Школьна Надія Ігорівна

аспірант кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності ОВС факультету підготовки фахівців міліції громадської безпеки Одеського державного університету внутрішніх справ

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Буткевич Сергій Анатолійович

Об’єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст. 175 кримінального кодексу україни: особливості кваліфікації

Об’єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст. 175 КК України, полягає в безпідставній невиплаті заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадян більш як за один місяць, тобто затримання такої виплати більш ніж на місяць [1]. Водночас вид такої виплати (заробітна плата, стипендія, пенсія т. ін.), а також форма власності підприємства, установи або організації чи громадянина – суб’єкта підприємницької діяльності значення не мають, оскільки головна умова – щоб виплата була передбачена чинним законодавством України. За даними МВС України, в період з 2005 р. по 20 листопада 2012 р. порушено майже 7,9 тис. кримінальних справ за ознаками ст. 175 КК України, що свідчить про актуальність цієї проблеми для сфери оплати праці та соціального захисту найбільш уразливих верств населення.

При цьому під невиплатою заробітної плати, стипендії, пенсії або іншої установленої законом виплати слід розуміти неповну чи несвоєчасну виплату громадянам указаних виплат. Така невиплата створює склад злочину, передбаченого ст. 175 КК України, якщо вона:

1) є необґрунтованою (безпідставною). Такою вона буде вважатися тоді, коли невиплата має місце, незважаючи на наявність законних підстав для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії або іншої установленої законом виплати громадянам. Не буде цього складу злочину, якщо вказані виплати не здійснюються на законних підставах (наприклад, несплата частини заробітної плати в результаті відрахування з неї для покриття заборгованості працівника підприємству (установі, організації), на якому він працює) або їх невиплата обумовлена об’єктивними причинами (наприклад, неповним бюджетним фінансуванням, відсутністю необхідних для виплат коштів на рахунках підприємства, установи, організації або громадянина – суб’єкта підприємницької діяльності).

2) має місце протягом певного періоду (більш ніж за один місяць). Посилання кримінального закону на такий строк свідчить не тільки про те, що невиплата, наприклад, заробітної плати або пенсії за один місяць не є кримінально караною (за такі дії може наставати адміністративна відповідальність, передбачена ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення), але й про те, що вона може стосуватися тільки тих виплат громадянам, які мають регулярний характер. Виходячи з цього, склад такого злочину буде відсутній, якщо невиплата стосується одноразової (за винятком тій, що входить до структури заробітної плати) виплати громадянам. За наявності підстав, зокрема при заподіянні значної шкоди, такі дії можуть кваліфікуватися як зловживання владою або службовим становищем чи інший злочин.

Для встановлення цієї ознаки необхідно з’ясувати діючі відповідно до закону чи іншого нормативно-правового акту строки та періодичність тієї або іншої виплати. Так, заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Її розмір залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Структурно до заробітної плати входять: а) основна заробітна плата – винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки); вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; б) додаткова заробітна плата – винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій; в) інші заохочувальні та компенсаційні виплати – виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми [2]. Згідно із частинами 1 і 2 ст. 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні [3].

Пенсія – щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім’ї у випадках, визначених указаним Законом [4]. Відповідно до чинного законодавства трудові пенсії призначаються: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років [5]. Виплата пенсій здійснюється з 4 по 25 число кожного місяця у виплатних об’єктах поштового зв’язку та з доставкою додому [6].

У свою чергу, стипендії поділяються на академічні й соціальні та виплачуються раз на місяць [7].

Інша установлена законом виплата – це інша, крім заробітної плати, стипендії, пенсії, установлена законом виплата громадянам, що здійснюється на регулярній основі (щомісячно). Це, зокрема: грошове утримання військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, певні види державної соціальної допомоги, доплати і компенсації, що здійснюються відповідно до законодавство про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та ін.

Отже, злочин, передбачений ст. 175 КК України, вважається закінченим з моменту, коли сплив останній строк виплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам і її невиплата становить більш ніж один місяць. Так, при невиплаті заробітної плати цей злочин буде вважатися закінченим з моменту настання дня, який слідує за тим, в якій повинна була бути виплачена перша частина заробітної плати за другий місяць. При невиплаті пенсії – з моменту настання дня, який слідує за тим, який був останнім за строками виплати пенсії за другий місяць, тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Кримінальний кодекс України від 5 квіт. 2001 р. № 2341-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131.

2. Про оплату праці : Закон України від 24 берез. 1995 р. № 108/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 17. – Ст. 121.

3. Кодекс законів про працю України від 10 груд. 1971 р. № 322-VIII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – Додаток до № 50. – Ст. 375.

4. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування : Закон України від 09 лип. 2003 р. № 1058-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 49–51. – Ст. 376.

5. Про пенсійне забезпечення : Закон України від 05 листоп. 1991 р. № 1788-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 3. – Ст. 10.

6. Про затвердження Інструкції про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового зв’язку : Наказ Міністерства транспорту та зв’язку України, Міністерства праці та соціальної політики України від 28 квіт. 2009 р. № 464/156 // Офіційний вісн. України. – 2009. – № 51. – Ст. 1773.

7. Питання стипендіального забезпечення : Постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2004 № 882 // Офіційний вісн. України. – 2004. – № 28. – Т. 1. – Ст. 1871.