Калашникова Юлія Олександрівна

студентка 3-го курсу навчально-наукового інституту права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Філіпенко Наталія Євгенівна

Кримінологічна характеристика особи потерпілого при вбивствах

Особа потерпілого - вельми складна фігура в кримінологічному та кримінально-правовому відношенні. Вона змінює своє положення в залежності від категорії злочину, виду злочинного посягання, наявності або відсутності зв'язку між потерпілим і злочинцем, психологічних особливостей потерпілого, його ролевих функцій до і під час вчинення злочину.

Особливе місце відводиться особі потерпілого в кримінологічній характеристиці вбивств. Тут особливо чітко простежується залежність між елементами характеристики вбивств як і її відсутністю у випадках імпульсних вбивств, які вчинюються в оборонних цілях або при крайній необхідності.

В діях злочинця спостерігається певна вибірковість, що вказує на взаємозв’язок між особливостями особи потерпілого і злочинця. Більш того, наявність і характер зв'язків і відносин між жертвою і злочинцем впливають на мету, мотив, місце, час, способи вчинення та приховування злочину, обумовлюючи їх специфіку. У випадках вбивств залежність між злочинцем і потерпілим визначається даними про останнього, точніше його особистими якостями, поведінкою, у ряді випадків положенням в суспільстві, службовими, особистими відносинами із злочинцем.

Причому зміни в цих позиціях істотно коректують наміри злочинця, обрання місця і способу вчинення злочину. Іншими словами, в цьому виді злочинів ведучим є потерпілий, злочинець же - відомий, який слідує в своїх намірах і діях за наміченою жертвою, змінюючи тактику злочину відповідно до її дій. Така залежність існує майже у всіх випадках злочинної події, пов'язаного з вбивством.

Система ознак, що відноситься до особи потерпілого має складну структуру. Вона включає загальні демографічні відомості (стать, вік, місце проживання, навчання, роботи і т.ін.), дані про спосіб життя, риси вдачі, звички і схильності, зв'язки (особисті, дружні, службові, побутові і т.ін.) і відносини (ворожі, дружні тощо).

Особливе значення мають ці ознаки в тих випадках, коли інформація про злочин обмежена. Такі обставини дуже актуальні при розкритті вбивств, пов'язаних зі зникненням особи або вбивств з розчленовуванням трупа, або з іншими випадками приховування злочину.

Слід звернути увагу на характер зв'язків між злочинцем і потерпілим в різних видах вбивств. У одних випадках вони носять безпосередній характер і цілком очевидні. Це відноситься, головним чином, до конфліктних зіткнень осіб, що знаходилися раніше в дружніх, споріднених, службових відносинах.

Що ж до інших видів вбивств - злочинів, вчинених на сексуальному підґрунті, або серійних вбивств маніяками, то характер відносин між злочинцем і жертвою не проглядається. Непередбачуваність обрання жертви при аналізі кожного випадку не дозволяє вийти на типовий взаємозв'язок злочинця і жертви, залишаючи типові ознаки переважно для способу вчинення злочину. Це ж відноситься і до так званих «імпульсивних» вбивств, де злочин вчиняється раптово по відношенню до незнайомої особи.

У проблемі взаємозв'язку таких елементів кримінологічної характеристики, як особа потерпілого і особа злочинця (вбивці), особливе місце належить віктимній поведінці потерпілого, системі його поведінкової спрямованості. Остання може мати декілька рівнів, визначуваних з однієї сторони, якостями особи потерпілого, його характером і темпераментом, з іншої - обстановкою, в якій може відбутися і відбувається злочинна подія, з третьої - раптовість ситуації, яка стимулює як поведінку потерпілого, так і поведінку злочинця.

У кримінології поняття віктимності визначається як завищена здатність людини через ряд духовних і фізичних властивостей, а також соціальної ролі або статусу, виявлятися при певних обставинах жертвою злочину.

Існує певна класифікація віктимності, яка дозволяє розділити її на декілька груп: 1) сукупність соціально-психологічних властивостей особи, пов'язаних з особливостями її соціалізації (віктимогенна деформація особи); 2) «безособова» властивість, обумовлена виконанням певних професійних функцій (професійна віктимність); 3) біологічна властивість (вікова віктимність); 4) як наслідок патологічного стану особи (віктимність — «патологія» — психічне захворювання, фізичний недуг, сліпота, глухота і інші тяжкі соматичні розлади).

Названі позиції, що існують ізольовано і у взаємозв’язку, викликають таку поведінку особи, яка не може бути байдужою навколишнім людям, близьким і стороннім. Вони створюють всі передумови поведінки, яка по своїй структурі і формам прояву стає такою, що провокує, викликає негативну реакцію, яка може бути різною, зокрема і злочинною.

Слід зазначити і таку позицію віктимної поведінки, що спричиняє за собою вбивства на сексуальному підґрунті, як манера вибирати одяг, який відкриває тіло, що підкреслює найбільш спокусливі місця. Надмірна оголеність, сполучена поведінкою, що створює враження сексуальної доступності поза сумнівом, для деякої категорії осіб розглядається як що провокує їх до активних дій. Слідчій практиці відомі численні випадки, коли навіть помилкове враження про сексуальну доступність створювало пряму загрозу для життя особи, що викликає таке враження.

Підсумовуючи викладене хочемо зазначити, що проблеми вивчення особи потерпілого ще потребують свого опрацювання та подальшого ґрунтовного вивчення з метою розробки заходів протидії вбивствам.