Торбєєв Микола Олександрович

аспірант кафедри кримінального права Інститут імені Володимира Сташиса Класичного приватного університету

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Денисов Сергій Федорович

Деякі аспекти віктимологічної безпеки в контексті загальної концепції безпеки людини

Проблема безпеки людини з’явилася відносно нещодавно. До цього часу безпека пов’язувалася здебільшого з державою, стурбованість існувала лише безпекою держави [1, с. 5]. І вже з перших її проявів набула концептуального свого розуміння.

Розуміння людиною поняття власної безпеки повністю характеризується станом непорушності нормальних умов її життєдіяльності. В загальні концепції безпеки людини її розмежовують на наявність певних захищених станів людського співіснування, зокрема щодо правої безпеки людини, що в свою чергу відокремлюється на безпечний стан від протиправних зазіхань. Для забезпечення такого стану необхідним залишається перш за все виявлення причин та умов, що сприяють злочинам. Однак, недопустимо залишати поза увагою саму особу потерпілого, як потенційний об’єкт злочинних посягань, в розумінні її безпеки віктимологічної. Вагомого значення цьому надано в роботах відомого російського кримінолога Г.А. Аванесова, який наголошував, що без дослідження особи потерпілого профілактика не зможе вийти за рамки раніше існуючих, в значному ступені, і, розглядаючи форми та види профілактики, пропонував звернути особливу увагу на віктимологічні аспекти в боротьбі зі злочинністю [2, с. 466–468]. Якщо в загальному розумінні під безпекою мається на увазі постійний та непорушний стан захищеності людини від будь-яких загроз, без визначення їх особливого характеру, то виходячи з самого визначення віктимології, як вчення про жертву злочину, про потерпілого, який має індивідуальну здатність стати жертвою злочинного насильства [3, с. 524-525] під віктимологічною безпекою розуміється нормальне та стабільне існування людини без зазіхань з боку будь-якого злочинного прояву. Зроблений акцент саме на цьому визначенні віктимології, як науки, наводиться з цією метою, що особливої ознаки йому надає наявність здатності самому потерпілому стати жертвою від злочину. Тобто, сама людина є першопричиною розвитку подій навколо себе і можливі несприятливі наслідки у зв’язку із чим взаємопов’язані з індивідуальною її поведінкою. Варто зазначити, що наявність злочинності в суспільстві неможливо ставити в пряму залежність від тієї чи іншої поведінки самих її жертв. Доречним в цьому випадку є уявний закон Е. Феррі, суть якого являє порівняльний аналіз суспільства і злочинності в ньому з розчином води з хімічним елементом, розчиненим в ній. Так, він вивів, що подібно до того, як у певній кількості води за даної температури розчиняється певна кількість хімічної речовини, так само і в даному соціальному середовищі, з даними індивідуальними та фізичними умовами, вчиняється певна кількість злочинів, ні менше, ні більше [4, с. 240]. Якщо продовжувати його теорію, то допустимо прийти до висновку, про залежність суспільної безпеки в цілому, так і безпеки кожного прямо пов’язано із внутрішніми особливостями самого суспільства, яке само і визначає правила та порядок існування в ньому кожного індивіда. Е. Феррі змоделював віктимологічну безпеку на прикладі води та хімічної речовини і наслідок їх взаємодії поставив у пряму залежність як від об’єктивних факторів, так і від індивідуальних, провівши паралелі між кількістю та якістю, що виразилося у самої кількості води та її температурі.

Питання віктимологічної безпеки потребує досить детального дослідження, як і дослідження питання кримінологічної безпеки в цілому, що з огляду на акцентування об’єму кримінологічної безпеки на суспільстві та суспільних відносинах створюється можливість оцінювати й приховані (латентні) форми загроз та виявляти детермінаційні зв’язки між ними [5].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Тер-Акопов А.А. Моральність і право / А.А. Тер-Акопов // «Російський військово-правовий збірник». – М. : «Блок», 2005. - № 6(3) – 60 с.

2. Аванесов Г.А. Кримінологія та соціальна профілактика. – М.: Вид-во Акад. МВД СРСР, 1980. – 526 с.

3. Кулик О.Г. Злочинність в Україні: тенденції, закономірності, методи пізнання/ О.Г. Кулик : Монографія. – К. : Юрінком Інтер, 2011. – 288 с.

4. Ферри Е. Кримінальна соціологія / Е. Феррі ; скл. та предс. В.С. Овчинського. – М. : ІНФА-М, 2005. – 658 с.

5. Мельничук Т.В. Елементи концепції кримінологічної безпеки / Т.В. Мельничук // Науковий вісник міжнародного гуманітарного університету», 2011. - № 1. – с. 53.