Новеліно

1) Створено в Італії наприкінці 12 ст. Тексти Новеліно лише підсумовують поступ і рівень західноєвропейської перед новелістики. За жанровою семантикою це ще передновели (прозова розповідь).

1.1. У XV новелі розповідається про легендарну подію з життя одного із галльських єпископів межі 4-5 ст. Заключна фраза єпископа фпфавліна у структурному плані демонструю злитя подієвості з психологічним жестом.

1.2. Новела XLVI є переробкою відомого наративу з метаморфоз Овідія. Тут торжествує гедоністична етика.У порівнянні з античним джерелом тут ушляхетнюється і характер Нарциса, і історія життя. У пуанті торжествує гедоністична етика.

1.3. LXIX має досить складну структуру : розповідає про 2 події. У 1ій йде мова про справедливий вчинок римського імператора Траяна. У 2ій - про найбільшу з можливих винагород за його життя, сповнене подібних учинків. Пуант має підсумково- подієвий характер.

1.4. Матеріалом для LXXVI стала легенда доби 3-го Хрестового походу. Вона має розгорнуту нетрадиційну подіє вість , хочі й закінчується риторичним пуантом , який нагадує кінцівки прикладів.

1.5. XC новела демонструє антиномію між особистю любовю та повагою до держави (орел символізує владу імператора). У пуанті об’єднуються психологічна подіє вість із символікою, котра показує зверхність держави над почуттями її володарів.

30.Марія Французька. Ле про жимолость

Марі-де-Франс (або Марія з Франції, Марія Французька) (фр. Marie de France)- була середньовічною поетесою, яка жила в тодішній Англії, але, ймовірно, народилася в Франції. Вона жила і писала в кінці 12 століття, мешкаючи в англійському королівському дворі Генріха II, по собі залишила рукописи, які вважаються кращими взірцями середньовічної літератури і популярні по ці дні. Загалом, вважається, що Марі-де-Франс є першою франуцької поетесою, адже вона писала давньофранцузьким діалектом тодішнім англо-норманським письмом. Її творчість складалася з віршованих ле - це невеличкі ліричні оповіді про кохання, пригоди, про лицарів і їх дам, а сюжетами для них ставали старовинні бретонські, або ж кельтські легенди. Крім того, вона ще й переоповіла байки Езопа, та декотрі інші староанглійські релігійні тексти. Сучасні літературні дослідники вважають Марію з Франції - первістком куртуазної літератури Середньовіччя. Твори Марі-де-Франс є першим зразком жанру куртуазної літератури - невеликих лірико-епічних оповідань про надзвичайні пригоди, сюжети яких, здебільшого, запозичувалися з кельтських переказів (звідси і назва жанру - lais bretons). В трьох своїх ле Марія Французька розробляє казкові сюжети («Про перевертня», «Про ясені», «Про Іонеке» - сюжет якого збігається з французькою народною казкою «L'oiseau bleu»). Інша частина її ле - більше наближена до бретонського циклу тогочасних куртуазних романів («Про Еллідюке», «Про Мілуне» і «Про жимолості»). І незважаючи, що творчість Марі-де-Франс вважають первістком куртуазної поезії - основні елементи того стилю у її творах виражений ще досить слабо. Її не приваблює розкішне придворне життя, натомість, подаються замальовки природи та показуються в епічному вигляді вчинки та характери головних героїв. Кохання в її зоображенні - це не галантне служіння знатній пані, але, природне ніжне людське почуття, і ті прояви насильства над цим почуттям чи закоханими (які були притаманні в тогочассі) - глибоко засмучують Марію Французьку. І в цих своїх намірах-поглядах - вона зближується з народною поезією тих часів. Черпаючи свої сюжети та рими з бретонських народних оповідей, вона й надалі зберігає їх задушевність і вкладений у них глибокий людський сенс. Мова її ле доволі проста, а поетична форма позбавлена манірності і зайвих художніх вимислів. Жанру ле протиставлялися фабліо(Франція) і шванк(Німеччина).

У ле марія французька реінтерпритувала кельтські легенди і перекази любовної тематики. Вона вводить в європейську літ-ру фемінний погляд на відносини між чоловіком і жінкою, який базується на любові , ніжності, довірі, жертовності.

У наративі «Про жимолость» мова йде про один епізод з великого масиву історій про Трістана та Ізольду, тобто створюється образ-подія. Трістан виступає не лише дійовою особою образу нарації, а й своїм власним біографом. Відбувається подвійне кодування подієвості. Разом з тим трагізм замінюється драматизмом, котрий у свою чергу , наповнюється ліризмом. Вноситься жіноче прагнення до гармонійності стосунків.