Дудка Олена Вікторівна

курсант 3-го курсу факультету з підготовки слідчих Харківського національного університету внутрішніх справ

Науковий керівник: кандидат юридичних наук Фіалка Михайло Ігорович

Особа злочинця та зміст її визначення в кримінології

На сучасному етапі розвитку кримінології, як науки вагоме значення має вчення про особу злочинця – оскільки саме вона є носієм факту вчинення злочину. На неї, тобто на особу злочинця, спрямована увага правоохоронних органів, суду та інших суб’єктів, що протидіють злочинності – тому дане вчення має важливе значення для суспільства та є провідною проблемою кримінології.

Актуальність даної теми полягає в тому, що характеристика особи злочинця, вивчення її властивостей та ознак дозволяє правильно визначити характер і ступінь суспільної небезпеки злочинного діяння, встановити причини, як злочину так й злочинності в цілому, а також розробити певні заходи для попередження підвищення та розвитку злочинності.

Загальні питання вчення про особу злочинця висвітлюються в роботах Ю.М. Антоняна, В.В. Бедриківського, О.М. Джужі, В.Е. Котеляка, О.Б. Сахарова, А.Н. Трайніна, С.А. Шалгунової, а також в деяких працях інших науковців.

Метою нашого невеликого дослідження є визначення, шляхом відповідного аналізу, терміну особа злочинця та його особливості в наслідок вчинення окремих видів злочинів.

Нині існує декілька визначень особи злочинця. Різні автори тлумачать це поняття неоднозначно, у той самий науковий термін вкладають різний зміст. Так, Ю.М. Антонян пропонує під особою злочинця розуміти відчужену від суспільства особу, зі значно вищим рівнем тривожності та непевності у собі, імпульсивності та агресивності, відчуженості від суспільних цінностей та корисного спілкування [1, с. 232].

Особу злочинця варто визначити як сукупність соціальних і соціально-значимих властивостей, ознак, зв’язків та відносин, які характеризують особу, яка порушує кримінальний закон, у поєднанні з іншими (не особистісними) умовами та обставинами, які впливають на антигромадську поведінку [2, с. 45].

Представники різних кримінологічних шкіл вважають, що особа злочинця суттєво відрізняється від пересічного громадянина, інші висловлюють думку, що поняття особи злочинця в дійсності не існує і наводять на користь даної точки зору такі аргументи:

• кримінальний закон залежить від волі законодавця;

• історія кримінології не виявила жодної якості злочинця, що відрізняла б його від законослухняного громадянина;

• існує думка, що майже кожна особа впродовж свого життя вчиняє хоча б один злочин;

• агресія, гарячкуватість, егоцентричність та інші якості можуть бути притаманні всім особам [3, с. 126].

На нашу думку, дана точка зору є двоякою, оскільки кожному пересічному громадянину притаманні певні ознаки, властивості та характерні риси, але в той же час, кожна особа сама вирішує на скільки повно вона буде їх виражати та проявляти в суспільстві. Тому слід сказати, що безперечно між цими двома категоріями осіб (особою злочинця та пересічним громадянином) є спільні риси, але вони, без будь якого сумніву, відрізняються моральними якостями і ставленням до життя та суспільства в цілому.

Проаналізувавши різні наукові джерела, можна зробити висновок, що вивчення особи злочинця на сьогодні набуває особливого значення. Але поряд з загальним підходом до вивчення проблеми визначення особи злочинця, науковці йдуть шляхом дослідження осіб злочинців, що вчиняють окремі види злочинів.

Так, наприклад, В.В. Бедриківський вивчаючи проблему насильницьких злочинів, приділив дуже багато уваги особі, що вчинює таку категорію злочинів. На його думку, особи, котрі вчиняють такі злочини як убивство, зґвалтування, грабіж мають свої характерні риси. Всі такі особливості пов’язуються з морально-психологічною характеристикою особи та мотивацією такої протиправної поведінки. Тому наукові пропозиції виділити особу цього злочинця в окремий, самостійний тип у структурі вивчення даної проблеми, на нашу думку, досить обґрунтовані. Оскілки можливо буде визначати конкретні причини такої поведінки даних осіб, та в зв’язку з чим вона зароджуються, що в майбутньому, можливо, дозволить зменшити кількість таких видів злочинів.

Особа злочинця найбільш повно характеризується саме в момент вчинення злочину, і тут простежуються кримінологічні особливості поведінки певної категорії злочинців. Зокрема особа цього злочинця відрізняється набором ознак, характерних лише для неї, а саме специфічних навичок, умінь, комплексу інтересів та інших суттєвих та стійких властивостей, які закономірно сформувалися під впливом негативних елементів соціального середовища, що врешті-решт реалізувалися у скоєння злочину з використанням агресії як засобу досягнення поставленої мети [4, с. 127].

Певний інтерес представляють особливості вікових характеристик особи злочинця, оскільки на кожному віковому етапі розвитку соціальний зміст особистості змінюється. Вікові особливості певних періодів життя сприяють формуванню змін у психології конкретних осіб. У кримінологічному плані велике значення має і те, в якому віці людина починає скоювати злочини: чим раніше вона порушує кримінальний закон, тим вище ймовірність рецидиву у майбутньому [5, с. 72].

Отже, на підставі вищесказаного можна зробити висновок, що проблема дослідження особи злочинця в кримінології є складною та багатогранною. Це по-перше. По-друге, під особою злочинця розуміють сукупність соціальних і соціально-значимих властивостей, ознак, зв’язків та відносин, які характеризують її, як таку, що порушує кримінальний закон. По-третє, вчинення особою тієї чи іншої категорії злочинів накладає на її характеристику певні особливості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Антонян Ю.М. Жестокость в нашей жизни. – М., 1995. – 320 с.

2. Личность преступника / Ред. кол.: В.Н. Кудрявцев, Г.М. Миньковский, А.Б. Сахаров. – М.: Юрид. лит., 1971. – 356 с.

3. Шалгунова С.А. Дослідження особи злочинця в кримінології / С.А. Шалгунова // Науковий вісник Юридичної академії МВС України : Збірник наукових праць. – 2005. – № 4 (24). – 416 с.

4. Бедриківський В.В. Особа злочинця в системі емпіричного дослідження бандитизму / В. В. Бедриківський // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2009. – № 3 – С. 125-131.

5. Котеляк В.Е. Деякі дані емпіричного дослідження особи агресивного злочинця (на прикладі засуджених за бандитизм) / В. Е. Котеляк // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2005. – № 29 – 375 с.