Пит.43.З літератури середньовіччя

Роман « Трістан та Ізольда» належить до вічних образів світової культури. На перший погляд може здатися, що історія про Трістана та Ізольду – це легенда не тільки про кохання, а й про зраду. Звичайно, в романі є багато випадків зради, але семантика любові до кохання є найважливішою в цьому творі.

Наприклад, коли головні герої помилково випили любовний напій і цим самим прирекли себе до вічного кохання. Вони кохали один одного безтями, вони любили саму думку про кохання. Можливо, навіть ця думка, що вони кохають була сильнішою за саме їхнє кохання. Вони сприймали це як долю,яка вирішила все за них. Вона навіть не намагалися це змінити, чи покаятись. Трістан каже такі слова: «Розкаятись мені? В якому поступку? То, славний напій нас оп’янив». Так чи можна тут говорити про справжнє кохання, що поєднує в собі як любов серцем, так і любов розумом. Герої сприймали своє кохання саме як наслання чар і магії.

Заради свого кохання до Трістан здійснює подвиги, а Ізольда змушена зраджувати чоловіку і постійно переховуватись. Але з іншого боку Трістан зводить нанівець свій шлюб з Ізольдою Білорукою . Його дружина кохала Трістана самою чистою і відданою любовю.

Тож можна зробити висновок в романі « Трістан та Ізольда» семантика любові до кохання займає чільне місце, так як і в літературі середньовіччя і проявляється в багатьох випадках. Трістан і Ізольда обожнюють саме кохання, вони люблять його і в цьому їх проблема.

Пит. 44.Середньвіччя.

Семантика любові до смерті теж яскраво виражена в романі «Трістан та Ізольда» . Смерть проходить через весь сюжет роману, смерть рідні, друзів,ворогів, а в кінці і смерть Трістана та Ізольди. Адже вони пов’язані настільки сильним коханням, як і смерть. Вони ладні померти, аніж жити один без одного. Закохані самі штовхають на смерть і небезпеку себе і предмет свого кохання. В розлуці страждають, а коли підозрюють,що інший вже не мучиться і не сумує, то своїми своїми діями знову його до цього спонукає. Прикладом цього є те, що Трістан, будучи вигнаний Ізольдою, вирішив померти: « Трістан бажає і прагне смерті, але нехай же хоч довідається королева, що він умирає з любові до неї, як вона це знатиме – він умре спокійніше».

Можна сказати, що закохані хочуть страждати і померти разом. Вони люблять саму думку про смерть. І це чітко видно в кінці роману, коли побачивши чорний парус на кораблі Трістан . А Ізольда побачивши бездиханне тіло Трістана помирає з горя та туги теж.

66 Доведіть, що в «Божественній комедії» Данте поєднується між собою античність і християнство.

ідеальне («магічне») число «З», яке в прадавні часи означало три рівні Світового Дерева («низ» — «середина» — «верх»)й світобудови (підземний світ — світ людей — світ богів), у добу Середньовіччя в християн символізувало Святу Трійцю: Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого, що теж ураховував автор «Божественної комедії». Мабуть, не випадково Данте винайшов строфу саме з трьох рядків (терцину), а також поділив свій твір на три частини: «Пекло» «Чистилище», «Рай».

У комедії поєднано античність та християнство. Данте підтверджує силу античної культури та її надбань – його проводир – Вергілій. Автор із повагою ставиться до традицій античності, вважає що вони – стали початком для розвитку всієї європейської культури, а зокрема – літератури.

В той же час Вергілій створює свою комедію на основі того, що вже сам спускається до потойбічного світу, хоча за античної традиції – це повинен робити не автор, а герой, що має на це право та силу.

Автор поєднав християнство, як продовження культури, що почалося ще з античності та повертає її у середньовіччя.

Ще можна розповісти про той факт, що Вергілія за часів середньовіччя називали Віргілієм, що означає «незайманий». Насправді ж, Вергілій був неодруженим і можливо тому наближається своєю «цнотливістю» до отців церкви (середньовічний образ Вергілія).