Бут Анастасія Ігорівна,

курсант 3-го курсу факультету з підготовки слідчих Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

Науковий керівник: кандидат юридичних наук Шаблистий Володимир Вікторович

Погляд майбутнього слідчого на проблему відповідальності матері за вбивство своєї новонародженої дитини

У ст. 27 Конституції України закріплено основне природне право кожної людини: «Кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань». Отже, життя є найбільш цінним із благ для українського суспільства, тому захист життя людини гарантується Основним Законом будь-якої демократичної держави, а за посягання на життя встановлено найбільш сувору відповідальність – кримінальну.

Традиційно умисне вбивство новонародженої дитини сприймається суспільством як не просто злочинне діяння – вбивство, а як позбавлення життя беззахисної істоти, яка з’явилася на світ і потребує підтримки, допомоги. Однак, як особливо тяжкий злочин вбивство новонародженої дитини розуміється не у всіх випадках. Так, умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини відповідно до Кримінального кодексу (далі – КК) України віднесено до складів вбивства із пом’якшуючими ознаками (привілейованих видів вбивства).

Вбивство дитини у різні періоди і у різних країнах мало неоднозначний характер. Так у Римі вбивство батьками дитини не визнавалося злочином. Проте у Франції дітовбивця підлягав страті, а в Німеччині жінку, яка вбивала свою дитину, закопували живцем або саджали на кіл. Специфічною була кара за дітовбивство у Єгипті. Там вважалося, що карати смертю того, хто дав життя дитині, не можна. Винних заставляли три дні і три ночі тримати в обіймах труп вбитої дитини. Злочином не вважалося вбивство позашлюбної дитини. Згодом, під впливом церкви, погляди на дітовбивство змінилися. На даний час умисне вбивство має винятково високий ступінь суспільної небезпеки і повідомлення про ці злочини завжди спричинюють особливий суспільний резонанс і насамперед, коли йдеться про вбивство немовляти – безпорадної та беззахисної істоти [1, c. 430].

Відповідно для кваліфікації злочину слід враховувати обставини злочину, адже від того, які обставини вчинення злочину, буде відповідною кваліфікацією злочину чи за ст. 115 КК України, чи за ст. 117 КК України [2, c. 34]. Убивство матір’ю своєї новонародженої дитини повинно бути обумовлене емоційною напругою, викликаною вагітністю та пологами, а також психічними процесами, що їх супроводжували. Однак зі змісту диспозиції ст. 117 КК України не видно, що вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу після пологів повинно бути обумовлене таким станом [3; c. 7].

В постанові Пленуму Верховного суду України від 1 квітня 1994 р. «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я людини» [4] зверталась увага на те, що підставою виділення цього складу злочину в привілейований склад є особливий фізичний та психічний стан жінки під час пологів або відразу після пологів. Однак постанова Пленуму Верховного суду України від 7 лютого 2003 р. [5] посилання на особливий стан жінки під час пологів або відразу після пологів не містить. Вважається, що такий особливий фізичний та психічний стан жінки під час пологів або відразу після пологів презюмується законодавцем, і ця презумпція є незаперечною. Це пов’язано з принципом гуманізму, тобто законодавець розуміє особливості стану жінки під час пологів. Однак, якщо застосовувати принцип гуманізму до жінки, то не можна забувати і про гуманізм до новонародженого [6, c. 175]. На думку Л. І. Шеховцової, така позиція є неправильною, і неоднозначність вирішення цього питання, з урахуванням змісту ч. 2, 3 ст. 135 КК, може призвести до суперечливих тлумачень у теорії і неоднозначного вирішення питань відповідальності на практиці.

Також таке припущення заперечує Л.Л. Нескороджена, яка вважає, що встановлення наявності під час вбивства особливого стану психіки при кваліфікації дії винної жінки, головне при кримінально-правовій оцінці – встановити час вчинення злочину.

Редакційна Комісія, яка підготувала наприкінці ХIХ ст. проект Уголовного Уложення і пояснення до нього в коментарі до ст. 391, зазначала, що підставою виділення вбивства матір’ю новонародженої дитини в привілейований склад повинен бути виключно ненормальний психічний стан жінки [6, c. 176].

М.Д. Шаргородський пропонував виділити самостійний привілейований склад, виходячи із стану жінки під час пологів. При цьому він посилався на Велику медичну енциклопедію, де зазначалося, що пологовий акт тією чи іншою мірою може відображатися на стані нервової системи жінки і потягнути за собою такі вчинки, як посягання на самогубство чи дітовбивство [7].

У ст. 117 КК України передбачено дві обставини вбивства матір’ю новонародженої дитини:

а) убивство матір’ю новонародженої дитини під час пологів;

б) убивство матір’ю новонародженої дитини після пологів [8, c. 150].

