Полуян Вячеслав Миколайович

курсант 3-го курсу факультету з підготовки фахівців міліції громадської безпеки Харківського національного університету внутрішніх справ

Науковий керівник: кандидат юридичних наук Северин Оксана Олександрівна

Віктимологічний аспект корисливо-насильницької злочинності відносно іноземців

Здобуття Україною незалежності, її активна інтеграція до ЄС передбачають поширення міжнародних зв’язків та адаптування національного законодавства України до законодавства європейських країн. Зближення України зі світовою спільнотою стало невід’ємною частиною політичного іміджу нашої країни і поетапної реалізації потенціалу її геополітичного положення.

Беручи до уваги розгортання широкомасштабних антитерористичних операцій у світі, змін політичного клімату в мусульманських регіонах, можна реально прогнозувати зростання міграційних процесів у країнах Європи, у тому числі і в Україні. Разом з тим, масштаби і темпи зростання злочинності в країні зробили її одним з основних чинників, які перешкоджають здійсненню соціальних і економічних перетворень.

Проблеми корисливо-насильницької злочинності, профілактичних аспектів і обмеження протиправних проявів відносно іноземних громадян розглядалися багатьма вченими, які зробили значний внесок у розвиток кримінології. Цій проблемі присвячені роботи таких вчених, як А.І. Алексєєв, М.М. Бабаєв, А.М. Бандурка, М.М. Баранов, О.І. Гуров, А.І. Долгова, О.М. Джужа, С.О. Загороднюк, А.Ф. Зелінський, М.Й. Коржанський та ін. Окремим питанням вказаної проблеми присвячені роботи П.П. Андрушка, В.О. Глушкова, В.М. Дрьоміна, О.М. Костенка, О.М. Литвака, П.П. Міхайленка, С.С. Овчинського, В.О. Пашковського, І.П. Портнова.

Слід зазначити, що в детермінації корисливої злочинності вирішальною обставиною виступає не сам по собі рівень задоволення матеріальних потреб, а ступінь відмінностей у їх задоволенні різними соціальними групами, тобто майнова нерівність.

На сьогодні, в умовах переходу до ринку, майнове розшарування значно збільшується. Майнова нерівність обумовлює і існування іншого протиріччя - між матеріальними потребами і легальними можливостями їх задоволення. Потреба матеріального порядку формується під впливом достатку найбільш забезпечених верств населення, а можливість легального задоволення визначається рамками доходів тієї соціальної групи, до якої індивіди відносяться.

Не меншої шкоди завдають романтизація злочинного життя і моралі, зображення злочинця мало не героєм суспільства на сторінках публікацій ЗМІ. Це призводить до того, що серед населення, особливо молоді та підлітків, негативне соціальне поведінка набуло привабливість.

Поряд із загальними чинниками злочинності в Україні необхідно вказати на віктимологічний аспект цієї проблематики.

Суттєвий інтерес становить розгляд особливостей віктимної поведінки жертв злочинів через призму механізму вчинення злочину. Доволі часто зустрічаються ситуації, коли від дій потерпілого залежить сам факт вчинення злочину, його поведінка створює обстановку, що сприяє вчиненню злочину. Поведінка потерпілого може впливати на вину обвинуваченого, а іноді виключати її (необхідна оборона, стан афекту). Багато потерпілих своєю аморальною, протиправною, зухвалою поведінкою спричиняють вчинення злочинного акту відносно себе.

Серед потерпілих особливу групу жертв корисливо-насильницьких злочинів складають іноземці.

Іноземні громадяни – специфічний об’єкт для кримінологічних досліджень. Аналіз показників корисливо-насильницьких злочинів відносно іноземців у різних регіонах України свідчить, що такі посягання мають відносну стабільність кількісних і якісних показників; є масштабним відображенням злочинності відносно іноземців загалом, а також детермінантами її динаміки.

Специфіка процесу віктимізації іноземців зумовлена специфікою статусу нелегального/легального мігранта; категорія нелегальних мігрантів найбільш віктимізована, бо процеси особистої віктимізації тут опосередковуються паралельними процесами “державної” віктимізації та віктимізації, яка “нав’язується”, які, поряд з низкою інших чинників, визначають специфіку процесу індивідуальної і групової віктимізації.

Враховуючи специфічність жертви злочину, специфічність осіб, які здійснили ці злочини, специфічність інших елементів, є підстави впевнено говорити про специфіку самого явища – корисливо-насильницьких злочинів відносно іноземних громадян в Україні, що детермінується особливостями процесів віктимізації і віктимності представників цієї соціальної групи.

Отже, і заходи протидії мають бути специфічними. Серед таких можна вказати: мінімізація зовнішніх віктимогенних чинників і внутрішнього віктимного потенціалу; заходи по оптимізації наслідків віктимізації іноземців (коригування національного законодавства в галузі визначення правового статусу іноземців, а також поводження з іноземцями, віктимізованими в Україні; визнання на законодавчому рівні, розвиток і використання широкого потенціалу в галузі девіктимізації і поводження з жертвами злочинів, неформальних соціальних груп іноземців – іноземних земляцтв; розробка і впровадження спеціальної техніки превентивної роботи з іноземцями).

Усвідомлення важливості і необхідності заходів при належному підході, приведе до реальних позитивних результатів у забезпеченні особистої та майнової безпеки іноземців в Україні, встановленні системи справедливого і гуманного поводження з жертвами злочинів, успішної інтеграції України в Європейське співтовариство.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції : Рішення РНБО України від 5 листопада 2009 р., введено в дію Указом Президента № 870/2009 від 27 жовтня 2009 р.

2. Тихий В., Панов М. Право людини на безпеку (конституційно-правові аспекти) // Вісник Конституційного Суду України. — 2000. — № 6. — С. 57-61.

3. Шостко О. Ю. Протидія організованій злочинності в європейських країнах. — Х., 2009. — 400 с.

4. Ліпкан В. А. Безпекознавство : навч. посіб. — К., 2003. — 208 с.

5. Українське суспільство 1992-2006. Соціологічний моніторинг. — К., 2006. — 578 с.

6. Литвак О. М. Держава і злочинність. — К., 2004. — 304 с.