Куліш Олександра Ігорівна

курсант 3-го курсу факультету з підготовки слідчих Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

Науковий керівник: кандидат юридичних наук Шаблистий Володимир Вікторович

Відмежування вбивства через необережність від нанесення тяжких тілесних ушкодження, які призвели до смерті потерпілого

Конституція України у ст. 3 проголосила життя, здоров’я, честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю. На охороні цієї цінності стоїть кримінальне право, яке передбачає найсуворішу – кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі за неправомірне посягання на такі цінності. В цій роботі розглядається відмінність між такими злочинами які передбачені ст. 119 Кримінального кодексу України (далі – КК України) – вбивство через необережність та злочин передбачений ч. 2 ст.121 КК України – умисне тяжке ушкодження,що призвело до смерті потерпілого, які являють собою злочини проти життя та здоров’я особи і відповідно передбачені розділом ІІ КК України.

Злочинами проти здоров’я називають суспільно-небезпечні навмисні чи необережні діяння у формі дій або бездіяльності, спрямовані на завдання шкоди іншій особі. Кримінально-правова охорона життя і здоров’я має універсальних характер, вона не залежить від суспільних ознак особи потерпілого. Кримінальний закон однаковою мірою охороняє здоров’я як юнака, так і безнадійно хворого, героя і завзятого злочинця [1].

Це питання є дуже актуальним, адже тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості завдаються споконвіку, за різних умов і обставин. У нашому житті вони неодмінно присутні в побуті, неодмінно супроводжують різноманітні злочини і правопорушення, завдаються умисно чи з необережності. Головне покликання нашого кримінального закону – виправдати правомірне заподіяння ушкоджень і покарати злочинця згідно справедливості [2].

Сучасна криміногенна ситуація і низький культурний рівень життя обумовлює поширеність такого суспільно небезпечного діяння. І тому детальне вивчення цієї теми є необхідною і корисною діяльністю будь-якого правоохоронця.

Перш ніж перейти до порівняння зазначених злочинів необхідно надати їм коротку кримінальну характеристику.

Основним безпосереднім об’єктом вбивства з необережності є життя особи; об’єктивна сторона цього злочину характеризується діянням – посяганням на життя іншої особи, наслідками у вигляді смерті та причинним зв’язком між вказаними діянням і наслідками, що визначають цей склад злочину як матеріальний, а отже настання наслідків є обов’язковим. Суб’єкт зазначеного злочину є загалами, а отже це фізична осудна особа яка досягла віку кримінальної відповідальності, а саме 16-ти років. Що ж стосується суб’єктивної сторони, то цей злочин характеризується необережною формою вини: злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.

Основним безпосереднім об’єктом умисного тяжкого тілесного ушкодження є здоров’я особи, а основним додатковим об’єктом є життя особи, якщо тяжкі тілесні ушкодження спричинили смерть особи. З об’єктивної сторони цей злочин характеризується діянням, наслідком у вигляді тяжкого тілесного ушкодження, та причинним зв’язком між вказаним діянням та наслідком.

Необхідно також зазначити, що саме є тілесним ушкодженням. Тілесне ушкодження – це протиправне і винне порушення анатомічної цілісності тканин, органів потерпілого та їх функцій, що виникає як наслідок одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючи факторів – фізичних, хімічних, біологічних, психічних тощо [3].

Що ж стосується суб’єкта злочину, то для цього злочину характерний загальний суб’єкт злочину, але з пониженим віком кримінальної відповідальності, а саме 14 років. Суб’єктивна сторона цього злочину дуже цікава, оскільки виражається у 2-х формах, а саме умислу до діяння і наслідку у вигляді тяжкого тілесного ушкодження та необережністю до настання такого наслідку як смерть особи.

Виходячи з вищезазначеного можна зробити висновок про те, що зазначені злочини є цілком різними оскільки мають різний об’єкт посягання та мають різну суб’єктивну сторону, яка є завершальним етапом при кваліфікації протиправного діяння особи, а отже має велике значення при призначенні покарання.

Основною і головною відмінність цих злочинів є форма вини особи та ставлення її до наслідків. Дослідження цієї теми є актуальним для обговорення оскільки визначення і доведення суб’єктивної сторони злочину є дуже нелегким, а отже може мати помилки які не повинні мати місце у кримінальному провадженні, оскільки це є порушення прав людини та громадянина.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Практичні аспекти відмежування тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть, від вбивства через необережність / [Електронний ресурс] – режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=1620

2. Тілесні ушкодження з медичної точки зору / [Електронний ресурс] – режим доступу: http://www.referaty.com.ua/ukr/details/18587/

3. Науково практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред.. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – 9-те вид.,переробл. Та допов. – К.: Юридична думка, 2012. – 1316 с.

4. Конституція України / [Електронний ресурс] – режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр.