Висновки

У контексті нинішніх подій в Україні, пріоритетом зовнішньої політики залишається розвиток відносин з Європейським Союзом. Послідовно проводячи курс на європейську інтеграцію, Україна зацікавлена у динамізації цих зв’язків на всіх рівнях. Невід’ємний елемент цього шляху – повноцінний безвізовий режим для громадян України з боку країн-членів ЄС.

Практика видачі віз громадянам України консульськими установами ЄС поступово перетворилася у найбільш резонансний та суспільно значущий компонент відносин Україна-ЄС. На ньому зосереджена увага активної частини суспільства та медіа – в більшій мірі, ніж на питаннях вільної торгівлі, укладанні угоди про асоціацію та інших питань, що перебувають на порядку денному Україна-ЄС. Будь-яка тенденція і будь-яке рішення, що стосується даної сфери, перебуває у фокусі особливої громадської уваги, на що слід звертати увагу офіційним представникам обох сторін.

Посилена мобільність громадян у безпечному та правильно організованому середовищі є однією з основних цілей Східного Партнерства. Для цього ЄС проводить Діалоги щодо лібералізації візового режиму з зацікавленими державами-партнерами.

Діалог між ЄС та Україною щодо візової лібералізації був розпочатий 29 жовтня 2008 року, а План дій з візової лібералізації було представлено Україні 22 листопада 2010 року.

Основним інструментом діалогу є План дій щодо лібералізації візового режиму, який спеціально розробляється для кожної держави-партнера та базується на наступних чотирьох блоках:

1. захист документів, включаючи біометричні паспорти;

2. інтегроване управління кордоном, боротьба з нелегальною міграцією та надання притулку;

3. Громадський порядок та безпека;

4. зовнішні відносини та основоположні права.

План дій складається з двох етапів. Вимоги першого етапи стосуються загальної рамкової політики (законодавство та інституції). Їх виконання має прокласти шлях для другого етапу, що передбачає ефективну імплементацію відповідних заходів.

Дослідивши тему візової лібераліції для України, слід відзначити, що для України питання визнання перспективи членства в ЄС має не лише важливий політичний вимір, але й має значення для низки важливих економічних, правових та інших аспектів, які безпосередньо впливають на природу та характер двосторонніх відносин, на вирішення низки практичних питань (перспектива запровадження безвізового режиму, надання передвступної допомоги, процедури скринінгу законодавства, асиметричного відкриття ринків, доступу до внутрішніх процедур обговорення рішень тощо). Тому питання співробітництва залишається важливим для України у діалозі з ЄС та завдяки участі України у політиках ЄС, зокрема, у Європейській політиці сусідства та зовнішньополітичній ініціативі “Східне пратнерство”, наша держава має всі шанси для повної євроінтеграції.

Співробітництво України та ЄС у сфері юстиції та внутрішніх справ з червня 2007 року здійснюється на основі Плану дій Україна – ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки та Плану-графіку його імплементації. Дані сфери співпраці є важливими, про що зазначено і в Угоді про партнерство і співробітництво, і в Договорі про Європейский Союз, який визначає ці напрями цільовими у функціонуванні ЄС. План дій у сфері юстиції, свободи та безпеки та План-графік його імплементації охоплюють співробітництво з 15 ключових напрямів, зокрема таких, як: міграція, притулок, управління кордонами, візи, безпека документів, боротьба з організованою злочинністю та тероризмом, боротьба з відмиванням грошей, включаючи протидію фінансуванню тероризму, боротьба з торгівлею людьми, наркотиками, корупцією, правове співробітництво у цивільних та кримінальних справах тощо.

План дій щодо лібералізації візового режиму ухвалено 22 листопада 2010 року на саміті Україна – ЄС. План містить критерії двох рівнів, виконання яких з боку нашої держави має сприяти запровадженню безвізового режиму з ЄС. Перша фаза – законодавча – передбачає приведення законодавства України у відповідність до стандартів Європейського Союзу у визначених Планом дій сферах. Друга фаза – імплементаційна – спрямована на забезпечення практичного виконання Україною оновленого законодавства на національному рівні. ПДЛВР охоплює питання, пов’язані із: захистом документів, зокрема й біометричних паспортів; інтегрованим управлінням кордонами, боротьбою з нелегальною міграцією та наданням притулку; громадським порядком та безпекою; зовнішніми відносинами та основними правами людини.

