Міщенко Марина Олексіївна

викладач кафедри кримінального права та кримінології навчально-наукового інституту права та психології Національної академії внутрішніх справ

Щодо криміналізації неповернення культурних цінностей

Згідно з Конвенцією про заходи, спрямовані на заборону та попередження незаконного ввезення, вивезення та передачі права власності на культурні цінності, кожна держава зобов’язана не тільки охороняти своє культурне надбання, яке складається з культурних цінностей, що знаходяться на її території, але й приймати активну участь у їх поверненні належному володільцю у випадку незаконного відчуження [1].

У науці кримінального права питання криміналізації неповернення культурних цінностей, тимчасово вивезених з території України, майже не досліджувалися. Разом із цим, В.В. Кузнецов цілком слушно запропонував внести зміни до кримінального закону і передбачити відповідальність за неповернення культурних цінностей у ст. 184-2 «Неповернення на територію України культурних цінностей» у межах окремого розділу V-А Особливої частини КК «Злочини проти відносин у сфері охорони культурної спадщини» [2, с. 888].

Закон України «Про ввезення, вивезення та повернення культурних цінностей» визначає, що культурні цінності ˗ це «об’єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України». Їх поверненням є сукупність дій, пов'язаних із ввезенням на територію України чи вивезенням із території України на території інших держав культурних цінностей відповідно до позовів і звернень України, інших держав, їх уповноважених органів, рішень судів України або іноземних держав [3].

Проблема криміналізації неповернення культурних цінностей є актуальною, оскільки ці предмети є унікальними, становлять винятковий інтерес для науки, культури та мистецтва. Втрачаючи культурні цінності, Україна збіднює свою культурну спадщину, яке формувалася протягом століть.

У ст. 201 КК України передбачено кримінальну відповідальність за контрабанду культурних цінностей, тобто за їх переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю [4]. Разом із цим, залишається невирішеним питання, як дати кримінально-правову оцінку діянню особи, яка на законних підставах тимчасового вивезла за межі України культурні цінності, а потім вчасно не повернула їх або повернула не у тому обсязі, в якому вивозила.

Українське законодавство дозволяє тимчасове вивезення за межі нашої держави культурних цінностей. Так, у Інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України від 9 липня 2002 р. визначено, що тимчасове вивезення культурних цінностей з України може здійснюватися фізичними та юридичними особами незалежно від форми власності з метою організації виставок, проведення реставраційних робіт і наукових досліджень, а також у зв'язку з театральною, концертною чи іншою артистичною діяльністю, в інших випадках, передбачених законодавством України. Культурні цінності, тимчасово вивезені з України і не повернуті в обумовлений угодою термін, вважаються незаконно вивезеними [5]. Незважаючи на це, відповідальності за такі незаконні дії у КК не передбачено.

Кримінальна відповідальність за неповернення у визначений термін на територію певної держави вивезених за її межі культурних цінностей встановлена у законодавстві деяких сусідніх держав, зокрема, держав-учасниць СНД. Так, КК РФ передбачає кримінальну відповідальність за неповернення на її територію предметів художнього, історичного та археологічного надбання народів Російської Федерації та зарубіжних країн (ст. 190) [6]. Зміст цієї норми майже дослівно було відтворено у ст. 206 КК Киргизької Республіки [7] та ст. 207 КК Республіки Азербайджан [8]. У КК Республіки Білорусь передбачено відповідальність за умисне неповернення у визначений термін на її територію історико-культурних цінностей, якщо таке повернення є обов’язковим (ст. 230) [9].

Кримінальний закон Республіки Молдова також передбачає відповідальність за неповернення на митну територію держави вивезених культурних цінностей, якщо їх повернення є обов’язковим (ч. 4 ст. 248) [10]. Однак, цей злочин охоплюється складом контрабанди і фактично прирівнюється до неї. На мою думку з цим не можна погодитися, оскільки контрабанда культурних цінностей та їх неповернення на митну територію держави є зовсім різними злочинами. Вони схожі лише за предметом – культурні цінності та формою вини – прямий умисел, усі інші обов’язкові ознаки складу злочину у них не співпадають.

Висвітлена ситуація жодним чином не сприяє збереженню національної культурної спадщини та її складових. Притягнути до кримінальної відповідальності можна особу, якщо вона здійснює незаконне ввезення (тимчасове ввезення), вивезення (тимчасове вивезення) через митний кордон України культурних цінностей або їх транзит через територію України, зокрема, без передбаченого законом дозволу. При його наявності, вона здійснюючи тимчасове вивезення цих предметів з території України, може взагалі не повернути їх і фактично залишитися не покараною. У тексті вищезазначеної Інструкції (п. 5.1.) є лише узагальнена вказівка на те, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, винні у порушенні законодавства України про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей, несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Усі наведені обставини свідчать про те, що постала нагальна потреба передбачити кримінальну відповідальність за неповернення на територію України культурних цінностей, якщо воно є обов’язковим згідно із законом. Під неповерненням у даному випадку слід розуміти неповернення таких предметів на територію України у визначений конкретною угодою термін. Він визначається у кожному дозволі на право тимчасового вивезення культурних цінностей і обумовлюється перш за все метою такого вивезення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Правова охорона культурної спадщини. Нормативна база : зб. док. – 2-е вид. – К. : ХІК, 2006. – 596 с.

2. Кузнецов В.В. Кримінально-правова охорона громадського порядку та моральності в українському вимірі : Монографія / В. В. Кузнецов. – К. : ТОВ НВП «Інтерсервіс», 2012. – 908 с.

3. Про ввезення, вивезення та повернення культурних цінностей : Закон України від 21 вересня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 48. – Ст. 405.

4. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. : станом на 1 січня 2013 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131.

5. Інструкція про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України від 9 липня 2002 р., затверджена наказом Міністерства культури і мистецтв України від 22 квітня 2002 р. №258. [Електронний ресурс]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0571-02. – Назва з титул. екрану.

6. Уголовный кодекс Российской Федерации [Електронний ресурс]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу : http://www.ug-kodeks.ru. – Назва з титул. екрану.

7. Уголовный кодекс Кыргызской Республики [Електронний ресурс]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу : http://online.adviser.kg/Document/. – Назва з титул. екрану.

8. Уголовный кодекс Азербайджанской Республики [Електронний ресурс]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу : http://base.spinform.ru/show_doc.fwx. – Назва з титул. екрану.

9. Уголовный кодекс Республики Беларусь [Електронний ресурс]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу : http://www.pravo.by/main.aspx. – Назва з титул. екрану.

10. Уголовный кодекс Республики Молдова [Електронний ресурс]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу : http://base.spinform.ru/show_doc.fwx. – Назва з титул. екрану.