвалення антикорупційних кодексів етики для посадових осіб будь-якого органу державної влади, що має справу з закордонними паспортами, а також національними паспортами та іншими первинними документами, що посвідчують особу.

2-й етап (критерії ефективної імплементації):

1. Поступова видача біометричних закордонних паспортів, що відповідають стандартам ІКАО, у тому числі в консульствах України за кордоном, поступове вилучення паспортів, що не відповідають стандартам ІКАО.

2. Високий рівень інтегрованості та безпеки подання заяв, персоналізації і процесу передачі закордонних паспортів, а також національних паспортів та інших первинних документів, що посвідчують особу.

3. Швидка і систематична передача інформації про втрачені та вкрадені паспорти до Інтерполу / бази даних LASP.

4. Регулярний обмін зразками паспортів та співробітництво з ЄС у питаннях безпеки документів.

Технічні описи та порядки оформлення і видачі паспортів для виїзду за кордон, передбачених зазначеним Законом, затверджені Кабінетом Міністрів України.

Законом України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” [17] передбачено вичерпний перелік інформації, що буде вноситися до біометричних документів. Наприклад, до паспорта громадянина України буде вноситися наступна інформація (стаття 21 Закону):

1) назва держави;

2) назва документа;

3) ім'я особи;

4) стать;

5) громадянство;

6) дата народження;

7) унікальний номер запису в Реєстрі;

8) номер документа;

9) дата закінчення строку дії документа;

10) дата видачі документа;

11) уповноважений суб'єкт, що видав документ (код);

12) місце народження;

13) відцифрований образ обличчя особи;

14) відцифрований підпис особи [17].

Окрім того, до паспорта громадянина України за письмовим клопотанням заявника, а стосовно осіб, які не досягли шістнадцятирічного віку, - їхніх батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших представників може бути внесена також додаткова змінна інформація, передбачена Законом.

У світі прийнято розрізняти три типи біометричних даних: зображення людини, відбитки пальців і електронний підпис.

Законодавець передбачає три варіанти документа: паспорт з біометричними даними, паспорт з наявністю безконтактного електронного носія, але без внесення туди біометричних даних, а також, у разі відмови особи надавати свої біометричні дані, паспорт без електронного носія. Тобто, варіантів є три, і людина має право обирати. Надавати відбитки пальців – це право людини, а не обов'язок [54].

Знімання біометричних даних відбувається за допомогою спеціальних пристроїв. Фотографування, або спосіб знімання зображення людини не відрізняється від того, який ми маємо сьогодні: фото особи, зняте цифровою камерою, заноситься в комп’ютер і спеціальними захищеними каналами передається до виробника паспорта.

Відбитки пальців та електронний підпис знімаються спеціальним пристроєм. Людина підходить до пристрою, прикладає пальці, таким же чином, можливо з допомогою додаткових пристроїв, залишає електронний підпис на цьому пристрої. Вся біометрична інформація оцифровуватиметься і відправлятиметься спеціальними каналами до виробника. У цьому людям допомагає фахівець міграційної служби [85].

Діючі закордонні паспорти будуть дійсними до закінчення їхнього терміну дії, незалежно від наявності в особи нового біометричного паспорта.

Згідно з чинним законодавством, громадянин України має право мати 2 закордонних паспорти, але не більше двох. Це передбачено для людей, які часто подорожують і не встигають міняти паспорти. Видається біометричний закордонний паспорт на 10 років, дітям – на 4 роки.

На сьогодні вже немає проїзного документу дитини, як такий він не передбачений національним законодавством взагалі. Мотивація законодавців така, що проїзний документ дитини, який видався, не всіма країнами світу визнається за офіційний документ. Дитині треба виготовляти повноцінний паспорт.

Щодо переваг таких паспортів, то перша перевага біометричного документу для виїзду за кордон - надзвичайно високий рівень захисту; друга - якщо документ загублений або пошкоджений, дуже легко буде його відновити, маючи біометричні дані; третя - нівелювання так званого суб’єктивного фактора, зокрема недовірливого погляду прикордонника, при звірці документу, на особу і на фотографію, коли відчувається, що він може і не повірити, що це саме ця особа на фото. З біометричним документами прикордонник такий шанс втрачає [85].

Отже, у блоці “Безпека документів, що посвідчують особу” Плану дій з лібералізації візового режиму визначено всі необхідні заходи, які Україна має реалізувати найближчим часом. Вже на сьогоднішній день запроваджено видачу біометричних паспортів, що є основною вимогою цього блоку, прийнято Закон України “Про єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство, особу або її спеціальний статус”, яким відбитки пальців визначаються основним біометричним ідентифікатором, що має вноситися до електронного носія інформації, затверджено зразок бланка, технічний опис і порядок оформлення, видачі, обміну, пересилки, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон із безконтактним електронним носієм.