У блоці “Безпека документів, що посвідчують особу” Плану дій з лібералізації візового режиму визначено всі необхідні заходи, які Україна має реалізувати найближчим часом. Вже на сьогоднішній день запроваджено видачу біометричних паспортів, що є основною вимогою цього блоку, прийнято Закон України “Про єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство, особу або її спеціальний статус”, яким відбитки пальців визначаються основним біометричним ідентифікатором, що має вноситися до електронного носія інформації, затверджено зразок бланка, технічний опис і порядок оформлення, видачі, обміну, пересилки, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон із безконтактним електронним носієм.

У рамках другого блоку “Управління міграцією” було створено Державну міграційну службу, яка реалізує міграційну політику держави, що є кроком до вирішення цілої низки питань мігрантів, біженців та інших осіб, які з різних обставин виїжджають з країни свого походження. Також регулювання міграції не обходиться і без допомоги діяльності Міжнародної організації з міграції, яка співпрацює з Урядом України та допомагає у здійсненні певних функцій у цій сфері.

У третьому блоці “Громадський порядок та безпека” для України постали важливі питання боротьби з корупцією та організованою злочинністю і сфера протидії торгівлі людьми. Було прийнято Закон України “Про протидію торгівлі людьми” у 2011 році та щодо удосконалення законодавства України у сфері боротьби з корупцією було прийнято 14 жовтня 2014 року: Закон України “Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки”; Закон України “Про запобігання корупції”; Закон України “Про Національне антикорупційне бюро України”. На основі останнього утворено Національне антикорупційне бюро України, яке займається кримінальними корупційними правопорушеннями, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.

У Плані дій з лібералізації визначено за необхідне ухвалення Україною всеохоплюючого антидискримінаційного законодавства, що і було зроблено шляхом прийняття Закону України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в України” та наступними внесеними в нього змінами. Блок “Забезпечення фундаментальних прав і свобод” включає в себе також необхідні заходи з приводу свободи пересування в межах України, умов та процедури видачі ідентифікаційних документів, прав громадян, включаючи меншин. 5 липня 2012 р. Верховною Радою України прийнято Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні” та 4 січня 2013 р. набув чинності Наказ МВС України від 22.11.2012 № 1077 “Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів”. Наказ розроблений Державною міграційною службою на виконання Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні”.

27 квітня 2015 року було проведено Саміт Україна-ЄС. 21-22 травня 2015 року Україна взяла участь у Ризькому саміті Східного партнерства, на якому було визначено ряд проблем, які виникли на шляху до запровадження безвізового режиму для України і які заважають швидкому виконанню Плану дій. До основних можна віднести: ситуація на Сході України (включаючи як нинішній збройний конфлікт, так і громадські настрої); ситуація з внутрішньо переміщеними особами; високий рівень корупції в українському суспільстві; низка невиконаних зобов'язань нашої країни; неефективність системи державного управління – недостатній рівень компетенції держслужбовців, надмірна бюрократичність, нереформованість та корумпованість системи державного управління; неефективна політика інформування населення про євроінтеграцію.

Висновки Європейської Комісії щодо виконання Плану візової лібералізації спираються на два фактори: успішність просування в технічних питаннях, зокрема імплементації необхідних реформ, а також оцінки міграційних ризиків. Останньому пунктові, враховуючи воєнний конфлікт на сході України, приділяється особлива увага, адже деякі країни ЄС можуть побоюватися хвилі міграції, пов'язаної зі спрощенням візового режиму. Для таких побоювань є цілком реальні підстави.

Наразі Україна на шляху до візової лібералізації з Європейським Союзом створила всі необхідні законодавчі, політичні та інституційні рамки й досягла відповідності вимогам, передбаченим першою фазою візового діалогу з Європейським Союзом. Зі свого боку, Європейський Союз зобов’язався підтримувати Україну в проведенні реформ у межах реалізації другої імплементаційної фази Плану дій щодо лібералізації візового режиму. Основні проблеми, які на даний момент заважають його реалізації, пов’язані з організованою злочинністю та корупцією. Подолавши їх, можна буде казати про виконання Плану дій щодо візової лібералізації в цілому. Успіх реалізації ПДЛВР є підставою для скасування візового режиму між Україною та Європейським Союзом, тобто для надання права громадянам України безвізового в’їзду на територію держав – членів ЄС.