Холоденко Олександр Валерійович

курсант 3-го курсу факультету підготовки фахівців міліції громадської безпеки Харківського національного університету внутрішніх справ

Науковий керівник: кандидат юридичних наук Казначеєва Дар’я Володимирівна

Проблеми кримінальної відповідальності за рейдерство

У продовж останніх років в Україні значного поширення набули суспільно небезпечні дії, пов’язані із силовим протизаконним захопленням підприємств, організацій, установ різних форм власності, що отримало назву «рейдерство». Термін «рейдер» має англійське походження і означає: загарбник, учасник нальоту, мародер.

Рейдери - це спеціалісти із захоплення власності чи перехоплення права на оперативне управління нею шляхом штучно створеного і розіграного бізнес-конфлікту [1, с. 34]. Рейдерство це кримінально-правове явище, що являє собою добре організований, продуманий, цілеспрямований і комплексний захід, який забезпечується значними фінансовими та інтелектуальними ресурсами. Під час здійснення захоплень підприємств рейдери, як правило, намагаються діяти під виглядом виконання законних процедур, використовуючи прогалини чинного законодавства. При цьому для досягнення поставленої мети, втілення своїх корисливих планів рейдеру потрібна наявність корпоративного конфлікту.

На думку З.С. Варналія та І.І. Мазур рейдерство – це недружнє, поза межами дії цивільного законодавства, спрямоване проти волі власника, захоплення чужого майна на користь іншої особи, встановлення над майном повного контролю нового власника в юридичному й фізичному розумінні з використанням корумпованості чиновників та (або) із застосуванням сили [2].

У корпоративному праві США та Західної Європи терміном «рейдер» позначається особа, яка починає активно скуповувати акції чужої компанії з метою її поглинання, шляхом отримання контрольного пакету. У своєму класичному визначенні рейдер, уживаючи заходи з придбання чужої компанії, не порушує закон, а діє лише всупереч волі її керівництва та контролюючих акціонерів. Це дозволяє розглядати навіть випадки ворожого (недружнього) поглинання підприємств як об’єктивні процеси, що сприяють динаміці економічного зростання та розбудові потужної конкурентоспроможної економіки.

Рейдерство в Україні має суттєву кримінальну складову. Відверто злочинне захоплення чужої власності, поєднане з корупцією у судах та правоохоронних органах закономірно викликає обурення суспільства і тому вимагає правової оцінки саме з боку правоохоронних органів. Так, на думку окремих фахівців Генеральної прокуратури, ознаками рейдерства є незаконні дії щодо скупки акцій у дрібних акціонерів, розголошення даних реєстрів власників акцій, винесення незаконних судових ухвал (рішень) у справах з вирішення корпоративних конфліктів, неправомірних дій органів державної виконавчої служби при виконанні судових ухвал (рішень), злочинних дій приватних охоронних структур та груп людей щодо захоплення підприємств тощо [3]. Проте деякі науковці вважають помилковим зведення рейдерства лише до корпоративних конфліктів. Дії рейдерів хоча й пов’язані часто з ініціюванням корпоративного конфлікту, але відбуваються поза межами цивільного й корпоративного законодавства. Корпоративний конфлікт у рейдерських схемах є тільки приводом для захоплення підприємства [4]. Сторона, проти якої діє рейдер, не є стороною конфлікту − вона про нього нічого не знає і тому не може захистити свої права в суді. Фахівці Служби безпеки України розглядають «рейдерство» як протиправне захоплення акціонерних товариств (у тому числі з державною часткою власності) сторонніми комерційними структурами через міноритарних акціонерів, які діють на їхню користь. На їхню думку, реалізація протиправних схем заволодіння акціонерними товариствами, що супроводжується силовим захопленням адміністративних приміщень і зміною керівництва товариства, стає окремим видом економічних злочинів [5].

