- •1. Держава як об’єкт управління.
- •2. Зміст поняття «державне управління».
- •3. Територіальне та регіональне управління.
- •4. Теорії просторової економіки та регіональне управління.
- •5. Сучасні методи регіональних досліджень.
- •6. Теорії регіонального розвитку.
- •7. Регіональне управління в системі суспільно-економічних наук.
- •8. Поняття регіон. Класифікація регіонів.
- •9. Поняття про адміністративно-територіальну одиницю.
- •10. Регіональна політика держави.
- •11. Різновиди регіональної політики.
- •12. Форма держави.
- •13. Форма держави в сучасній Україні.
- •14. Форма правління в сучасній Україні.
- •15. Федеративна держава.
- •16. Конфедерація.
- •17. Регіон як об’єкт управління.
- •18. Економічне районування.
- •19. Адміністративно-територіальний устрій сучасної України.
- •20. Адміністративні реформи в Україні.
- •Загальні засади адміністративної реформи
- •21. Структура регіону як основа формування моделі розвитку регіону.
- •22. Взаємозв’язок регіонального і державного управління в розвитку регіону.
- •23. Основні функції регіонального управління.
- •24. Законодавче забезпечення регіонального розвитку в Україні.
- •25. Основні проблеми регіонального розвитку в сучасній Україні.
- •26. Роль регіону в національній економіці України.
- •27. Основні функції регіонального управління.
- •28. Галузева структура економіки регіону.
- •29. Функціональна структкра економіки регіону.
- •30.Економічні повноваження регіональних і територіальних органів влади
- •31. Регіонально-адміністративний менеджмент.
- •32. Механізм управління розвитком регіону.
- •33.Роль органів державного управління в процесі регіонального розвитку.
- •34.Вплив Кабінету Міністрів України на розвиток регіонів.
- •35.Роль Центральних органів виконавчої влади в реалізації регіональної політики.
- •36. Статус і повноваження місцевих державних адміністрацій.
- •37 Роль місцевих рад у вирішенні проблем місцевого самоврядування
- •38. Взаємодія місцевого самоврядування і місцевих адміністрацій.
- •39. Структурні елементи місцевого самоврядування.
- •40. Територіальне планування та його завдання.
- •41. Територіальні прогнози.
- •42. Програмні документи економічного і соціального розвитку регіону.
- •43. Територіальне програмно-цільове планування й управління.
- •45.Регіональний бюджетний менеджмент.
- •46. Управління факультативними територіями.
- •47. Регіональний бюджетний менеджмент.
- •48. Організація бюджетного процесу на регіональному рівні.
- •49. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону.
- •50. Еколого-соціально-економічні системи як об’єкт регіонального управління.
- •51. Формування фінансово-кредитного механізму природокористування.
- •52. Екологічний маркетинг регіону.
- •53. Еколого-економічна безпека регіону.
- •54. Управління промисловим розвитком регіону.
- •55. Регіональне управління аграрним сектором в умовах ринкової економіки.
- •56. Управління розвитком соціальної сфери регіону.
- •57. Державна політика регіонального вирівнювання.
- •58. Ринкові механізми регіонального розвитку.
- •59. Регіональне управління інноваційним розвитком.
- •60. Управління регіональною безпекою.
54. Управління промисловим розвитком регіону.
Органи регіональної влади та місцевого самоврядування з метою підвищення рівня життя жителів регіону чи території повинні проводити активну економічні політику, спрямовану на зміцнення потенціалу самофінансування міста. Необхідно визначити ті підприємства, які високоефективні, і ті, які для міста є малоефективні. Для цього використовується методика оцінки профільності підприємств міста.
Під профілюванням розуміється цілеспрямована зміна структури народного господарства міста в напрямку збільшення частки галузей і виробництв, що максимально відповідають економічним регіональним факторам виробництва й задовольняють вимоги раціонального народногосподарського поділу праці.
Під терміном «профільне підприємство» або «профільна галузь» розуміється виробництво: 1) яке виконує виробничі завдання обумовлені спеціалізацією міста в народногосподарському комплексі країни; 2) для якого найбільш сприятливий комплекс наявних місцевих виробничих ресурсів і можливостей; 3) яке ефективно використовує наявні територіальні й галузеві ресурси для інтенсифікації виробництва; 4) яке сприятливо впливає на соціальні показники розвитку міста.
Під малопрофільним підприємством розуміється таке, котре неефективно використовує окремі види виробничих ресурсів у силу відсталості своєї техніки або технології, негативно впливає на соціальні показники розвитку міста.
Серед нових технологій управління регіональним економічним розвитком виділяють кластерний підхід. Кластер – це об’єднання постачальників, виробників, споживачів, елементи промислової інфраструктури, дослідницьких інститутів, взаємопов’язаних в процесі створення доданої вартості.
55. Регіональне управління аграрним сектором в умовах ринкової економіки.
Для управління розвитком конкурентоспроможної ринкової системи економіки важливе значення для аграрного виробництва має районування. Щоб забезпечити перехід аграрного виробництва на інноваційну модель розвитку перспективною формою розвитку цього процесу на регіональному рівні є розроблення і реалізація інноваційних проектів у пріоритетних галузях виробничої діяльності. Розроблення і реалізація інноваційних проектів потребує їх наукового супроводження, яке пов’язане з необхідністю надання кваліфікованих консультацій товаровиробникам з метою найбільш повного врахування конкретних природно-економічних особливостей кожної аграрно-виробничої структури та можливого застосування інновацій. У розвитку виробництва рослинницької продукції особливого значення набуває широке впровадження ресурсозберігаючих технологій із застосуванням у системі сівозмін високоінтенсивних і продуктивних, стійких до хвороб і шкідників сортів та гібридів зернових, овочевих, кормових та інших сільськогосподарських культур. У розвитку тваринницької галузі особливого значення набуває розвиток племінної справи, відродження діяльності племінних заводів, господарств і ферм великої рогатої худоби.
Важливим напрямком організації розвитку виробництва тваринницької продукції, насамперед, молока при утриманні переважної більшості молочного стада в господарствах населення має стати їх виробниче кооперування.