Акулова Анна Олександрівна

студентка магістратури факультету менеджменту Харківського національного університету міського господарства

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Філіпенко Наталія Євгенівна

Попередження злочинів на транспорті: мета і завдання

У зарубіжній та вітчизняній законодавчій практиці, науковій та навчальній літературі юридичного профілю в галузі протидії злочинності використовуються різні терміни: «попередження», «профілактика», «запобігання», «припинення», «контроль», «превенція» тощо. До того ж, кожен із вищенаведених термінів викликає наукові суперечки, оскільки в юридичній літературі сьогодні відсутнє єдине концептуальне розуміння цих понять та їх співвідношення. На нашу думку, кожен із наведених вище термінів має своє значення, але найбільш вживаним у юридичній літературі є термін «попередження», який охоплює собою й усі інші напрямки протидії злочинності.

Попередження злочинності – це сукупність різноманітних видів діяльності й заходів держави, спрямованих на вдосконалення суспільних відносин із метою усунення негативних явищ та процесів, що породжують злочинність або сприяють їй, а також недопущення вчинення злочинів на різних стадіях злочинної поведінки.

Принциповою основою попереджувального впливу на злочинність є розуміння того, що злочинність має соціальну природу. Визнання соціальної обумовленості злочинності означає усвідомлення об’єктивних і реальних можливостей її попередження за рахунок зміни умов суспільного буття, соціального розвитку і етичного формування особистості, в тому числі й шляхом виховного впливу в безпосередньому мікросоціальному оточенні.

Як цілісна система організованої протидії злочинності, зокрема злочинності на транспорті, попереджувальні заходи поділяються на заходи запобігання та припинення. Так, запобігання злочинам, що вчиняються на транспорті, спрямоване на перешкоджання вчиненню протиправного наміру конкретної особи до початку посягання на стадіях виявлення наміру або підготовки до нього. Запобігання названим злочинам - специфічний напрям попереджувальної діяльності, що складається із сукупності заходів, спрямованих на окремі групи та конкретних осіб, які мають протиправні наміри, замислюють вчинення злочину, використовуючи специфічну умови (наприклад, особливості пересування великих мас пасажирів з одного пункту до іншого; брак часу для з’ясування усіх фактів та обставин вчиненого злочину; небажання самих жертв повідомляти правоохоронні органи тощо) і позитивно сприймають антигромадський спосіб життя, з метою вироблення у останніх негативного ставлення до протиправної поведінки, відмови від її продовження. Запобігання злочинності на транспорті має місце тоді, коли протиправна поведінка проходить етап від моменту формування антигромадського мотиву до початку виконання проступку.

Таким чином, запобігання злочинам, що вчиняються на транспорті, доцільно розглядати як сукупність видів діяльності, які виконуються державою з метою усунення вірогідності вчинення задуманих зазіхань шляхом розроблення і здійснення цілеспрямованих заходів. Заходи протидії антигромадській мотивації містять в собі створення і підтримку на належному рівні: а) спеціальних економічних і соціально-психологічних програм, розрахованих на те, щоб людина у суспільстві отримувала більш-менш повне задоволення своїх потреб і відмовлялась б від протиправних намірів; б) організаційно-правових заходів, які підвищують у людей почуття відповідальності і виробляють у них уявлення про допустимі засоби задоволення своїх потреб; в) поінформованості населення про специфіку правоохоронної діяльності органів правопорядку для його більш тісного співробітництва з останніми.

Під припиненням злочинів, що вчиняються на транспорті, ми розуміємо діяльність, спрямовану на недопущення завершення розпочатого злочинного діяння шляхом розроблення і здійснення спеціальних заходів. Особливість попереджувальної діяльності на стадії підготування до вчинення злочину на транспорті залежить від обсягу виконаного протиправного діяння.

Попередження злочинності на транспорті являє собою систему, що містить у собі: мету; завдання, об’єкти; рівні; форми; методи; заходи попереджувального впливу; суб’єкти, які його здійснюють.

Так, метою попередження злочинності на транспорті є досягнення або збереження тенденції зниження цього виду злочину і позитивної зміни його характеру та структури.

До завдань попередження злочинів, що вчиняються на транспорті, ми відносимо: 1) виявлення й аналіз явищ, процесів, обставин, які виступають причинами та умовами вчинення цього виду злочину; 2) встановлення кола осіб, від яких можна очікувати вчинення протиправних дій та цілеспрямований профілактично-виховний вплив на них; 3) здійснення заходів щодо захисту громадян та їхнього майна від злочинних посягань; 4) правове виховання населення; 5) усунення або нейтралізація негативних факторів на загально-соціальному та індивідуальному рівнях; 6) виявлення, припинення, запобігання, розкриття та розслідування названих злочинів; 7) забезпечення відшкодування збитків, завданих злочином фізичним і юридичним особам та державі; 8) розшук та затримання осіб, які вчинили цей вид злочинів.

До об’єктів попередження злочинів, що вчиняються на транспорті, належать, перш за все, процеси і явища різного рівня, що обумовлюють вчинення цих злочинів.

До їх числа, по-перше, потрібно віднести: економічні, соціальні, політичні, психологічні та інші фактори, що обумовлюють стан і динаміку злочинності на транспорті. Ступінь зв’язку цих факторів може бути різною. За допомогою кримінологічного аналізу визначається напрямок та масштаби попереджувальної діяльності.

По-друге, до об’єктів попередження злочинності на транспорті необхідно віднести діяльність людей, що повинна відповідати нормам права, соціальним вимогам.

По-третє, об’єктом попередження злочинності на транспорті є сукупність криміногенно-значущих особистісних ознак злочинця, його властивостей і якостей, що являють собою наслідки процесу його соціалізації.