Як антисуспільну дію, що не має легітимності, але відбувається в абсолютно законний спосіб, визначають рейдерство фахівці Міністерства юстиції України. При рейдерстві є замовник, який стимулює відповідними методами появу судового рішення. На це рішення чекає державний виконавець, який уже в законний спосіб, але дуже швидко, готовий виконати це рішення. У цьому йому допомагають органи внутрішніх справ, які лише чекають, поки державний виконавець поставить підпис під виконавчим провадженням [6].

У більшості європейських країн прийняті спеціальні закони проти рейдерів (в Україні їх не те, що не прийняли – не існує навіть подібних законопроектів). Однак важливо відзначити, що депутати та бізнесмени активно обговорюють проблему й, за логікою речей, рано чи пізно відповідні законопроекти будуть розроблені. Але найважливішим інструментом захисту економіки від рейдерів має бути судова влада.

Автори законопроекту № 3300 від 13 березня 2007 року «Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за захоплення підприємств (рейдерство)» визначають рейдерство як замовлення та (або) організацію нападу на підприємство, установу, організацію з метою його захоплення, що потягло порушення його нормальної роботи, а так само напад на підприємство, установу, організацію, з метою його захоплення, вчинене організованою групою [7].

На наш погляд, більш обґрунтованою та такою, що відповідає сутності цього явища, є позиція фахівців, які визначають рейдерство як злочинну діяльність організованих злочинних угруповань із привласнення чужого майна шляхом шахрайства, із використанням неправосудних судових рішень за співучасті корумпованих чиновників [8].

На підставі викладеного можна дійти висновку, що рейдерське захоплення (поглинання) підприємства є добре організованим, продуманим, цілеспрямованим і комплексним заходом, що вимагає від його ініціаторів (рейдерів) значних інтелектуальних і фінансових ресурсів. Використання корупційних зв’язків дозволяє рейдеру досягти ефекту раптовості, необхідного для захоплення чужого підприємства, а неправосудні судові рішення дозволяють рейдеру розпорядитися чужим майном на свою користь.

Узагальнюючи вищевикладене, можна дійти висновку, що основною ознакою рейдерства є вчинення протиправних діянь по заволодінню чужою власністю під прикриттям зовні законних підстав: вирішення бізнес-конфлікту; поновлення порушених прав міноритарних акціонерів; усунення від керівництва неефективного менеджменту тощо.

Одним із шляхів вдосконалення законодавства з метою протидії рейдерству – це внесення змін до статей Кримінального Кодексу, якими встановлено відповідальність за суспільно небезпечні діяння, що є складовими рейдерства, з метою посилення відповідальності за них та отримання можливості більш ефективно використовувати ці норми для протидії рейдерству. Але, на мій погляд, криміналізація рейдерства як окремого складу злочину є більш дієвим методом боротьби.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Зеркалов Д.В. Антирейдер: пособ. / Зеркалов Д.В. К.: Дакор, КНТ, Основа, 2008. 224 с.;

2. Краснодемська З. Вакцина проти рейдерства. // Урядовий кур’єр. – 2007 від 22 лютого;

3. Пропозиції Генеральної прокуратури України щодо організаційно-практичних заходів протидії «рейдерству»: Лист Генеральної прокуратури України №12/1/1-109вих-06 від 06.10.2006 року;

4. Корпоративні конфлікти: кримінальні способи та методи встановлення контролю над підприємством: Методичні рекомендації / Ущаповський В. Ф. , Сахарова О. Б., Лопатін С. І. та ін. ─ К. : Державний науково-дослідний інститут МВС України, 2007. ─ С. 6.;

5. Служба безпеки України запобігла рейдерському замаху на «Укррічфлот» // Прес-служба СБ України. — http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=51654304;

6. Уряд шукає законодавчі важелі для перешкоджання проблемі рейдерства // Прес-служба Міністерства юстиції України. — http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=56642944;

7. Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за захоплення підприємств (рейдерство): Законопроект № 3300 від 13 березня 2007 року // http://www.rada.gov.ua;

8. Шевчук В. Рейдерство та корупція // Вісник прокуратури. − 2006. − №11 (65). − С. 14.