Градецький Андрій Вікторович

доцент кафедри правознавства Інституту управління та права Запорізького національного технічного університету, кандидат юридичних наук

Причини та умови посадових злочинів працівників органів внутрішніх справ

Принцип верховенства права стосовно діяльності правоохоронних органів держави означає виконання правоохоронцями усіх без виключень вимог закону та дію будь-якої посадової особи тільки на підставі закону. Проте навіть у практиці європейських країн цей принцип не дотримується повністю через велику кількість чинників, що призводить до чисельних «відхилень» у виконанні вимог закону працівниками правоохоронних органів, порушень ними прав людини під час виконання службових обов’язків. Ця тенденція, на жаль, повною мірою стосується й органів внутрішніх справ України. Останнім часом українське суспільство все частіше звертає увагу на діяльність органів внутрішніх справ України. Злочини у сфері службової діяльності (посадові злочини) становлять переважну більшість кримінальних проявів працівників органів внутрішніх справ (далі – ОВС). Як підтверджують дослідження науковців вчинювані посадові злочини мають безпосередній зв'язок зі службовими повноваженнями та, таким чином, характеризуються підвищеною суспільною небезпечністю. Занепокоєння у зв’язку з цим викликає наявна тенденція щодо збереження високого рівня злочинності в ОВС, що спонукає до подальшого наукового пошуку оптимальних форм та методів протидії вказаному виду злочинності.

Найбільша кількість притягнутих до кримінальної відповідальності працівників припадає на служби карного розшуку, дільничних інспекторів міліції, слідства, охорони громадського порядку, боротьби з незаконним обігом наркотиків, ДАІ. При цьому серед засуджених працівників міліції домінують представники вікової категорії до 30 років (61,2% від загальної кількості засуджених) та із стажем служби в ОВС до 10 років (58,9%) [4; 5].

Вивчення причин та умов, вчинених працівниками підрозділів ОВС України, зокрема посадовими особами (керівниками та їх заступниками) системи МВС України, передбачає глибокий теоретичний та статистичний аналіз факторів, що можна поділити на дві групи: об’єктивні (зовнішні, незалежні від самого працівника, які призводять до порушень різного типу); суб’єктивні (пов’язані з позицією самого працівника, його ставленням до ситуації порушення дисципліни, його особистими якостями) [3, с. 36].

До об’єктивних причин правопорушень відносять фактори, які не залежать від самого працівника, але можуть призводити до порушень дисципліни та вчинення правопорушень. До них, на думку вчених [1, с. 47–48], слід віднести: несприятливі економічні умови проходження служби (низькі посадові оклади та несвоєчасна виплата зарплати); незадовільна організація професійної підготовки; стресовість професійної діяльності; відсутність нормальних умов для здійснення службової діяльності; незадовільний рівень соціального захисту працівників; невідповідність службових функцій та обов’язків повноваженням правам працівника; напруженість стосунків, викликана конфліктами з керівництвом, працівниками, громадянами, родичами тощо; низький статус служби в ОВС.

До суб’єктивних причин правопорушень вказані вище вчені відносять фактори, що відображають у першу чергу, ставлення працівника, його оточення до порушення дисципліни і законності: низький рівень професійних знань; відсутність відповідних ціннісних орієнтацій; неадекватна професійна мотивація; низький рівень морального розвитку, емоційна незрілість, психічна неврівноваженість; нерозвиненість професійно значущих рис (уважності, комунікабельності, наполегливості); схильність до звинувачення оточуючих у вчинені власних порушень [2].

