- •1. Держава як об’єкт управління.
- •2. Зміст поняття «державне управління».
- •3. Територіальне та регіональне управління.
- •4. Теорії просторової економіки та регіональне управління.
- •5. Сучасні методи регіональних досліджень.
- •6. Теорії регіонального розвитку.
- •7. Регіональне управління в системі суспільно-економічних наук.
- •8. Поняття регіон. Класифікація регіонів.
- •9. Поняття про адміністративно-територіальну одиницю.
- •10. Регіональна політика держави.
- •11. Різновиди регіональної політики.
- •12. Форма держави.
- •13. Форма держави в сучасній Україні.
- •14. Форма правління в сучасній Україні.
- •15. Федеративна держава.
- •16. Конфедерація.
- •17. Регіон як об’єкт управління.
- •18. Економічне районування.
- •19. Адміністративно-територіальний устрій сучасної України.
- •20. Адміністративні реформи в Україні.
- •Загальні засади адміністративної реформи
- •21. Структура регіону як основа формування моделі розвитку регіону.
- •22. Взаємозв’язок регіонального і державного управління в розвитку регіону.
- •23. Основні функції регіонального управління.
- •24. Законодавче забезпечення регіонального розвитку в Україні.
- •25. Основні проблеми регіонального розвитку в сучасній Україні.
- •26. Роль регіону в національній економіці України.
- •27. Основні функції регіонального управління.
- •28. Галузева структура економіки регіону.
- •29. Функціональна структкра економіки регіону.
- •30.Економічні повноваження регіональних і територіальних органів влади
- •31. Регіонально-адміністративний менеджмент.
- •32. Механізм управління розвитком регіону.
- •33.Роль органів державного управління в процесі регіонального розвитку.
- •34.Вплив Кабінету Міністрів України на розвиток регіонів.
- •35.Роль Центральних органів виконавчої влади в реалізації регіональної політики.
- •36. Статус і повноваження місцевих державних адміністрацій.
- •37 Роль місцевих рад у вирішенні проблем місцевого самоврядування
- •38. Взаємодія місцевого самоврядування і місцевих адміністрацій.
- •39. Структурні елементи місцевого самоврядування.
- •40. Територіальне планування та його завдання.
- •41. Територіальні прогнози.
- •42. Програмні документи економічного і соціального розвитку регіону.
- •43. Територіальне програмно-цільове планування й управління.
- •45.Регіональний бюджетний менеджмент.
- •46. Управління факультативними територіями.
- •47. Регіональний бюджетний менеджмент.
- •48. Організація бюджетного процесу на регіональному рівні.
- •49. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону.
- •50. Еколого-соціально-економічні системи як об’єкт регіонального управління.
- •51. Формування фінансово-кредитного механізму природокористування.
- •52. Екологічний маркетинг регіону.
- •53. Еколого-економічна безпека регіону.
- •54. Управління промисловим розвитком регіону.
- •55. Регіональне управління аграрним сектором в умовах ринкової економіки.
- •56. Управління розвитком соціальної сфери регіону.
- •57. Державна політика регіонального вирівнювання.
- •58. Ринкові механізми регіонального розвитку.
- •59. Регіональне управління інноваційним розвитком.
- •60. Управління регіональною безпекою.
59. Регіональне управління інноваційним розвитком.
До головних характеристик побудови національного механізму регулювання конкурентоспроможності відносять наявність:
1) стабільних та добре розвинених (таких, що швидко розвиваються) інституцій ринку, які опосередковують акумуляцію ресурсів та їх раціональний розподіл у стратегічно вигідних напрямах та стимулюють високий темп оновлення виробництва;
2) високопрофесійного апарату державного управління, здатного визначати пріоритети національного розвитку та забезпечувати механізми їх реалізації;
3) системи регулювання конкуренції та підвищення конкурентоспроможності;
4) високої якості людського потенціалу;
5) високого наукового потенціалу, здатного впроваджувати власні науково-технічні ідеї або адаптувати зарубіжні технології до національних умов.
60. Управління регіональною безпекою.
Управління розвитком регіону ускладнюється умовами глобалізації світової економіки. В основі безпеки розвитку регіону лежать проблеми екологічної, соціальної і технічної безпеки.
Екологічна безпека – це процес управління системою національної безпеки, за якого державними і недержавними інституціями забезпечується екологічна рівновага і гарантується захист середовища проживання населення країни і біосфери в цілому, атмосфери, гідросфери, літосфери і космосфери, видового складу тваринного і рослинного світу, природних ресурсів, збереження здоров'я і життєдіяльності людей і виключаються віддалені наслідки цього впливу для теперішнього і прийдешніх поколінь.
Соціальна безпека – певний стан захищеності життєво важливих інтересів особи, соціальних і етнокультурних груп, суспільства і держави, який забезпечують відповідною сукупністю політичних, правових, економічних, ідеологічних та організаційних заходів, що уможливлюють збереження існуючого в суспільстві конституційного ладу, політичної і соціальної стабільності, запобігають їхньому послабленню. Під соціальною безпекою розуміють забезпечення відповідних цілей і спрямованості розвитку суспільства, способів задоволення реальних потреб громадян, захисту їхніх особистісних інтересів на основі принципів гуманізму і гармонії у взаємодії всіх соціальних та інших структур суспільства. Ключовими елементами соціальної безпеки є: соціальна держава, соціальна політика і соціальна робота. Основними об’єктами соціальної безпеки у будь-якому суспільстві є окремі громадяни, соціальні групи, які за певних умов неспроможні самостійно забезпечувати свою життєдіяльність.