В статті про особливий психічний стан нічого не сказано і це може призвести до неправильного застосування кримінального закону, коли за ст. 117 КК України будуть кваліфіковані дії жінки, яка вчинила вбивство своєї дитини і не перебувала в обумовленому стані. В зв’язку з цим доцільно законодавчо закріпити у диспозиції ст. 117 КК України вказівку на особливий психічний стан винної особи [3, c. 8].

Прикладом для цього може слугувати кримінальне законодавство Російської Федерації ст. 106 КК РФ. Вбивство матір’ю новонародженої дитини в умовах психотравмуючої ситуації або в стані психічного розладу, не виключає осудності, - навпаки, не пов’язує відповідальність з настільки вузьким проміжком часу. Психотравмуюча ситуація – оцінююче поняття, на її наявність може вплинути : психічний стан жінки, умови пологів, наявність сім`ї у цієї жінки та умов для проживання з дитиною. Йдеться про факти негативного впливу на психіку матeрі-дітовбивці (наприклад, відмова батька дитини признати її своєю або відмова в реєстрації шлюбу, відмова в наданні допомоги і підтримки, цькування жінки родичами), унаслідок чого відбувається акумуляція негативних емоцій, яка призводить до афектованої поведінки жінки і вбивства новонародженого [9].

Ще одним прикладом може виступати польській досвід ст. 149 КК Республіки Польща передбачає відповідальність матері за вбивство дитини під час пологів під їх впливом [10].

В Голландії кваліфікація зазначеного злочину залежить від часу прийняття рішення про вбивство матір’ю своєї дитини. За ст. 290 КК Голландії мати, яка під впливом народила дитину, умисно вбила свою дитину під час народження чи одразу після пологів звинувачується в простому вбивстві. Якщо мати прийняла рішення про вбивство дитини перед пологами, то її дії будуть кваліфікувати за ст. 291, яка передбачає звинувачення в тяжкому вбивстві [11].

Підсумовуючи викладене, доводиться констатувати, що, на жаль невдала конструкція ст. 117 КК України охоплює собою випадки умисного вбивства матір’ю новонародженої дитини (якщо мати перебуває в особливому психоемоційному стані, зумовленому пологами). З метою недопущення безпідставного пом’якшення кримінальної відповідальності матерів, які позбавляють життя своїх новонароджених дітей, не перебуваючи в особливому психоемоційному стані, зумовленому пологами, вважаємо необхідним передбачити такий емоційний стан матері як обов’язкову ознаку суб’єктивної сторони вказаного злочину шляхом безпосередньої вказівки на цей стан у диспозиції ст. 117 КК України. Така вказівка у диспозиції аналізованої статті буде чітко показувати, яка ознака слугувала підставою виділення привілейованого виду вбивства. Як наслідок, буде унеможливлено безпідставне пом’якшення кримінальної відповідальності матерям-вбивцям, які заздалегідь планували позбавитися своїх новонароджених дітей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Антощук А. О. Криміналістична характеристика вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини / А. О. Антощук // Митна справа. – 2011 - №2 – с. 430- 433.

2. Нескороджена Л. Л. Проблемні аспекти кваліфікації вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини / Л. Л. Нескороджена // Юриспруденція теорія і практика. – 2008 - № 10 – с.32 -35.

3. Маковецька Н. Є. Деякі питання відповідальності за вбивство за кримінальним правом України та республіки Польща / Н. Є. Маковецька // Науковий вісник. – 2009 - №3 – С. 1-11

4. Постанова Пленуму Верховного суду України від 1 квітня 1994 р. ― «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я людини» www.zakon.rada.gov.ua.

5. Постанова Пленуму Верховного суду України від 7 лютого 2003 року № 2 – «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи: Постанова Пленуму Верховного Суду України» www.zakon.rada.gov.ua

6. Шеховцова Л. І. Стаття 117 Кримінального Кодексу України: особливості кваліфікації / Л. І. Шеховцова // Вісник Запорізькго національного університету. – 2009 - №1 – С. 174-178.

7. Шаргородский М. Д. Ответственность за преступления против личности. – Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1953;

8. Островська Г. А. Умисне вбивство матірю своєї новонародженої дитини / Островська Г. А. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2009 – вип. 46 – С. 149-153.

9. http://www.labex.ru/page/kom_uk_106.html.

10. Уголовный кодекс Республики Польша / Научные редакторы канд. юрид. наук доцент А. И. Лукашов, докт. юрид. наук проф. Н Ф. Кузнецова; вступ. статья канд. юрид. наук, доц. А. И. Лукашова, канд. юрид. наук, проф. Э. А. Саркисовой; перевод с польского Д. А. Барилович. - СПб. : Изд. «Юридический центр Пресс», 2001. – 234 с.

11. Волженкин Б. В. Уголовный Кодекс Голландии. – изд-во «Юридический центр Пресс». – 2001.