51. Формування фінансово-кредитного механізму природокористування.

Правовою основою формування регіонального фінансово-кредитного механізму в природокористуванні є пакет законодавчих актів, до яких у першу чергу належить Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Основою фінансування природоохоронних заходів регіону є кошти регіональних бюджетів, а також підприємств, установ, організацій і позабюджетних фондів.

Для функціонування фінансово-кредитного механізму природокористування в регіоні використовують такі джерела фінансування: 1) платежі за забруднення навколишнього середовища й використання природних ресурсів; 2) платежі за погіршення якості й самовільне використання природних ресурсів; 3) надходження від реалізації конфіскованого, відповідно до законодавства, майна, що стало предметом екологічного правопорушення; 4) платежі за надання негативного фізичного (електромагнітного) і біологічного впливу на природне середовище й здоров’я населення; 5) грошові надходження за послуги органів Міністерства охорони навколишнього середовища і ядерної безпеки України у зв’язку з видачею ліцензій, здійсненням державної екологічної експертизи, наданням інформаційних матеріалів і консалтингових послуг.

52. Екологічний маркетинг регіону.

Екологічний маркетинг – це система заходів щодо оптимізації екологічної складової регіонального розвитку. Екологічний маркетинг є одним з основних механізмів удосконалення еколого-соціально-економічного розвитку регіонів.

Регіональний аспект відтворення природокористування охоплює проблеми комплексного розвитку регіону, забезпечення якісного рівня життя населення і являє собою поновлення на якісно новому рівня кругообігу матеріально-речовинних, трудових, природних і фінансових ресурсів території, одні з яких направляються на створення умов відтворення, а інші – на забезпечення функціонування самого процесу відтворення.

Стратегічними складовими системи екологічного маркетингу регіону є: 1) маркетинг природних ресурсів; 2) маркетинг заходів щодо зниження ступеня ризику виникнення екологічно небезпечних ситуацій; 3) маркетинг програм збалансування виробництва, споживання й поховання шкідливих речовин; 4) маркетинг іміджу; 5) маркетинг культурно-історичних та мистецьких пам’яток; 6) маркетинг інфраструктури; 7) реклама.

53. Еколого-економічна безпека регіону.

Екологічна безпека регіону розглядається як стан навколишнього середовища, що забезпечує запобігання погіршенню екологічної ситуації й виникненню небезпечних ситуацій для здоров’я людини в регіоні. Екологічну безпеку варто розглядати як еколого-економічну безпеку.

Види екологічної безпеки: 1) техногенна екологічна безпека, що припускає зниження ризику забруднень внаслідок діяльності промислових підприємств; 2) безпека, що попереджає появу потенційно можливих надзвичайних ситуацій, обумовлених антропогенною діяльністю; 3) безпека виникнення надзвичайних ситуацій природного походження; 4) безпека, що виникає в результаті зміни способу життя людини.

Інструменти забезпечення екологічної безпеки: 1) Плата за забруднення навколишнього природного середовища; 2) Плата за використання природних ресурсів. 3) Система економічного стимулювання природоохоронної діяльності. 4) Екологізація ціноутворення. 5) Створення екологічних фондів. 6) Екологічне програмування. 7) Продаж прав на забруднення. 8) Система «застава-повернення». 9) Екологічне страхування.