31. Регіонально-адміністративний менеджмент.

Регіонально-адміністративний менеджмент - одна з найважливіших галузей економічних знань, що знаходиться на стику трьох дисциплін - економічної географії, економіки та менеджменту, а також тісно пов'язана з багатьма науковими дисциплінами, такими як статистичні методи аналізу економічної політики, державні фінанси і бюджетна політика, мікроекономіка та макроекономіка, філософія управління.

Регіональне управління здійснюється на різних рівнях: загальнодержавному, місцевому та місцевого самоврядування згідно із політичним та адміністративно-територіальним устроєм країни.

Терміни «територіальне управління» та «регіонально-адміністративний менеджмент» в широкому смислі є синонімами. Проте слід мати на увазі, що регіон у національній економіці розглядається як окрема самостійно господарююча система, що має чітко означені межі своєї території, власні органи управління, матеріальну та фінансову основу і визначається в більшості випадків законодавчими актами держави. Термін «регіонально-адміністративний менеджмент» є вужчим за термін «регіональне управління».

В останні роки за умов переходу України до ринку значимість регіонально-адміністративного менеджменту зростає. Кожний регіон, займаючи конкретне місце в господарському комплексі країни, в той же час становить разом з іншими регіонами єдине економічне ціле.

Регіонально-адміністративний менеджмент – це таке управління регіоном (територіальною громадою) , яке спирається на людський потенціал регіону як її основу, орієнтує виробничу діяльність на запити споживачів регіону, здійснює гнучке регулювання і своєчасні зміни (перетворення) в регіоні, адекватні впливу навколишнього середовища і дозволяють домагатися конкурентних переваг, що в кінцевому рахунку сприяє конкурентоспроможності регіону і досягненню цілей регіону в довгостроковій перспективі.

Регіонально-адміністративний менеджмент концентрує увагу на проблемах як зовнішнього, так і внутрішнього оточення, на пошуках можливостей у конкурентній боротьбі, на адаптації до змін в оточенні; на проблемах, що виникають усередині регіону, зв’язаних з більш ефективним використанням ресурсів. Регіонально-адміністративний менеджмент направлений на ефективне управління регіоном, пошуки шляхів його оптимізацій ; основними факторами побудови системи управління є люди, система інформаційного забезпечення і ринок, його ефективність виражається в тому , наскільки вчасно і точно регіони в стані реагувати на нові запити з боку ринку і змінитися в залежності від зміни оточення.

32. Механізм управління розвитком регіону.

У центрі уваги як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників у галузі регіональних економічних відносин перебувають поняття регіону, його типологізації за рівнем соціально-економічного розвитку, пошук дійових методів управління для розв’язання практичних проблем, диференціації функцій між різними рівнями державного управління.

При цьому поняття механізму управління розглядається в контексті однієї із зазначених проблем, яка, на думку тієї чи іншої наукової школи або дослідника, вважається першорядною. Внаслідок цього для існуючих визначень характерними є або нечіткість, або загальний характер, або однобокість. За таких обставин практика формування механізму управління регіональним розвитком як у промислове розвинутих країнах, так і в країнах з перехідною економікою не має цілеспрямованого комплексного характеру. Вона виступає лише як реакція органів державного управління на виникаючі проблеми.

Таким чином, формування механізму управління відбувається поступово шляхом вибору і впровадження окремих елементів, які зарекомендували себе на практиці.

Економічну сутність поняття механізму управління регіональним розвитком визначають цільова спрямованість, рівень економічної діяльності та специфіка об’єкта управління, принципи функціонування. За цими критеріями передбачається можливість та об’єктивна необхідність виділення певних економічних відносин в автономну систему (рівень економічної діяльності та специфіка об’єкта управління), що здатна забезпечувати власне відтворення (принципи функціонування) і розвиток (цільова спрямованість).

На форму прояву механізму управління регіональним розвитком впливають чинники як ендогенного, так і екзогенного характеру. Перші визначають поелементну структуру цього механізму включають суб’єкти управління та їх повноваження, тип і характер взаємодії цих суб’єктів, форму правового та організаційно-фінансового забезпечення, склад і характер інструментів (методів) управління. Екзогенні чинники зумовлюють цільову спрямованість та конкретизують форму функціонування механізму управління. До основних з них можна віднести: рівень економічної сфери та об’єкт управління, тип макроекономічної системи, зумовлений співвідношенням механізмів координації діяльності (стихійного та ієрархічного) суб’єктів господарювання; фазу господарського циклу функціонування економіки на відповідному рівні та у певному періоді.

Для України, де відбувається докорінне реформування економічних відносин, проблема формування механізму управління регіональним розвитком виступає, з одного боку, як проблема вибору певного досвіду економічно розвинутих країн, а з іншого - як пристосування цього досвіду до конкретних умов вітчизняної економіки. Враховуючи бажання і політичну волю державного керівництва України інтегруватися в європейське середовище, слід акцентувати увагу на критичному і уважному вивченні досвіду країн Західної Європи.