29. Функціональна структкра економіки регіону.

Функціональна структура регіону представлена різними видами господарської діяльності. У функціональній структурі регіону виділяють головні, супутні, додаткові й обслуговуючі та місцеві галузі (види діяльності).

Головні галузі або це виробництва, що відіграють провідну роль в економіці регіону, визначають його місце в державному поділу праці й складають основу регіонального комплексу.

Супутні галузі регіону покликані здійснювати диверсифікованість головних виробництв на основі паралельної або наступної переробки сировини, відходів виробництва, а також для досягнення технологічної завершеності й повноти основних циклів виробництва й послуг.

Додаткові галузі (види діяльності), як правило, не пов’язані технологічно з головними галузями, вони вирішують місцеві соціально-економічні завдання, але в певних умовах можуть стати і галузями спеціалізації.

Обслуговуючі галузі (інфраструктурні) поставляють господарству регіону воду, електроенергію, будівельні матеріали, забезпечують потреби в ремонті, транспортно-комунікаційних засобах, підготовці кадрів, охороні здоров’я, організації відпочинку й т. ер.

В основі розподілу галузей регіону на галузі спеціалізації й галузі місцевого значення лежить аналіз народногосподарського значення галузі.

Галузі, що мають більш ніж місцеве значення і беруть участь у загальнодержавному розподілі праці, відносять до галузей спеціалізації. Матеріальним вираженням міжрегіонального значення галузі є вивезення її продукції за межі регіону. Для великого міста аналогом поняття галузі спеціалізації є поняття містоутвірної галузі. Діяльність належить до містоутвірної галузі тоді, коли зовнішні господарські зв’язки зайнятих нею підприємств і установ превалюють над внутрішніми за масштабами і роллю в забезпеченні збалансованого відтворення на території міста.

30.Економічні повноваження регіональних і територіальних органів влади

Основним завданням регіональної економічної політики є вироблення та реалізація раціональної моделі регіонального розвитку.Оптимальний процес управління повинен забезпечувати постійно зростаючий життєвий рівень населення на основі ефективного використання місцевих ресурсів.

Згідно Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» регіональні органи державної виконавчої влади здійснюють:1)формування та виконання місцевих бюджетів;2)управління об’єктами комунальної власності;3)створення умов для розвитку підприємництва ;4)соціальний захист населення;5)забезпечення охорони навколишнього середовища.

Функції місцевих органів влади: політичні, економічні, соціальні, екологічні, інформаційні, культурні, побутові та виховні. Згідно Законом можна класифікувати функції місцевого самоврядування за формами діяльності: нормотворча; установча; контрольна; правоохоронна; за сферами діяльності: забезпечення комплексного розвитку території громади; планування бюджетно-фінансової діяльності; управління комунальною власністю й місцевими фінансами; забезпечення задоволення потреб населення у житлових, транспортних, торгових та комунально-побутових послугах; соціального захисту населення;  розвитку охорони здоров’я, освіти, культури і спорту; природоохоронної діяльності, регулювання земельних відносин;  дозвільно-реєстраційну та  інформаційну діяльність.

Місцеві бюджети формують грошові фонди, здійснюють соціальну підтримку незахищених прошарків населення, розподіляють використання сформованих фондів фінансових ресурсів між галузями економіки, що фінансуються з місцевих бюджетів, здійснюють контроль за фінансово-господарською діяльністю суб’єктів економічної діяльності, що фінансуються з місцевих бюджетів. Місцеві бюджети є фундаментом, на якому побудоване і функціонує місцеве самоврядування, є інструментом керування економічними процесами на місцевому рівні. Ступінь фінансової самостійності місцевих органів влади характеризує як незалежність держави в цілому, можливості  її економічного розвитку, так і рівень демократії.

Місцевий економічний розвиток буде зосереджуватися на керівній ролі місцевих лідерів в цьому процесі. Місцеві керівники є головними стратегами при виборі економічної політики регіону, їм належить вирішальне слово при виборі конкретних економічних програм розвитку. Крім того, вони є лідерами територіальної громади, їх авторитет та їх влив є визначальним при формуванні стратегії розвитку регіону.

Місцевий уряд відповідає за :1)розвиток фізичної інфраструктури в регіоні; 2)створення сприятливого клімату для розвитку підприємництва, виявлення всіх складових, що стимулюють формування, розвиток та розширення підприємств різних за розміром та за формою власності, усунення причин, що заважають розвитку бізнесу; 3)ефективне використання комунальної власності та раціональне використання коштів місцевих бюджетів як фінансової основи місцевого самоврядування; 4)ефективне управління державним сектором економіки, що розташований на території регіону;5)забезпечення інформацією бізнесові структури та територіальні громади про економічні можливості регіону, зміну регулюючих функцій державного та місцевого урядів, нові ресурсні можливості та інше.

Для вирішення ряду проблем, спільних для декількох регіонів можуть створюватись інститути для управління такими проблемами або часткові елементи управління регіональними економічними проблемами (наприклад, виробничі об’єднання, структурні підрозділи яких знаходяться в різних регіонах; сюди ж можна віднести асоціації міст, які теж об’єднуються для вирішення певних економічних проблем)

Механізм реалізації регіональної системи управління передбачає : 1)використання адміністративних та економічних методів управління ;2)поєднання інтересів як держави в цілому так і конкретного регіону при виробленні управлінських рішень, що приймаються на регіональному рівні; 3)регулювання та при необхідності дерегулювання економічними процесами з метою забезпечення сталого розвитку регіону.

Показникі, що характеризують регіональний економічний розвиток:

• показники, що характеризують рівень доходів населення;

• об’ємні показники зростання виробництва;

• рівень безробіття в регіоні;

• динаміка зростання продуктивності праці в регіоні;

• рівень забрудненості навколишнього середовища;

• тощо.

Висновки. Подальша трансформація регіонального управління полягає у винайдені оптимальних пропорцій загальнодержавного, регіонального та місцевого рівнів управління. Має зберегтися  тенденція поглиблення процесу децентралізації управління, що передбачає передачу більшості управлінських функцій від держави середнім і нижнім рівням управління в регіони, формування регіональної відтворювальної моделі розвитку в рамках переважно самостійного вирішення всіх нагальних проблем регіону.