Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Aktual_suchas_probl_krimsn_prava_ta_kriminolog_...doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2.04 Mб
Скачать

Давиденко Олена Анатоліївна

курсант 3-го курсу факультету з підготовки слідчих

Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

Науковий керівник: кандидат юридичних наук Шаблистий Володимир Вікторович

Кримінальний закон на сторожі статевої недоторканності неповнолітніх

Проблема зґвалтування існує стільки ж часу, скільки розвивається людство. Захищаючи статеву свободу і недоторканність, можна розцінювати зґвалтування  як один з найтяжчих злочинів проти особи. Інакше і бути не може, оскільки статеві  відносини виконують важливу роль в житті людей, впливають на рівень культури суспільства, а сама статева потреба є одним з основних життєвих інстинктів.

Особливо важливо охороняти права неповнолітніх потерпілих, які значно страждають від сексуального насильства. У нашій країні, як і в усьому світі, діти і підлітки стають жертвами статевих злочинів.

Згідно звітності МВС, щорічно в Україні скоюють 600-700 зґвалтувань. 1,4 на 100 тис. населення – це геть небагато, і свідчить про тотальну повагу до сексуальної свободи і недоторканості у нашій країні.

За 21 рік незалежності країни через статеве насильство пройшло 1,26-1,47 млн. громадян. Як правило, третина зґвалтованих – молодше 16 років, кожна десята жертва – чоловічої статі [1].

Кримінальна відповідальність за вчинення зґвалтування неповнолітньої чи малолітньої особи або насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом щодо такої особи настає лише за умови, якщо вина особа усвідомлювала (достовірно знала чи припускала), яка вчиняє такі дії щодо неповнолітньої або малолітньої особи, а так само, коли вона повинна була і могла це усвідомлювати. При цьому суд повинен враховувати не тільки показання підсудного, а й потерпілої особи, ретельно перевіряти їх відповідальність усім конкретним обставинам справи. При вирішенні цього питання враховується вся сукупність обставин справи, зокрема, зовнішні фізичні дані потерпілої особи, її поведінка, знайомство винної особи з нею, володіння винною особою відповідною інформацією. Неповнолітній або малолітній вік потерпілої особи не може бути підставою для кваліфікації вказаних дій за ч. 3 чи ч. 4 ст. 153 КК України, якщо буде доведено, що винна особа сумлінно помилялась щодо фактичного віку потерпілої особи [2].

Зґвалтування порівняно з іншими тяжкими насильницькими злочинами частіше учиняються неповнолітніми особами раннього молодіжного віку. Особи віком до 21 року включно становлять серед насильників приблизно дві третини. Найбільш висока злочинна активність неповнолітніх віком 16-17 років [1].

Проблема сексуального насильства у злочинах проти статевої свободи та недоторканості особи є досить серйозною і маловивченою. Сексуальні форми насильства як спотворені різновиди статевої поведінки найчастіше започатковуються у неповнолітньому віці. І якщо неповнолітні правопорушники є найближчим резервом злочинного середовища, тоді ця оцінка ще переконливіша щодо неповнолітніх сексуальних насильників. Зрозуміло, тут активно діє і принцип зворотного зв’язку – протиправна поведінка старших за віком та бездоглядність підлітків у період статевого формування негативно впливають на стан статевої злочинності [3, с.9].

Отже, можна зробити висновок, що найбільш поширеним серед статевих злочинів є зґвалтування неповнолітніх. Зґвалтуванням у кримінальному праві називають статевий акт, вчинений проти волі потерпілої особи із застосуванням фізичного насильства, погрози або з використанням безпорадного стану потерпілого. Зґвалтування порушує статеву свободу потерпілої особи, яка є видовим об’єктом цього злочину. Кримінальний закон охороняє статеву волю і жінки, і чоловіка. Потерпілим від зґвалтування може бути особа жіночої і чоловічої статі. Для кримінально-правової кваліфікації насильницьких статевих зносин у цілому не має значення та чи інша моральна сутність потерпілої особи. Кримінальне право охороняє статеву волю будь-якої особи, незалежно від того, як вона цю волю використовує. Водночас для кваліфікації статевих злочинів, пов’язаних із зґвалтуваннями, принципово важливого значення набуває вік потерпілого: зґвалтування неповнолітньої особи розглядається як кваліфікаційна ознака. Ще більшу суспільну небезпеку становить зґвалтування малолітнього особи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

  1. В Україні у десять разів більше зґвалтувань, ніж фіксує офіційна статистика.// Тиждень.ua – [Електронний ресурс] - http://tyzhden.ua/News/45107.

  2. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №5 «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи».

  3. Антонян Ю. М., Ткаченко А. А. Сексуальные преступления. – М., 2003. – 320 с.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]