Взаємодія цих двох груп факторів (причин та умов) і призводить до нехтування правил, порушень дисципліни та законності. Проведене дослідження серед засуджених, колишніх працівників ОВС України дозволило вивчити питання щодо умов і причин вчинення правопорушень співробітниками системи МВС України «зсередини», з погляду самих правопорушників. Серед факторів, що найбільше впливають на стан дисципліни та законності в ОВС, респонденти відзначили недосконалість правової бази діяльності міліції, а саме: суперечливість законів і наказів інтересам діяльності (20,9 %), недостатню чіткість законів (11,9 %), а також слабкий контроль за законністю в діяльності (9,0 %); низьке матеріальне забезпечення 50,4 % , що є найважливішим фактором порушення дисципліни та законності; незадовільне забезпечення автотранспортом, паливно-мастильними матеріалами відзначили 14,69 % респондентів; нестачу спеціальних засобів, незабезпеченість житлом – 7 %. Також було вказано на велике навантаження в роботі (11,2 %), роботу без вихідних (9,8 %), тиск з боку начальства (7,7 %). Особливе значення респонденти надають психологічному клімату в колективі. Так, 43,5 % вказали, що вплив мають також існуючі в підрозділах інтриги та зведення особистих рахунків; відсутність спільних інтересів (30,4 %); відсутність належного взаєморозуміння між керівництвом та підлеглими (26,1 %) [2; 5].

На підставі викладеного можна виділити найважливіші причини правопорушень об’єктивного і суб’єктивного характеру, що породжують протиправні вчинки серед особового складу ОВС України. До них потрібно віднести: якість проведення професійної підготовки; морально-психологічний клімат у підрозділах; стресові фактори; відносини з населенням; відповідність особистих психофізіологічних якостей професійним вимогам; рівень професійної майстерності; особисту дисципліну працівника; життєві цінності; мотивацію професійної діяльності; професійну деформацію.

Серед основних правопорушень серед посадових осіб керівної ланки системи МВС України респонденти зробили наголос на наступних: халатне ставлення до служби – 55,0 %; безконтрольність за діяльністю та поведінкою підлеглих – 48,3 %; ухилення від виконання прямих службових обов’язків – 46,6 %; невиконання наказів начальства – 43.3 %; конфлікти в колективі, аморальна поведінка на службі, в побуті – 43,3 %; невихід на службу без поважних причин – 30 %; втрата службового посвідчення – 35 %; вчинення дорожньо-транспортної пригоди – 50 %; хабарництво – 28,3 %; корупція – 31,6 %; вимагання – 16,6 %; прихована підприємницька діяльність – 36,6 %; порушення прав громадян – 33,3 %; вживання спиртних напоїв у службовий час – 43,3 %; алкоголізм, наркоманія як захворювання – 8,3 %; неправомірне застосування табельної зброї – 3,3 %; браконьєрство (незаконне полювання та рибалка) – 30 % [2; 5].

Ефективна боротьба з посадовими злочинами не може бути здійснена в результаті разових і короткочасних акцій будь-якого ступеня активності та суворості на будь-якому рівні, а потребує довготривалих соціально-економічних, політичних і правових перетворень. Ця діяльність повинна базуватися на поєднанні профілактичних і репресивних заходів на загально-соціальному і спеціально-кримінологічному рівні. Ефективність запровадження заходів протидії корупції серед співробітників органів внутрішніх справ залежатиме від системності та узгодженості цих заходів з іншими нормативно-правовими актами, які регулюють питання організації проходження служби у підрозділах ОВС.

Список використаних джерел:

1. Ануфрієв М.І., Венедиктов B.C., Негодченко О.В., Соболев В.О., Шкарупа В.К., Щербина B.I. Соціологічно-правові аспекти зміцнення службової дисципліни в органах внутрішніх справ України : Навчально-методичний посібник. – Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2000. – 164 с.

2. Кисіль З.Р. Усунення причин і умов вчинення правопорушень посадовими особами системи МВС України / З.Р. Кисіль . – Економіка. Фінанси, Право. – 2009. – № 2.

3. Криминология : Общая часть: Учебник для вузов / Беляев Н.А., Волгарева И.В. и др.; Под. ред. В.В. Орехова. – СПб.: Изд-во Спб. ГУ, 1992. – 216 с.

4. Мартиненко О.А. Злочини працівників ОВС України : аналіз сталих тенденцій / О.А. Мартиненко [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.cripo.com.ua/?sect_id=5&aid=120648

5. Покарання та його карально-виправний вплив на засуджених, колишніх співробітників правоохоронних органів: монографія / За заг. ред. Т.А. Денисової. – Запоріжжя: Просвіта, 2011. – 270 с.