Комарчук Ганна Феліксівна

курсант 3-го курсу навчально-наукового інституту підготовки фахівців кримінальної міліції Харківського національного університету внутрішніх справ

Науковий керівник: кандидат юридичних наук Шевченко Ольга Вікторівна

Отримання трансплантаційних матеріалів незаконним шляхом

Медична діяльність є однією з важливих складових життєдіяльності суспільства. Враховуючи її соціальні функції та завдання, держава повинна всіляко сприяти розвитку такої діяльності й активно протидіяти злочинним проявам і правопорушення у цій сфері.

Впровадження в медичну діяльність новітніх технологій, зокрема трансплантації органів або тканин людині, спричинило появу злочинів пов’язаних з цією діяльністю. Викриття та запобігання таким злочинам виключно важливе з огляду на те, що ці злочинні суспільно небезпечні діяння спрямовані проти життя та здоров’я особи. Незаконна трансплантація характеризується значним рівнем латентності, яка завжди була притаманна злочинам у медичній сфері, що зумовлює підвищений ступінь їх суспільної небезпеки.

До причин та умов, що сприяють незаконній трансплантації органів або тканин людини, на нашу думку, можна віднести:

• прогресуюча бідність переважної частини населення, окремі представники якого зважуються на нелегальну трансплантологічну операцію з метою підвищити собі та своїм близьким рівень життя, а в останні роки, щоб просто розрахуватися з кредиторами;

• недостатнє фінансування з боку держави трансплантаційних програм;

• недосконалість вітчизняного законодавства, що регулює умови та порядок трансплантації трупних органів та інших анатомічних матеріалів;

• надзвичайний дефіцит людських трансплантатів, створений зміною процедури відбору трупних органів за принципом презумпції незгоди;

• небажання держави створення інфраструктури контролю, відповідних баз даних, для відбору трупних органів за принципом презумпції згоди;

• недостатня поінформованість населення про шкоду для здоров’я, пов’язану із продажем власних органів, поява і зростання кількості безпритульних дітей та маргінальних прошарків населення, які ведуть бродячий спосіб життя, страждають наркоманією та алкоголізмом, врешті стають потенційними кандидатами на те, щоб стати жертвою незаконної трансплантології та ін. [2, c.11]

На практиці дуже нелегко провести відмінність між добровільним продажем і застосуванням до донору примусу (насильства) або обману брокерами чи посередниками. Жертви можуть давати згоду на продаж будь-яких частин свого тіла, проте їх можуть ввести в оману відносно суми винагороди або компенсації, яку вони повинні отримати, або ж їм можуть не виплатити жодної винагороди. Крім того, жертву можуть дезінформувати стосовно процедури трансплантації і можливих наслідків для здоров’я [1, c.9].

Враховуючи вище викладене, можна дійти висновку, що певна кількість трансплантаційного матеріалу отримується незаконним шляхом, зокрема можна виділити такі способи:

• видалення органів за допомогою насильства або примушування – коли орган видаляють у донора-жертви силоміць або ж коли донора примушують погодитись на видалення за допомогою фізичного чи психічного насильства.

• видалення органів обманним шляхом під час хірургічного втручання коли орган видаляють у хворого без його відома під час необхідного хірургічного втручання через реальну хворобу.

• видалення органів обманним шляхом за допомогою фальшивого свідоцтва про смерть головного мозку – коли органи видаляють у тяжко хворих або непритомних пацієнтів на підставі виданого лікарем фальшивого свідоцтва про смерть головного мозку [3, c.53].

• видалення органів обманним шляхом під час непотрібного хірургічного втручання - коли лікарі обманним шляхом переконують жертву-донора в існуванні вигаданої (або насправді несуттєвої) хвороби та користуються цим для проведення операції, під час якої видаляють орган.

Ще одним способом вилучення трансплантаційних матеріалів є заманювання людей за кордон обіцянками, наприклад, можливостями отримання роботи або економічних вигод, які не виконуються. У країнах призначення жертв або переконують, або примушують продавати свої органи для погашення боргу за проїзд, і нерідко якщо вони і отримують фінансову винагороду, то дуже незначну.

Можна запропонувати окремі заходи, які сприятимуть запобіганню незаконній трансплантації органів та тканин: удосконалення спеціального законодавства, а зокрема передбачення в Законі України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» презумпції згоди на вилучення органів і тканин у випадку смерті людини, з іншого боку – передбачення жорстких правил встановлення моменту смерті потенційного донора; розробка технологій, спрямованих на довгострокове зберігання придатності донорських органів; сприяння розвитку трансплантології у напрямку заміни справжніх органів штучними [3, c.57].

Оскільки, на добровільний продаж власних органів йдуть особи, які мають матеріальні труднощі, важливим є створення юридичних клінік, що могли б надати консультацію щодо того, яким чином вирішити тимчасові матеріальні труднощі, не продаючи свої органи.

Впровадити жорстку систему контролю за запобіжною діяльністю відповідних підрозділів правоохоронних органів щодо виявлення і притягнення до відповідальності осіб, які здійснюють «посередницьку» чи іншу протизаконну діяльність у сфері трансплантації (зокрема, через мережу Інтернет).

На мою думку, діяльність з трансплантації органів та тканин необхідно легалізувати, що в подальшому дасть змогу зменшити кількість злочинів, вчинюваних у цій сфері. В результаті, буде врятовано як життя багатьох людей, які потребують трансплантації, так і відновлення здоров’я осіб, які виступали донорами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Гринчак С. В. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини: підстави кримінальної відповідальності: Автореф. дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого – Х., 2007. – 20 с.

2. Бугаєв В. М. Організаційні питання розвитку трансплантології в Україні // Трансплантологія. – 2000. – Т. 1. – № 3. – С. 11.

3. Гущесова Т. Г. Кримінально-правові проблеми трансплантації органів і тканин людини // Трансплантологія. – 2004. – Т. 7. – № 3. – С. 52–57.