Рачинська Вікторія Володимирівна

курсант 3-го курсу факультету з підготовки фахівців міліції громадської безпеки Харківського національного університету внутрішніх справ

Науковий керівник: кандидат юридичних наук Цвіркун Наталія Юріївна

Щодо можливості кримінально-правового захисту дітей від сексуальної експлуатації в україні

Не дивлячись на прогресивні кроки нашої держави щодо всебічного і найповнішого забезпечення прав дітей, що можна простежити внаслідок підписання Україною всі базових міжнародних документів, що стосуються захисту дітей, Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуальної розбещеності,тощо. Але дана проблема залишається актуальною й пріоритетною. З огляду на останні зміни, які пронизують всі гілки влади та сфери життєдіяльності населення, права дитини в Україні реалізуються в умовах економічних та соціальних протиріч, нестабільності, що в свою чергу негативно впливає на розв'язання проблем захисту дітей. Основоположними пунктами щодо реалізації конвенції ООН про права дитини мають бути визнані:

1) забезпечення декларованих Конвенцією ООН прав дитини;

2) створення механізму реалізації прав кожної дитини;

3) захист порушених прав дитини та попередження таких порушень.

Чи захищені в Україні діти від сексуального насильства та сексуальної експлуатації? Відповісти на це питання може українське законодавство, в якого є всі належні підстави для вирішення цього питання.

Держави, що знаходяться на міжнародній арені не залишились байдужими до майбутнього українських дітей, які знаходяться під загрозою експлуатації та насильства. Саме тому спільними зусиллями вони створили проект Ради Європи та Європейського Союзу зі зміцнення та захисту прав жінок та дітей в Україні в співпраці з урядом України, а також громадянськими організаціями зосереджують увагу на питаннях гендерної рівності (боротьба з дискримінацією та насильством проти жінок) та захисті прав дітей (такі проблеми, як дитяча праця, прояви насильства та розбещування дітей, торгівля дітьми та сексуальна експлуатація дітей).

Управління кримінальної міліції у справах дітей визнає, що захист дітей від злочинних посягань, сексуальної експлуатації, притягнення до відповідальності дорослих осіб, які втягують неповнолітніх у протиправну діяльність, проведення правоосвітньої та роз’яснювальної роботи – є запорукою зміни ситуації на краще. За даними Управління, впродовж чотирьох місяців 2012 року до органів внутрішніх справ доставлено 10 834 дитини, з них 2307 віком до 16 років, які перебували без догляду дорослих. «Усвідомлюючи комплексність проблеми, ми приділяємо особливу увагу усуненню причин і умов, що сприяли негативним явищам у дитячому середовищі, насамперед, проводимо відповідну роботу з батьками, які ухиляються від виховання своїх дітей», – підсумувала заступник начальника Управління кримінальної міліції у справах дітей МВС України.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 жовтня 1989 р., кожна дитина (людина віком до 18 років) має право на повний захист від усіх форм сексуальної експлуатації та насильства [1]. Згідно Закону України «Про охорону дитинства » від 26 квітня 2001р. сексуальна експлуатація дітей є формою фізичного і психічного насильства, включаючи сексуальні зловживання, у тому числі з боку батьків, або осіб, які їх замінюють. Сексуальна експлуатація принижує достоїнство дітей та часто загрожує їхньому життю. Є три основні та взаємопов’язані форми сексуальної експлуатації: проституція, порнографія та торгівля людьми із сексуальними цілями [2]

В свою чергу, держава засобами кримінально-правового впливу здійснює охорону волю, честь та гідність, статеву свободу та статеву недоторканість дитини, встановивши кримінальну відповідальність за вчинення таких злочинів, як «Торгівля людьми або інша незаконна угоди щодо людини» – ч. 2 та ч. 3 ст. 149 КК України, «Експлуатація дітей» – ст. 150 КК України, «Зґвалтування» – ч. 3 та ч. 4 ст. 152 КК України, «Статеві зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості» – ст. 155 КК України, «Розбещення неповнолітніх» – ст. 156 КК України, «Сутенерство або втягнення особи в зайняття проституцією» – ч. 3 та ч. 4 ст. 303 КК України тощо [3].

Отже, не дивлячись на заборону сексуальної експлуатації кримінальним законодавством України, на сьогоднішній день ця проблема є вкрай актуальною. Слід зазначити, що точна кількість жертв від сексуальної експлуатації та насильства не відома. Причин для цього багато. Досі немає загальної методології оцінки експлуатації. У випадку із дитячою порнографією дитина може не знати, що його чи її експлуатують, і повідомлення про злочин може так і не надійти. Інші форми експлуатації та насильства лишаються непоміченими через різні соціальні фактори в оточенні чи у родині дитини.

Вбачається, що кримінальне законодавство України належним чином не захищає потерпілих та багато з питань залишаються невирішеними. До таких питань можна віднести: по-перше, ідентифікацію потерпілих дітей та надання необхідної допомоги у їх реабілітації та реінтеграції, більш тісна співпраця між службами, а також між державами регіону та краще забезпечення виконання законів, що покликані протидіяти попиту на експлуатацію дітей. Потребують розробки методики допитів потерпілих у процесі яких, крім встановлення фактів та обставин вчинення злочину, необхідно насамперед якомога менше травмувати постраждалу дитину, та забезпечити захист прав і інтересів потерпілих як на стадії попереднього слідства, так і в суді.

Сексуальна експлуатація – одна з найжорстокіших форм насильства до дітей. Діти, які стали її жертвами, зазнають фізичних, психо-соціальних і емоційних страждань, наслідки яких впливають на все життя і навіть загрожують йому.

Не дивлячись на те, що часто діти не звертаються по допомогу, психологи, психіатри та педагоги визначили певні індикатори у поведінці дітей, за допомогою яких можна виокремити дитину з натовпу. У дітей дошкільного віку такими індикаторами є: надзвичайна сексуальна обізнаність, недоречні для цього віку і рівня розвитку сексуальні ігри, надмірна самостимуляція геніталій, імітація статевого акту, сексуалізовані поцілунки, тощо.

У дітей старше 10 років індикатори дещо інші: часте безсоння, надзвичайне побоювання якоїсь людини, нічні кошмари, саморуйнівна поведінка, повна недовіра до дорослих, регресія до інфантильної поведінки, підтвердження того, що між дитиною і дорослою людиною існують якісь приховані стосунки (погляд, дотик) тощо [4].

Проаналізувавши вище зазначене, можна зробити висновок, що категорія «сексуальна експлуатація» хоч і використовується у міжнародному праві, проте, її зміст та дефініції в національних законодавствах відрізняються та не завжди узгоджується між собою,унаслідок чого цим поняттям охоплюється цілий спектр форм протиправної поведінки щодо дітей: від власне статевих злочинів до інших правопорушень, що вчиняється стосовно дитини. Вбачається, що для більш якісного захисту в Україні дітей від сексуальної експлуатації, враховуючи тяжкий характер зазначених діянь, кримінальне законодавство потребує вдосконалення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989р., Ратифікована Україною 27лютого 1991 р. – Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР). – 1991. – №13. – ст. 145;

2. Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. – Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2001. – №30. – ст.142;

3. Кримінальний кодекс України. – Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2001. – № 25-26;

4. Конвенція МОП № 182 про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці від 17 червня 1999 р., Ратифікована Україною 5 жовтня 2000р. – Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 200. – № 48. – ст. 412