Саламатова Марина Володимирівна

аспірант Інституту права імені Володимира Сташиса Класичного приватного університету

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України Денисова Тетяна Андріївна

Основні проблеми дослідженнЯ питань запобігання злочинам у сфері нотаріальної діяльності

Останні роки ознаменувалися значними перетвореннями в законодавчій, правотворчій, правозастосовній діяльності України. Особливі кроки були пов’язані, в першу чергу, з ратифікацією Конвенції ООН проти корупції, що набула чинності у 2010 році [8] та прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» [7]. Одним з наслідків цього є криміналізація ряду діянь у галузі службової і професійної діяльності та діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг. Саме до осіб, які, не будучи державними службовцями, посадовими особами місцевого самоуправління, надають публічні послуги і відносяться нотаріуси. Нотаріальна діяльність є професійною діяльністю тільки нотаріусів, а інші особи уповноважені на вчинення окремих видів нотаріальних дій додатково, поряд із здійсненням власної професійної діяльності [4, с. 115].

Враховуючи нещодавні зміни кримінального законодавства, що зумовили необхідність наукових досліджень злочинів у сфері нотаріальної діяльності, актуальними постають питання щодо їх кримінологічної характеристики та заходів запобігання. Саме кримінологічне дослідження злочинності й обґрунтовує співвіднесення рівня суспільної небезпечності діяння та оптимального обсягу кримінально-правових і кримінологічних заходів, необхідних для подолання його причин і умов [2, с. 105]. Однак, перш ніж здійснити вказане дослідження, треба зупинитися на узагальненій характеристиці складів злочину, що передбачають кримінальну відповідальність за протиправні дії, які вчинені спеціальним суб’єктом, а саме нотаріусом.

Чинна на сьогодні редакція Кримінального кодексу (далі - КК) України містить безпосереднє посилання на посаду нотаріуса у статтях 232-1, 365-2, 368-4, що передбачають такі злочини, як незаконне використання інсайдерської інформації, зловживання повноваженнями та підкуп. На нашу думку, щодо особливостей злочинів у сфері нотаріальної діяльності можна застосувати узагальнення Акрам Трад Аль-Фаїза, щодо службових злочинів. Зокрема, це особливий родовий об’єкт зазіхань, наявність спеціального суб’єкта (нотаріуса), а також «здійснення злочинного діяння завдяки займаній посаді» [1]. Безпосереднім об’єктом цих злочинів є правоохоронювані суспільні відносини, блага, інтереси та соціальні цінності, що забезпечують нормальну діяльність службових осіб та нормальну професійну діяльність осіб, які надають публічні послуги [2, с. 106].

Специфіка об’єктивної сторони злочинів у сфері нотаріальної діяльності, зокрема, у ст. ст. 232-1, 365-2, 368-4 КК України, виявляється в її вираженні, з одного боку, в неправомірному використанні, перевищенні, невиконанні або неналежному виконанні суб’єктом своїх повноважень, а з іншого – в протиправному спонуканні суб’єкта до такого неправомірного використання, перевищення, невиконання або неналежного виконання нотаріусом його повноважень.

У випадку злочинів у сфері нотаріальної діяльності, кримінальний закон передбачає відповідальність осіб, наділених, окрім загальних ознак суб’єкта, додатковими ознаками, що характеризують відповідну особу як спеціального суб’єкта злочину. Визначення спеціальних ознак суб’єкта злочину обумовлюється специфікою окремих складів злочинів, вчинення яких є можливим виключно у зв’язку із відповідним видом людської діяльності, яку можуть здійснювати не всі, а обмежене коло суб’єктів [9, с. 425]. Наявність повноважень на зайняття нотаріальною діяльністю є суттєвою ознакою, що характеризує поняття «нотаріус» в розумінні його як спеціального суб’єкта злочинних діянь. Аналіз відповідних норм КК України [5] (ст. ст. 232-1, 365-2, 368-4 тощо) дає можливість побачити, що основою виділення нотаріуса як спеціального суб’єкта злочинів став саме його правовий статус, пов’язаний із наявністю особливих професійних повноважень. Однак при характеристиці суб’єкту злочинів, закріплених в даному розділі ККУ, звертає на себе увагу те, що в нормах встановлюється відповідальність за злочини у сфері надання публічних послуг при тому, що легальне (нормативне) визначення їх в законодавстві на теперішній час відсутнє, що, не виключає різних тлумачень цього поняття, пов’язаних із цим помилок, зловживань, а, отже, і відповідних корупційних правопорушень.

Щодо суб’єктивної сторони злочинів у сфері нотаріальної діяльності, зазначимо, що найбільш характерним для них є учинення з умислом. Мотив вчинення цього виду злочинів може бути як корисливим, так і позбавленим ознак корисливості.

Якщо кримінальне покарання впливає на злочинність через дію на особу злочинця, то запобіжні заходи спрямовані на усунення чи нейтралізацію причин і умов злочинності. Тож запобіжна діяльність за змістом, масштабами заходів і кількістю суб'єктів, що беруть у ній участь, є ширшою та багатшою, ніж практика застосування кримінального покарання [3, с. 161].

В контексті запобігання злочинам у сфері нотаріальної діяльності, важливу роль відіграє застосування адекватних заходів державного примусу, у тому числі покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що на думку Марченко Н.В. має «вузько превентивну спрямованість» [6, с. 7]. Проблемним є також механізм виявлення таких злочинів та притягнення винних осіб до відповідальності, у зв’язку з чим необхідно чітко визначити порядок повної й своєчасної реєстрації повідомлень про вчинені злочини та інші правопорушення, установити юридичну відповідальність за його порушення. Необхідно законодавчо визначити правовий статус нотаріуса в контексті кримінальної відповідальності та поняття «професійна діяльність, пов’язана з наданням публічних послуг». Важливими профілактичними заходами також будуть підвищення правової культури нотаріусів, вироблення негативної морально-соціальній оцінки поведінки винного та регулярне ознайомлення їх з кримінологічною (зовнішньою) інформацією щодо злочинності у сфері їх діяльності.

Список використаних джерел:

1. Акрам Трад Аль-Фаїз. Відповідальність за хабарництво за кримінальним законодавством Йорданії і України (порівняльно-правове дослідження) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. Наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право» / Акрам Трад Аль-Фаїз. – К., 2002. – 16 с.

2. Задорожний А.А. Кримінально-правова характеристика злочинів у сфері службової діяльності / А.А. Задорожній // Право і безпека. – 2012. – № 2(44). –С. 105-111.

3. Іванов Ю. Ф. Кримінологія: Навч. посіб. / Ю. Ф. Іванов., О. М. Джужа. –К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2006. – 264 с.

4. Коротюк О.В. Кримінально-правова характеристика нотаріуса як спеціального суб ’єкта злочину / О.В. Коротюк // Вісник Академії адвокатури України. – 2012. – № 2(24). – С. 114-118.

5. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.

6. Марченко Н.В. Додаткові покарання та особливості їх призначення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія” / Н.В. Марченко. – К.: Академія адвокатури України, 2009. – 20 с.

7. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення: Закон України від 07 квіт. 2011 р. № 3207-УІ // Офіційний вісник України. – 2011. – № 44. – Ст. 1765.

8. Про ратифікацію Конвенції ООН проти корупції: Закон України від 18.10.2006 р. № 251-V // Відомості Верховної Ради. – 2006. – № 50. – Ст. 496.

9. Худякова Н.Ю. Суб’єкт злочину службової недбалості / Н.Ю. Худякова // Митна справа. – 2012. – № 2(80). – С. 425-432.